Однією із популярних молодіжних субкультур ХХІ ст. є хіпстери. Про них багато говорять, але майже нічого не знають. Хтось називає їх снобами та жертвами моди, інші – представниками нового покоління. В Україні цей термін з’явився приблизно три роки тому, але вже міцно ввійшов до нашого лексикону. То хто ж ці молоді люди: бездумні ляльки, якими можна легко маніпулювати, анархісти, чи бунтарі, у венах яких тече свобода?

“Вітер-на-дії» саме так називається молодіжний християнський фестиваль, який відбудеться у Львові 1013 липня. Літо для багатьох молодих людей асоціюється із фестивалями, яких у цей час чимало. Але із християнським наповненням їх одиниці і зазвичай вони локального рівня. Тому організатори прагнуть зробити «Вітер-на-дії» таким, аби сюди приїхало багато тисяч християнської молоді зі всієї України та ще принаймні рік про нього говорили. Над цим зараз разом працюють Комісія у справах молоді УГКЦ, Комісія у справах молоді Львівської Архиєпархії УГКЦ, Львівська міська рада, а також молодь, яка залучена до організації цього заходу.

Італійський режисер Бернардо Бертолуччі сказав: «Люди приходять в кіно, щоб розділити одну й ту ж мрію». Й справді, кінематограф завжди був казкою, далекою від реального життя. У цій казці справжнє кохання перемагало підступи зла, чарівний принц рятував даму серця, а мужні герої оберігали світ від Апокаліпсису. Актори німого кіно, які одним поглядом могли примусити ридати або невпинно сміятися, розкішна магія чорно-білих кінострічок і «золота епоха» Голлівуду... Сьогодні все це у далекому минулому. Режисери-бунтарі, арт-хаусні фільми і відверте європейське кіно – реалії наших днів, які заслуговують на повагу та захоплення. Та, погодьтеся, часом присутня певна ностальгія за епохою справжньої естетики і перфекціонізму в усьому.

У Квітну неділю традиційно Католицька Церква святкує Світовий день молоді на місцевому рівні, цьогоріч він уже 29-й. Ця подія, що її започаткував Іван Павло ІІ у 80-х роках, не втрачає популярності та вагомості сьогодні. Один раз в два-три роки папа має особливу зустріч із молоддю всього світу, коли вони разом моляться та чувають. Торік вона відбувалась в Ріо-де-Жанейро. А щорічно в неділю перед Великоднем подібні зустрічі – світові дні молоді, але вже не такі масштабні і без особистої присутності папи – відбуваються на місцевому рівні – в єпархіях та дієцезіях. Про особливості такого тихішого святкування ми вирішили розпитати душпастиря католицьких ЗМІ у Львівській архидієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні о. Олександра Кусого, а також голову Комісії у справах молоді Української Греко-Католицької Церкви о. Ростислава Пендюка.

Підсумовуючи усі страшні події, які сталися за останні дні, хочеться пригадати слова Симона Петлюри: «Кров, пролита для великої мети, не засихає». Правда і сила всього українського народу ніким звойована не була і не буде. Нам залишається вірити у це. Можливо, вірити сліпо і безкомпромісно. Євромайдан довів, що українській нації не можна обрізати крила, не можна сплюндрувати душу і вже точно не вдасться збезчестити серця. З фільму «Нескорений» запам’ятала також слова Романа Шухевича про вояків УПА: «Подивіться на цих хлопців, ви що думаєте, вони не знають, що вони є смертниками, що вся ця боротьба, вона є на дуже далеке майбутнє, що сили нерівні, вони добре знають слова про героїзм і про самопожертву, ми їх тут вишколюємо, але вони роблять свою справу тихо і просто так, як би вони косили вдома траву або викидали гній з-під корови. Бо так треба...».  Ці хлопці, благородні і сильні, померли. Але їхні душі і досі стежать за нами. Їх переповнює гордість за народ, який повстав, прокинувся від довгого летаргічного сну. Адже ми продовжуємо їхню боротьбу, продовжуємо боротьбу всіх українців, які протягом всієї історії віддали свої життя за нас. У пам’ять тих, які померли молодими і не пізнали радощів першого кохання, за тих, які втратили свої сім’ї, за всіх, хто готовий був пожертвувати собою, але не здатися... – тепер наша черга боронити Україну.

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...
Ми рекомендуємо