Журналіст — це людина, яка працює важче,
 ніж будь-який інший ледар на світі.

Невідомий автор

«Журналізм – це життя», – полюбляв повторювати Жак Фове, другий керівник газети «Монд» (Франція). Це життя різноманітне, завжди в русі і повне суперечностей. Людям цієї професії присвячена дата – 6 червня. Тому редакція Духовності вирішила не оминати цієї теми, бо ми всі є учасниками цього «життя».

Для журналістів ці 24 години – особливі. Завжди у цей день колеги по перу роздумують над своєю роботою, призначенням та важливістю промовленого чи надрукованого слова. Усвідомлення ваги кожної літери у формуванні меседжів до людей — інструмент творця. Як цим інструментом користуватимешся, таким майстром і будеш. Але можна бути красномовним і талановитим, але знаряддя та талант використовувати для маніпуляції та викривлення дійсності заради чиїхось інтересів.

Мас-медіа є великою силою, що заполонила наші серця, думки, відчуття і ми не уявляємо собі дня без масової комунікації. Особливо в цей час, коли люди є творцями інформації, не маючи спеціальної освіти. На багатьох ресурсах можна додати свою новину, завести блог або завантажити відео на YouTube, не кажучи вже про вплив соціальних мереж на життя простої людини і на час, який вона витрачає на перегляд френд-стрічки.  

Жага належати до «четвертої влади» приваблює чимало молодих людей. Попит на факультети журналістики останніми рокам тільки зростає. Але не тільки класична освіта гарантує професійну спроможність. Дедалі частіше у цю професію приходять з інших спеціальностей, через самоосвіту, майстер-класи. Дуже популярними стали школи журналістики при ВНЗ, які гарантують високу якість освіти і застосування знання на практиці з перших днів навчання. Для вступників цікавою буде Могилянська школа журналістики у Києві та Школа журналістики УКУ у Львові, де стандарти викладання фаху є першокласними.

З перших днів опанування цієї професії не залежно від того, у якому місті відбувається навчання чи стажування, вчителі пера говорять про подолання страху, обов’язок, відповідальність, чесність. Бо важко визначити, де закінчується свобода слова і починається цензура, як діяти в умовах гібридної війни й інформаційної навали ззовні? Як себе поводити в умовах медіавласництва, редакційної політики, джинси і виживання в регіональних ЗМІ...  Але ті, хто бачать себе журналістами, не бояться долати труднощі обставин чи ситуацій. Цікавою є теорія Джона Міля про свободу слова, що є визначальним у професії журналіста. Він вважав, що свобода є правом дорослого індивіда чинити так, як йому завгодно, доти, доки ця свобода не шкодить іншим людям. Тобто, все треба робити так, щоб принести щастя якомога більшій кількості людей.  

Мабуть усі, без винятку, хто працює у медіа, скажуть, що насправді, журналістика складна професія і досить шкідлива з огляду на постійні дедлайни, переїзди, ненормовані робочі дні, стреси. Але результат того вартий – це увага читача, глядача, радіослухача. Усвідомлення того, що подана інформація може змінити чиєсь життя, світогляд та мислення стимулює рухатись далі, професійно рости, вдосконалюватись. Це з одного боку. Якщо журналістика для людини є місією, а не просто фахом, де за будь-яку підготовлену інформацію вона отримує винагороду.

Є інша сторона журналістики. Інформаційний простір насичений насиллям, якими смакують;  сенсаціями та зафаршированою брехнею у вечірніх новинах; сюжетами-постановками і вибірковим мовленням, необ’єктивністю та замовними матеріалами. За це часто журналістів не люблять, називають брехунами і маріонетками у руках медіавласників. Дослідник медіа Андрій Дерябін свого часу написав, що телевізор – крапельниця, а глядач – непритомний і нерухомий пацієнт. І проблема не в самій постановці питання «крапельниця-пацієнт», а в тому, що запомпувати у вену. Сьогодні ми бачимо результат такого «лікування» на Сході країни і до чого може приводити інформаційний вплив на людину і як при цьому змінюється її світогляд. Тому вкотре можна закцентувати увагу на відповідальності як журналістів — творців інформації, так і на те, що мають бути медіаграмотними самі споживачі цієї інформації.  

Будь-яка професія має свої блага і ризики. Лікарі і рятують життя, і водночас можуть нехтувати клятвою Гіппократа. Так, і в журналістиці. Кожен сам вибирає, в якій системі координат працювати відповідно до своїх цінностей. І, відповідно, громадськість, вибирає ту чи іншу медійну платформу.

Олеся Барчук

Фото 1: http://www.business-investor.ua/journal/article-16186.htm

фото 2: http://ilikenews.com

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...