Продовження інтерв’ю з Єгором Стадним, директором аналітичного центру “CEDOS”, опублікованого в попередньому номері.

За кращою освітою та в пошуках кращого життя сучасні студенти їдуть навчатись за кордон. Під час дискусії Молодь. Віра. ПокликанняВи сказали про те, що навчальна еміграція серед української молоді – це не погане явище, а, радше, навпаки. Обґрунтуйте Вашу думку.

– Процес студентської еміграції – двосторонній процес. Навіть якби ми були стабільною країною, ми все одно мали б міграцію. Глобальний світ діє, і він завжди стягує найкращі таланти до найперспективніших компаній з кращими пропозиціями. Як трудову, так і студентську еміграцію маємо сприймати як процес, який можемо використати у власних цілях.

Коли люди їдуть за кордон, вони збагачують свій інтелектуальний капітал, набираються досвіду. Вони їдуть в умови, в яких краще наситять свої вміння, знання і навички, щоб потім їх застосовувати в Україні. Але йдеться не про виїзд до Польщі чи Словаччини, які близькі нам за ментальністю, а про Німеччину, Великобританію та США. Конкуренція за кордоном набагато вища, а можливості для маневру – набагато менше, ніж в Україні. Навчитися там і розгорнутися тут – це найкращий сценарій для наших людей і країни загалом. Тут можна говорити і про залучення іноземних інвестицій і про розвиток галузей. В Україні стільки незайнятих ніш, стільки перспектив для розвитку.

–  Ваші промови завжди неймовірно переконливі. Як Ви до них готуєтесь?

– Говорю тільки про те, що знаю. Я оперую дослідженнями і реагую на дискусію, залежно від того, як вона розвивається. Я належу до тих людей, які застосовують старомодні способи підготовки: говорю перед дзеркалом, тренуюсь перед кимось з рідних говорити. Я пишу промову заздалегідь, але не для того, щоб її вчити, а щоб прочитати через день і оцінити. Стараюсь підійти з боку реципієнта. Потім “ріжу”, переставляю місцями, потім перекручую її в голові. А буває і таке, що вже на події інші промовці вносять якісь елементи, які мені подобаються, і я їх використовую. Аудиторію треба розуміти, адже в промові важливо не те, що ти кажеш, а те, що доносиш до людей. Можна що хочеш написати, але не факт, що це сприймуть та зрозуміють.

Були виступи, коли Вас все ж не сприйняли і не зрозуміли?

– Якось виступав перед тринадцятилітніми підлітками. І, відверто, я не був готовий до цієї аудиторії, хоча був впевнений, що говорю про цікаві їм речі. Те, що я казав, “не зайшло”. Я говорив про те, що їх очікує в найближчому майбутньому, але виявилось, що ці питання не є у їхньому порядку денному.

Буває, що те, що Ви хочете сказати, недоречне в конкретному середовищі? Ви змушуєте себе казати те, що необхідно, чи говорите те, що на серці?

Загальний тренд в Україні – це більше тяжіти до емоцій та вражень, ніж до раціональності та доказів. Нам, аналітикам, досить часто доводиться доводити людям, що реальність насправді не така, якою вона є у них у голові. Але це дуже складно, адже люди вірять власному досвіду і переконанням, а не цифрам та фактам. Те, що я готую, інколи свідомо буває незручним для людей, які будуть це слухати. Я навчався в закладі, де прищеплюють здоровий скептицизм, тому маю сильне відчуття, яке все ставить під сумнів, принцип Декарта. Часто буває, що мені кажуть не казати чогось, бо це може образити якогось гостя. Ціна незручності інколи набагато менша, ніж ціна угодницького погляду. Незручність – це мала побутова річ. Україні як ніколи бракує складних людей, які не йдуть за течією, не погоджуються з авторитетами тільки через їхню авторитетність і відстоюють власну думку.

Ну і наостанок, розкажіть, яке дослідження ще встигнете реалізувати перед виходом у декретну відпустку.

– Ми саме робимо дослідження як використати на користь України еміграцію українців. Воно велике і міжнародне, яке можна порівняти зі стартом з п’ятої швидкості. Це поза контекстом нашого аналітичного центру, адже зараз актуальне питання того, щоб вижити, але це необхідно Україні та тим, хто творитиме політику у майбутньому.

Спілкувалась Дар’я Кучер

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...