Аржаковський Антуан – відомий французький інтелектуал, доктор історичних наук, філософ та богослов. Його історичний погляд на витоки сьогоднішнього військового конфлікту між Україною та Росією важливий для нас тим, що може претендувати на певну об’єктивність.

По-перше, він осмислює історичну ретроспективу не зсередини ситуації, а ззовні. По-друге, робить це із глибоким розумінням ментальних відмінностей двох народів, оскільки має власний досвід роботи в обох країнах (декілька років очолював Французький університетський коледж при Московському державному університеті, а потім був заступником директора Французького культурного центру в Києві та директором Інституту екуменічних досліджень при Українському католицькому університеті у Львові).

Отже, ця книга, відзначена у Франції премією Григорія Орлика, – рідкісна можливість побачити нашу ситуацію очима небайдужого європейця, який одночасно і глибоко розуміє предмет дослідження, і гаряче переживає за все, що відбувається зараз в Україні та в Росії.

Перед нами роздуми над щоденними літургічними читаннями, то було би дуже корисно читати їх день за днем. Читаючи Євангеліє разом з цими роздумами, будемо переживати їх особисто. Не буде великої користі з того, щоб прочитати цю книгу за декілька днів, не для цього вона призначена. Ми вже і так багато знаємо, багато прочитали, проте не живемо цим. Ці роздуми на щодень подані так, щоб ми все більше жили Словом Божим.

Уривок тексту

Воскресення Христове. Пасха У часі Воскресення ми завершуємо спів Воскресного тропаря словами: «…і нам дарував життя вічне!». Ці слова повторюємо з року в рік, але чи ми віримо в те, що Господь нам ДАРУВАВ життя вічне? Що воно нам вже ПОДАРОВАНЕ, воно вже є наше? І тепер цей дар вічного життя ми маємо лише прийняти і ним жити. Якщо ми цього не зробили, то, напевно, головна причина в тому, що ми надто заглибилися в наші земні справи, проблеми, бажання, пошуки, здобутки... Що ми цілковито не усвідомлюємо того, що маємо найважливіший дар, який на нас чекає, – життя вічне. Вічне життя – це не лише той момент, який настає після смерті. Кожна молитва і читання Євангелія – це зустріч із Богом, кожне святе Причастя – це початок вічного життя, початок Божого Царства. І наша біда в тому, що ми цього не усвідомлюємо. Але якщо усвідомимо, то здобудемо здатність ставати учасниками Божого Царства не тільки в молитві чи в таїнствах Церкви – ставатимемо причасниками цього життя вічного кожної миті нашого життя. Якщо ми зустрічаємося з Богом, то вже стаємо причасниками тієї вічності, яка на всіх чекає і якою Бог нас обдарував.

Бібліографічний опис

Венеди́кт (Алексійчук) – єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, колишній єромонах Студійського уставу



У праці висвітлено історію Перемиської єпархії й Апостольської адміністрації Лемківщини в буремний і трагічний період 1939–1989 рр. Робота над книгами тривала понад 20 років.

Досліджуваний період – це роки, коли Церква пережила воєнне лихоліття, радянські, німецькі та польські репресії й насильну ліквідацію, ув’язнення, заслання та депортації духовенства і вірних.

Отець Богдан Прах використав архівний матеріял і численні інтерв’ю з очевидцями подій та родичами репресованих, відтворив життєвий та душпастирський шлях, мучеництво та ісповідництво віри єпископів і священиків, а також представників чернецтва.
У монографії ректор УКУ розшукав інформацію про вихованців Перемиської духовної семінарії в останні роки її існування.

У другому томі отець Богдан опублікував великий масив документів, що висвітлюють долю духовенства й події на теренах історичної Перемиської єпархії під час особливо жорстоких переслідувань 1939–1950 рр. Серед матеріялів: витяги з кримінальних справ проти перемиських єпископів Йосафата Коциловського та Григорія Лакоти, а також проти багатьох священиків і вірних, документи парохіяльних і деканальних урядів про депортації українців та терор з боку польської влади та збройного підпілля, спогади репресованих душпастирів та їхніх рідних тощо.

Фото: http://ucu.edu.ua/news/22529/

 

Минув рік, відколи наше суспільство почало жити у новому вимірі. Минув рік, відколи слово «майдан» набуло для нас особливого значення і стало символом свободи і гідності. Історики намагаються зібрати факти, узагальнити і дати оцінку всьому, що відбувається з нами. Але, як написав Данило Яневський у передмові до книжки «Каміння Майдану», ніхто не зможе зібрати і узагальнити усе пережите, усі емоції та почуття учасників Революції Гідності.

Є час розкидати каміння і час його збирати. Ця книжка — спроба отця Михайла Димида і його доньки Климентини, активних учасників Революції, зібрати позначені впродовж тривання Майдану каміння. Кожна сповідь, Свята Літургія, розмова, вчинок, споглядання, кожен розпач і заклик — це камінь, з якого побудована книжка.

Фотоальбом «Каміння Майдану» – це погляд у минуле, який має стати початком Майбутнього, шляхетного, сильного, мирного.

Блаженніший Патріярх Йосиф Сліпий – це одна з найвідоміших постатей Української Греко-Католицької Церкви у XX ст., але водночас одна з малознаних. Це стосується особливо тих вісімнадцяти років у його житті, які він провів у неволі. На сторінках цього твору Патріарх Йосиф постає перед нами в усій незламності свого духа та в глибокому усвідомленні великої відповідальності у важкі часи переслідування.

Завдяки цій книжці, постать Блаженнішого Патріарха Йосифа стане зрозумілішою та краще знаною, бо особисті спогади Йосифа Сліпого є унікальним джерелом для істориків, науковців, культурних діячів. Читач зможе осягнути та тлі його життя всю епоху та релігійні і суспільні процеси того часу.

Книгу видано вдруге за редакцією о. Івана Дацька та Марії Горячої.

Дочірні категорії

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...