Увазі читачів пропонується класична праця про відносини між Римом і східними Церквами. Вона показує, як формувалася й змінювалася позиція Риму щодо проблем, зумовлених існуванням у рамках Вселенської Церкви самобутніх східних Церков, а також способи й засоби, якими римські архиєреї пробували ці проблеми розв’язати. У праці відстежено розвиток відносин між Римом і християнським Сходом, докладно описано численні спроби єднання, їх успіхи й невдачі. Особлива увага приділяється давнім патріярхатам Сходу, латинській Константинопольській імперії, уніям коптів, сирійців, ассирійців, румунів. Розглянуті також Берестейська, Ужгородська і Хорватська унії.

На цьому історичному тлі й окреслюється властива проблематика відносин між Римом і Сходом у його самобутності. Раз-по-раз стикаючись із прагненням автономії та розбіжностями у виявах віри, Рим змушений був загадуватися над питанням, чи церковна єдність має неодмінно призводити до тотожности богослужбової мови, обрядів та звичаїв, канонічного права та єрархічної структури. Загалом беручи, йдеться про проблему гармонійного поєднання двох суттєвих властивостей Церкви — її єдиности і її католицькости, яку в слов’янських мовах прийнято називати «соборністю».

Вільгельм де Фріс переконаний: історія дала негативну оцінку спробам латинізації східних Церков. Історичний досвід доводить, що нові стосунки між Церквами слід розбудовувати на тих засадах, які через кілька років після появи цієї книги сформулював ІІ Ватиканський собор.

Український переклад книги Хорхе Маріо Бергольо, а сьогодні Папи Римського Франциска, під назвою «Зцілитися від корупції» актуальний, як ніколи. Як зазначає сам автор у вступі книги про ціль своєї праці –  прагнення «зрозуміти приховану в корупції небезпеку особистого й соціального занепаду… заохотити до постійної пильності та бажання перебороти те, що заважає відкрити наше серце зустрітися з Ісусом Христом». 

 У книзі можемо дізнатись про корупцію та гріх, метод кращого розуміння феномену корупції, його властивих ознак появи та розвитку в особі та суспільстві. Цю проблематику автор розглядає на основі євангельських текстів. У розділі «Занепад богопосвяченої особи» автор пропонує читачу глибокі роздуми і пояснення, які звернені на вирішення та допомогу людині у світлі християнського бачення уникати, боротися та зцілятися від корупції-занепаду.  

У післямові до українського видання книги, Верховний Архиєпископ-Емерит Кардинал Любомир (Гузар) підкреслює, що слова книги допомагають визначитися читачеві із власним вибором стосовно явища корупції, і що прочитавши її ніхто зможе більше виправдовуватися, кажучи: «я не зрозумів», або «так всі роблять».

 

У своїй книзі Вселенський патріарх Варфоломій про­стежує корені православного християнства від його витоків і до наших днів, досліджує його богослов’я і духовну традицію, пояснює богослужіння і мистецтво. Особливу увагу автор приділяє став­ленню православного християнства до сучасних проблем, таких як свобода і права людини, соціальна справедливість і глобалізація, захист навколишнього середовища, а також фундаменталізм, націоналізм і конфлікти. Особливу увагу в книзі приділено проблемам міжхристиянського і міжрелігійного діалогу як пере­думові подолання бар’єрів між людьми.

Книга розрахована на широку читацьку аудиторію і може стати введенням у вчення і життя Православної Церкви і посібником із практичного застосування неосяжної і величної православної традиції до повсякденного життя.

Аржаковський Антуан – відомий французький інтелектуал, доктор історичних наук, філософ та богослов. Його історичний погляд на витоки сьогоднішнього військового конфлікту між Україною та Росією важливий для нас тим, що може претендувати на певну об’єктивність.

По-перше, він осмислює історичну ретроспективу не зсередини ситуації, а ззовні. По-друге, робить це із глибоким розумінням ментальних відмінностей двох народів, оскільки має власний досвід роботи в обох країнах (декілька років очолював Французький університетський коледж при Московському державному університеті, а потім був заступником директора Французького культурного центру в Києві та директором Інституту екуменічних досліджень при Українському католицькому університеті у Львові).

Отже, ця книга, відзначена у Франції премією Григорія Орлика, – рідкісна можливість побачити нашу ситуацію очима небайдужого європейця, який одночасно і глибоко розуміє предмет дослідження, і гаряче переживає за все, що відбувається зараз в Україні та в Росії.

Перед нами роздуми над щоденними літургічними читаннями, то було би дуже корисно читати їх день за днем. Читаючи Євангеліє разом з цими роздумами, будемо переживати їх особисто. Не буде великої користі з того, щоб прочитати цю книгу за декілька днів, не для цього вона призначена. Ми вже і так багато знаємо, багато прочитали, проте не живемо цим. Ці роздуми на щодень подані так, щоб ми все більше жили Словом Божим.

Уривок тексту

Воскресення Христове. Пасха У часі Воскресення ми завершуємо спів Воскресного тропаря словами: «…і нам дарував життя вічне!». Ці слова повторюємо з року в рік, але чи ми віримо в те, що Господь нам ДАРУВАВ життя вічне? Що воно нам вже ПОДАРОВАНЕ, воно вже є наше? І тепер цей дар вічного життя ми маємо лише прийняти і ним жити. Якщо ми цього не зробили, то, напевно, головна причина в тому, що ми надто заглибилися в наші земні справи, проблеми, бажання, пошуки, здобутки... Що ми цілковито не усвідомлюємо того, що маємо найважливіший дар, який на нас чекає, – життя вічне. Вічне життя – це не лише той момент, який настає після смерті. Кожна молитва і читання Євангелія – це зустріч із Богом, кожне святе Причастя – це початок вічного життя, початок Божого Царства. І наша біда в тому, що ми цього не усвідомлюємо. Але якщо усвідомимо, то здобудемо здатність ставати учасниками Божого Царства не тільки в молитві чи в таїнствах Церкви – ставатимемо причасниками цього життя вічного кожної миті нашого життя. Якщо ми зустрічаємося з Богом, то вже стаємо причасниками тієї вічності, яка на всіх чекає і якою Бог нас обдарував.

Бібліографічний опис

Венеди́кт (Алексійчук) – єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, колишній єромонах Студійського уставу



Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...