Хто запалює вогонь лідерства в Україні? Хто вишколює майбутніх лідерів нашої держави? Напевне, сьогодні вже немає когось, хто б не чув про Українську академію лідерства – насичену 10-місячну освітню програму, долучитися до якої запрошують 1618-річну молодь. Майже рік студенти вчаться командній праці та ефективній комунікації, вмінню аналізувати виклики суспільства і, звісно, пізнають себе. Програма допомагає молоді знайти своє призначення, пізнати країну та світ, усвідомлено обрати майбутню професію та розкрити лідерські якості. Про освіту, співпрацю між людьми і цінності молоді ми спілкувалися з керівником і засновником Української академії лідерства Романом Тичківським.

 «Змінюючи молодь, змінюємо їхніх батьків і разом творимо спільноту»

Я очолюю Програму економічного розвитку Western NIS Enterprise Fund. Ключовий напрям нашої діяльності – це освіта. Ми створили програму під назвою «Українська академія лідерства», якою керую. Будь-яка система наповнена людьми, які співдіють. Ми намагаємося створити молодіжний рух в Україні, в основі якого є спільні цінності, для того, щоб ми мали можливість скеровувати цих молодих активних людей задля спільної дії – творити добро. Водночас розуміємо цінність свою як особистості, щоб в особливо складні моменти не знімати з себе відповідальність.

Ми працюємо також з підприємцями, і вони бувають абсолютно різними. Від досвіду, освіти чи виховання людини залежить, як ця людина себе виражає на тому чи іншому етапі, зокрема у взаємодії з нами. Тому я вірю в інституційний системний підхід саме освітніх проектів, які здатні масштабно охоплювати державу. Я вірю в те, що ми робимо з погляду неформальної освіти, будучи сателітом формальної системи освіти і вкраплюючи якісь елементи у формальну освіту, яка природно змінюється повільніше, ніж неформальна. Тому що ми самі управляємо тим, що робимо, і водночас бачимо, що воно справді якісно працює. Тому що змінюючи молодь, змінюємо їхніх батьків і разом творимо спільноту, яку хочемо бачити на рівні усього суспільства. Водночас бачимо, як змінюються підприємці.

«…щоб молоді люди були воїнами – особистостями на шляху до перемоги»

Нещодавно Наталія Яресько сказала мені, що добро має бути з хорошими зубами. І нам, як на мене, не вистачає цих «зубів». Не йдеться про агресію, нам не вистачає професійності й системності, далекоглядності та вміння говорити не на метафізичному рівні, а трансформувати ці речі в буденне життя, намагаючись досягти якнайглибше.

Маємо працювати масштабніше, повинні розуміти, що Український католицький університет, Українська академія лідерства, Острозька академія, Києво-Могилянська академія, Чорноморський національний університет імені Петра Могили в Миколаєві тощо – це мало. Нас замало, щоб змінити українське суспільство. Досить часто ми не спілкуємося між собою, або закриваємося у своєму середовищі, створюючи певний універсальний світ. Ми не є достатньо агресивні, щоб охоплювати інші поля діяльності, тому що нас мала би вести ця місія просвітництва, аби досягати максимально глибоко, зокрема досягати наших громадян і в Криму, і в окупованих територіях. Тому ми як Українська академія лідерства фокусуємося насамперед на молоді, щоб молодь не виїжджала звідсіля, щоб бачила ті виклики, які є тут, як можливість для реалізації себе. Щоб молоді люди були воїнами – особистостями на шляху до перемоги. Нам, власне, таких людей не вистачає на стороні добра. Їх вистачає на стороні кримінального світу. Будьмо воїнами, кожен з нас, щоб нести це добро, щоб воно, врешті-решт, перемогло.

«Бути добрим недостатньо»

Сьогодні молоді дуже бракує рольових моделей у суспільстві, які можуть повести за собою. Бути добрим недостатньо, якщо ми хочемо змінити світ на краще. Ми маємо бути дуже активні в тому, щоб впливати на цей світ. Це потребує шаленого ресурсу. Сьогодні ресурс на молодь у суспільстві дуже обмежений. Це вимагає зусиль фандрейзингу, який здійснюємо. До прикладу, бюджет Міністерства молоді і спорту України на неформальну роботу з молоддю у масштабах всієї країни, станом на минулий рік, сягав близько 70 млн грн. Це ніщо для масштабу всієї країни. До глибини своєї кишені треба любити всю Україну, а не лише свою домівку.

Коли ти працюєш з молоддю, тобі потрібно бути справжнім. Тому що молодь, маючи великі можливості щодо комунікації та взаємодії, водночас часто втомлюється від віртуального світу, потребує правдивої комунікації й інтеракції наживо. Молоді люди шукають живої комунікації.

«Ми маємо спочатку навчитись бути людьми…»

Передовсім маємо забезпечити, щоб людина, яка приходить у дитячий садочок, школу, потім в Українську академію лідерства, в університет, стала цілісною особистістю і водночас мала певний набір цінностей. Уже тоді вона стане якісним інженером, крутим підприємцем чи фахівцем у тій чи іншій справі. Бо насамперед маємо навчитись бути людьми, співжити одне з одним, а не одразу прагнути отримати конкретний фах. Тому що якщо буде така впорядкованість, то будемо сильнішими на індивідуальному рівні і сильнішими як суспільство. Якщо ми забезпечили базовий рівень, то безумовно маємо ставати фахівцями в тих чи інших сферах. Те, що дуже часто я помічаю, зокрема серед активної молоді: їм хочеться робити усе, їм важко сфокусуватись на чомусь конкретному. Але чим мудрішою ставатиме молода людина, тим мудріше вона діятиме в майбутньому і буде корисною своїм колегам, друзям, суспільству, своїм рідним. Тому я вважаю, що все починається з освіти, і, відповідно, вміння ставати людиною також.

Я родом з Рогатина, маленького містечка на Галичині. З мого класу (24 учні) лише двоє хлопців не спились і чимось займаємось у житті. Решта, на жаль, на вулицях або живе в бідних умовах. Це внутрішній вибір. Я пригадую, одного дня батьки перевели мене в Рогатинську гімназію, і там я зустрів о. Івана Музичку, який був випускником нашої гімназії. Він приїжджав до Рогатина, дивився нам в очі і казав: «Ви – майбутнє України». Ми йому вірили. Хоча усвідомив ці слова я тоді, коли вже навчався в Києво-Могилянській академії. Потім на пластових таборах мені зустрічалися духівники, які були з нами постійно. Я пригадую отців, які переживали з нами пригоди в лісі, весь дискомфорт і спілкувалися з нами. А потім у Києво-Могилянській академії познайомився з отцем Андрієм Зелінським. Моє християнське єство підтримується такими людьми, які інвестують у мене, і дуже вдячний за таку працю, за їхнє наставництво. Сподіваюсь, що й надалі буде так, а то й краще.

Марта Більська

фото автора і з сайта:  https://ual.ua/about/team/

 https://gazeta.ua/articles/edu-and-science/_treba-vihovuvati-osobistostej-a-ne-nosiyiv-znan-ekspert/804760 

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...