Італійський режисер Бернардо Бертолуччі сказав: «Люди приходять в кіно, щоб розділити одну й ту ж мрію». Й справді, кінематограф завжди був казкою, далекою від реального життя. У цій казці справжнє кохання перемагало підступи зла, чарівний принц рятував даму серця, а мужні герої оберігали світ від Апокаліпсису. Актори німого кіно, які одним поглядом могли примусити ридати або невпинно сміятися, розкішна магія чорно-білих кінострічок і «золота епоха» Голлівуду... Сьогодні все це у далекому минулому. Режисери-бунтарі, арт-хаусні фільми і відверте європейське кіно – реалії наших днів, які заслуговують на повагу та захоплення. Та, погодьтеся, часом присутня певна ностальгія за епохою справжньої естетики і перфекціонізму в усьому.

Сучасне кіно – це швидка зміна кольорових картинок, яка часто стає одноманітною,  зникає будь-яка зацікавленість. Та чи не втратив душу кінематограф XXI ст. у гонитві за спецефектами й сенсаційними сценаріями, чи не перетворився із геніального виду мистецтва на конвеєр бездарності? Відома голлівудська акторка Мерилін Монро колись впевнено заявила: «Голлівуд – це місце, де тобі платять тисячу доларів за поцілунок і п’ятдесят центів за твою душу». Тому весь нинішній кінематограф основується на матеріальній вигоді, а «оскарівська статуетка» важливіша за талант? Як же тоді незалежне авторське кіно та шедеври документалістики? Ми вирішили дізнатися у сучасної молоді: що для неї кіно, і яким вона його бачить?

 

ІРИНА ПОЛИЦЬКА, ЖУРНАЛІСТ: «Думаю, хороший фільм, окрім гедоністичної функції, має дарувати ще й естетичну насолоду. Мій улюблений жанр – трилер. Але сучасні трилери – це до огиди багато крові, плюс ефект несподіванки. Такий фільм, окрім нудоти, у мене нічого не викликає. Тому я віддаю перевагу старим стрічкам 4060-х років генія голлівудського кіно, режисера  Альфреда Хічкока. Кожен його фільм – шедевр. В ньому збалансовано витончений детектив, до мурашок моторошні саундтреки і неймовірно гарні актори. Кожна – ідеальна: її фігура, її одяг, її зачіска, її поведінка – все це викликає захоплення. Але кожна з них – унікальна і особлива. Так, Тіппі Хедрен ви ніколи не сплутаєте зі, скажімо, Грейс Келлі. Можливо, такі фільми віддалені від реальності, але якщо ми хочемо буденності і рутинності, то достатньо піти до сусіда в гості. А кіно, все ж, дивляться, щоб побачити щось прекрасне. Страшне, загадкове, але прекрасне...».

 

ІГОР СЕНЕЧКО, ВИПУСКНИК УКУ: «Отож, я дотримуюсь тієї думки, що кіно – це життя, і водночас життя – це кіно. В цьому закладена велика філософська конструкція. І варто розуміти кіно не лише як вид мистецтва, а окрему паралельну реальність, у якій кожен може віднайти щось для себе. Тоді це справжнє кіно! Мої улюблені фільми засновані на реальних подіях, де дивишся і розумієш (звісно, якщо це професійно і майстерно відзнято) – таке справді було. Таке потрібно знати... То ж серед улюблених «Титанік», «Хатіко», «1+1» тощо. Фільми, що викликають шалені емоції – сльози чи радість – і в цьому визначається їхня цінність. Улюблений режисер – Дж. Камерон. Те, що він показав у «Титаніку», просто щоразу вражає. Які зйомки, які людські емоції, яке життя проживаєш, переглядаючи цей фільм!».

 

ЮЛІАНА ЛАВРИШ, АСПІРАНТКА ЛЬВІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМ. ІВАНА ФРАНКА: «Моїми улюбленими кінострічками є біографічні фільми    «Кароль: Людина, яка стала Папою», «Папа Іван ХХІІІ – Папа Миру», «Попєлушко: свобода всередині нас», «Владика Андрей». Часто, коли переглядаю ці фільми, то через окремі особистості духовних лідерів переживаю не лише їхню епоху, але і велич. Адже велич людини – у її відкритому серці і вмінні приймати рішення».

  

ІГОР БАТІГ, СТУДЕНТ ФІЛОСОФСЬКОГО ФАКУЛЬТЕТУ: «Мій улюблений фільм «Хрещений батько». Він розповідає нам історію людини, яка більш за все хотіла спокійного мирного життя. Але важка доля емігранта змусила Віто Карлеоне взяти у руки зброю, щоб захистити не тільки свою сім’ю, але й італійську громаду. Для мене фільм не стільки про мафію, як про останні десятиліття  існування патріархального суспільства, де батько бере на себе опіку за всю родину. Так може чинити тільки справжній чоловік, як-от Віто Карлеоне чи його син Майкл. Найзворушливішою у фільмі є, мабуть, розмова батька та сина – це момент зустрічі двох поколінь, під час якого Віто відходить від справ сім’ї та шкодує про те, що його улюблений син повинен продовжити важку справу. Фільм дуже зворушливо передає любов батька та сина. Марлон Брандо та Альпачіно чудово передали всі емоції.

 

ОКСАНА КОНАНЕЦЬ, СТУДЕНТКА ФАКУЛЬТЕТУ ЖУРНАЛІСТИКИ: «Мій улюблений фільм – польський – «Хто ніколи не жив» – з Міхалом Жебровським. Фільм – історія одного священика, який працюючи з молодими наркоманами, як виявилось потім, захворів на СНІД. Уся сюжетна лінія примушує задуматися: як легко давати розумні поради людям, «порепаним» життям, і як важко порадити собі у схожому стані».

 

АНДРІЙ ВОЛОШИН, ФІЛОЛОГ: «У кожному із жанрів є принаймні один фільм, який мені подобається, та все ж я преферую комедії, драми і фантастику. На жаль, ми живемо у світі, де стрес є невід’ємною частиною життя, тому інколи просто потрібно відволікти себе від реальності переглядом якоїсь цікавої комедії або захопливої фантастики. З останніх переглянутих фільмів цих жанрів мені найбільше запам’яталися: «Смертельна зброя. Місто кісток»та «Голодні ігри», ну а найкраща комедія зі всіх переглянутих – «Вона – хлопець» («She is the man»). Проте, фільми, які справді приносять користь, змінюють свідомість і примушують задуматись – це драми. У цьому жанрі є безліч якісних робіт, наприклад: «Вероніка вирішує померти», «Анна Кареніна», «Рятівник», «The Lifeguard», «Королі літа», «Кімната самогубців», і цей список можна ще довго продовжувати. Головне, щоб фільм не просто заповнював вільний час, а приносив користь, неважливо – релаксацію чи безсонну ніч роздумів.

 

ОКСАНА ГОШОВСЬКА, ВЧИТЕЛЬ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: «Сьогодні у нашому світі так багато зла, що іноді хочеться забути про все і зловити свою мрію. Саме кіно допомагає в цьому. Переглядаючи хороший фільм, ти можеш стати частиною справжньої пригоди, зрозуміти багато нового про себе. Моїм улюбленим кінофільмом є «Клятва» – історія про те, що справжня любов ніколи не помирає, адже вона завжди має невичерпні можливості знову й знову воскресати у наших серцях, змінювати світ і нас самих».

 

Сучасне французьке кіно характеризується певною витонченістю, поєднанням психології та драматизму сюжету з деякою пікантністю і художньою красою знімань. Сучасне голлівудське кіно – це екшин і смілива провокація. Сучасне українське кіно тільки зароджується.... Як би там не було, але кіно сьогодні – це дзеркало, яке відображає реалії світу, воно багатогранне, має безліч дефектів, але й не позбавлене прекрасної містики, щирості та віри. Талановита акторка Фаїна Раневська сказала: «Знятися в поганому фільмі – все одно, що плюнути у вічність». Будемо сподіватися, що теперішні актори, режисери і сценаристи цього не зроблять.

Опитувала Ліда Батіг

Фото: 1. jprostir.org

Архів ІЕС і facebook

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...