Вони добровільно чи примусово зробили вибір – залишили свої домівки. Взяли валізи, дітей на руки і наче ще Когось із собою. Такого легкого та завжди присутнього, непомітного та відчутного Мандрівника у своїй всюдиприсутності. Без багажу, але зі всім необхідним. Брати зі собою Бога – це не покладена у кишеню ікона, це нова любов, яку потрібно буде дарувати.

Торстен Морітц, виконавчий секретар церковної комісії у справах мігрантів у Європі, сказав, що немає в Ісуса ні Сходу, ні Заходу, хоча Ісусова сім’я теж належала до біженців. Наскільки ж страшно утікати без Бога, якщо навіть Марії та Йосифові із Сином Божим на руках, було боязко перед втечею. Це природно, що людина потребує безпеки, надіючись відшукати її у цьому місці, до якого втікає, або ж зупинитися там, де віднайшла.

 

Ситуація в Україні дала християнам можливість вже не вперше застосувати теорію на практиці. Церква отримала простір, де має необхідність стати одним з провідних волонтерів. Думками щодо її ролі у роботі із вимушеними переселенцями ділилися доповідачі за круглим столом, який відбувся впродовж ІХ Екуменічного соціального тижня «Міграція: виклик для України».

Чому ж «виклик»?

Упродовж ІХ Екуменічного соціального тижня представником мусульман на заході був голова Духовного управління мусульман України Шейх Саід Ісмагілов. Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» окреслив кількість мусульман на території країни – понад 1 мільйон, а також наголосив на тому, що, попри різні релігії, ми є однією нацією. Домінантами повинні бути людські чесноти та цінності, як братерство та любов. Він закликав не поспішати із зовнішніми виявами мусульманського віровизнання – мечеті: «Адже ця споруда має дуже сакральне значення, за яке її вірні несуть велику відповідальність. Поки невідомо, скільки ж ще часу кримчанам доведеться мешкати у чужих містах. А з поверненням на батьківщину мечеть із собою забрати неможливо».

Логічно продовжив розповідь координатор проекту допомоги вимушеним переселенцям «Карітас – Україна» Григорій Селещук. Розповівши, як на першій зустрічі із переселенцями з Криму люди приносили їжу, яку споживали самі. Тут і відбулось перше «зіткнення» звичаїв: мусульмани свинини не їдять, та й телятина була приготована не за їхнім звичаєм. Такі ситуації навчають приймати світ іншої людини і розуміти її.

Григорій Селещук вважає, що можна до проблеми застосовувати суперництво, поступку, заперечення її існування або ж компроміс. Саме стратегія останнього здатна загоїти лінію розлому, яка починається всередині кожного з нас. «Чим ближче до лінії фронту, тим менш актуалізована відмінність, але там є більше актуалізована лінія розлому за цінностями». Наше ж завдання полягає у полегшенні страждань тих, хто потребує.

Чи, можливо, це насамперед «виклик» для Церкви?

Під час круглого столу розпочався режим «питання–відповіді». Зокрема порушували питання, що до Церкви приходять люди, які не є активними сповідниками християнства. Чим може допомогти Церква людям, які не звикли ходити до храму та не належать до християнських спільнот? Адже вони теж потребують допомоги. Змістовно щодо цього запитання висловився Михайло, семінарист Львівської духовної семінарії Святого Духа: «Церква відкрита до всіх, хто прагне їй допомоги, і хто, можливо, противиться, через різні обставини. Місія Церкви – звіщати спасіння, де відчуваються пригноблення, вбивства, дискримінація тощо. Християнство має бути відкритим до усіх, і тому присутність Церкви серед людей, котрі не відвідують чи не сповідують християнства – це присутність Бога, котрий є Любов’ю. Чим може допомогти? Пригадати, що кожен є створений на образ і подобу Божу. Це найбільша підтримка і допомога в обставинах секуляризації та зневіри. Момент цього усвідомлення преобразить усе суспільство, увесь світ».

«Ми більше не іноземці, а члени дому Божого»

Можливо, нам просто варто спробувати створити на базі тієї всім очевидної Любові відчуття дому для тих людей, які його втратили. Бо Схід і Захід як частини світу, і як схід та захід однієї країни – це лише певні форми сприйняття, які закорінені у людській свідомості.

Торстен Морітц, виконавчий секретар церковної комісії у справах мігрантів у Європі, пояснює, завдання Ісуса вище, аніж формальні межі:«Я думаю, що логіка Ісуса Христа виходить за межі. Він таким чином кидає виклик нам для більшої єдності у Христі тут, на Землі. Відсутність Сходу та Заходу – це те, що виходить за межі нашого розуміння, але ми повинні працювати. Самі поняття Сходу та Заходу не зникнуть, але це вже не матиме значення».

А й справді, Бог, який мігрує в людських серцях, часто проходить повз Схід і Захід, повз формальні структури, шукаючи Любові та людського тепла у найрізноманітніших земних виявах.

Ірина Іванець

Фото автора

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...