Психологічна допомога переселенцям – це важлива частина комплексної підтримки, необхідної для успішної адаптації людей у нових невідомих умовах, які вимушено покинули свої домівки та звичний спосіб життя внаслідок бойових дій на Сході України та окупації Криму. Про способи подолання психологічних проблем, чинники адаптації та адаптаційні ресурси розповідає кандидат психологічних наук, психолог і психотерапевт Лариса Дідковська, яка неодноразово надавала психологічну підтримку внутрішньо переміщеним особам.

Найважливіша проблема, яку переживає переселенець, – це проблема проживання втрати.

Внутрішньо переміщені особи втрачають відчуття захищеності та безпеки, звичне оточення. І все це дуже важко пережити, оскільки люди опиняються у чужому місті, без елементарних засобів існування.

Тому важко знову віднайти цю захищеність та безпеку, стабільність, подолати психоемоційне виснаження.

 Втрату проживає людина по-різному і це залежить від трьох чинників.

Перший чинник – це цінність втрати. Наприклад, хтось жив у гуртожитку там, у Луганську, то йому легше звикнути жити в однокімнатній квартирі тут, у Львові, на відміну від людини, яка втратила великий особняк зі всіма вигодами та зручностями. В обох випадках це буде певний дисонанс у втраті. Тобто у психологічному аспекті відбувається цінність втраченого – що втратили і що зараз маємо.

Друге – індивідуально-психологічні особливості особистості. Кожна людина має різні ресурси стресостійкості. Події, через які проходять люди, є більш-менш однаковими. Але ці події кожен з нас проживає по-різному:  в когось комплекс стратегій та ресурс подолання втрати є ефективнішим, хтось емоційно стабільніший, стресостійкіший, а хтось безпорадніший, тривожніший. Тому від того, якою саме є особистість, залежить її можливість здатність до кращої/швидкої чи гіршої/повільної адаптації.  

Третій чинник – це супровід. Є приказка: «Біда розділена надвоє легше проживається». Якщо у людини є опора, тобто є з ким розділити своє переживання, горе (однодумці, близькі чи знайомі), тоді легше усе пережити. Якщо залишатись з бідою сам на сам, тоді все складніше. Такий супровід надають також психологи (психологічні центри) та священики.

Усі три чинники (що втрачено, ким людина зараз є, хто допоможе пережити) визначатимуть процес адаптації людини.

Буд-яке переживання втрати відбувається у три фази

Першою є фаза заперечення, коли людина заперечує будь-що: не визнає своєї біди, чого вона позбулась.

Другою – фаза злості, агресії. Людина злиться на того, через кого все втратила, на ті обставини, в яких опинилася, на людей, які її оточують.

Останньою є фаза проживання, після якої слідує адаптація. У цій фазі важливе значення має чинник супроводу.

Адаптаційні ресурси людини – стійкість психіки та віра

Процес адаптації є тривалим і свідчить про адаптаційні ресурси людини. Люди адаптовувались до концтаборів та війни. Це також місця/час, де немає почуття комфорту, безпеки і захищеності. Адаптаційні ресурси визначають стійкість психіки та ресурс віри.

Поради для переселенців: як усе прожити

Різні люди, різні обставини, різна підтримка. Процес прожиття, адаптації відбувається індивідуально. Кожній людині доведеться усе прожити по-своєму. Але є одна річ, яка об’єднує абсолютно усіх людей на планеті – це почуття. Не можна знати іншої мови, людини, її культури, але легко можна впізнати людину, яка має горе, чи людину, яка проживає почуття радості. Тому можна окреслити спільні поради для переселенців.

По-перше, спробувати розділити своє горе ще з кимось. Якщо людина опирається лише на саму себе, то це шлях до самознищення, розпачу. Тому важливим є супровід рідних чи супровід фахівця.

Ще одна порада – це трудотерапія. Людина повинна зайняти чим-небудь свій час. Починаючи з ХVIII ст. у психіатричних клініках досвід подолання депресій полягав у застосуванні трудотерапії. Навіть полонені у концтаборах усі багато працювали. Трудотерапію застосовують для того, щоб психотравматичні переживання, тривожні почуття не заповнювали наші думки, весь наш час і все наше життя.

Наступне, що допомагає прожити і втрату, і біду – це улюблене заняття. Кожна людина має своє хобі: хтось любить слухати музику, хтось ходити на природу, ловити рибу, а хтось читати. Оскільки ці заняття приносили нам задоволення тоді, коли ми жили там, наприклад, у Луганську, то ті заняття подобатимуться нам і тут. Вони «переїхали» разом з Вами. Якщо Ви любили там ходити на природу, то і тут Ви будете із задоволенням ходити на природу.

Ще одним ресурсом є час. Людина здатна до адаптації за будь-яких обставин, адже знаємо прислів’я, що з часом заживають будь-які рани. Не заживають лише ті рани, які ми роздряпуємо. І тому, якщо ми не будемо роздряпувати-нагадувати щодня те, яке страхіття ми пережили і переживаємо зараз, а будемо просто адаптовуватися до нового життя, до нових обставин, то за якийсь час ми звикнемо до інших умов, до інших стосунків, до інших обставин. Важливо пам’ятати, що завтра буде краще і легше, простіше, комфортніше тощо.

Ще один ресурс – будь-яка криза може бути шансом. Наприклад, людина жила там, де було безпечно, комфортно, але досить одноманітно. Зараз вона може освоїти щось нове, чого там освоювати не було потреби. Зараз можна збудувати інше життя, яким жити там не було необхідності.

І останнє. Пам’ятати про те, що життя продовжується, тому що є люди, які загинули, тому що є зруйновані долі, здоров’я, стосунки. Найейфорійніше покоління, яке було в історії Радянського союзу, це було повоєнне покоління. Тому що це були люди, які залишились живими. І сама розуміння того, що «я залишився жити» – це вже може бути тим, що робить мене щасливим. Фактично відбувається переоцінка цінностей – ревізія того, що є справді важливим, а що є другорядним і тимчасовим.

Оксана Гоцур

Фото Лариси Дідковської

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...