Перша католицька школа в Україні, тепер – НВК «Школа-гімназія «Шептицьких» цього разу вже об’єднує близько двох сотень учнів та півсотні працівників. Днями гімназія відзначила ювілей - 25-річчя з дня заснування. З цієї нагоди відбулось низка заходів.

Чим живе заклад і в чому ж полягає його християнськість, ми вирішили розвідати, завітавши у школу.

З історії першої української католицької школи

Якщо чесно – знайти цю школу на карті Львова легше, ніж насправді. У нетрях сихівських вулиць, де вона тепер розташована, дуже легко заблукати. Протоптана стежка біля парку веде до вулиці Гната Хоткевича, 16 – НВК «Школи-гімназії «Шептицьких». Приміщення на цій вулиці вже стало четвертою батьківщиною для навчального закладу.

При школі на вулиці гамірно – учні допомагають вантажити різні речі в машину. Запитую для чого це. Хлопці розповідають, що гімназисти підготували мюзикл під назвою «Біржа душ», який показуватимуть під час святкувань.

Один гімназист проводить мене до секретаріату. Директор школи, отець Олег Ладнюк, дещо затримується. До речі, він – перший в Україні директор школи – священик.

– Сподіваюсь, ви не довго чекали. Вибачте, я щось трохи прихворів.

Робоче місце директора прибране і впорядковане. Приємно працювати в такій робочій обстановці. 

Вмістившись, прошу розповісти трохи з історії школи.

Отець розповідає, що коли УГКЦ вийшла з підпілля, група осіб, серед яких теперішній Владика Йосиф Милян, єпископ-помічник Київської Архиєпархії УГКЦ, намагалися створити навчальний заклад саме для дітей, які походять з греко-католицького середовища. Ця ініціатива була схвально сприйнята. З часом і була створена Гімназія блаженного Климентія Шептицького – перша католицька і одна з перших приватних шкіл в тогочасній Україні.

Спочатку школа була розташована на вулиці Клепарівській, а вже з 1998 року у приміщенні на Хоткевича. Першим директором ліцею була Марія Кобилецька, опісля – Зоряна Шеремета. У 2004 році церковна ієрархія звернулася до Селезіянського згромадження з проханням заопікуватись навчальним закладом у зв’язку з нестачею коштів. Уже з 2007 року  це згромадження почало турбуватись про потреби цього навчального закладу, директором став отець Петро Майба. Отець Олег розповідає, що салезіяни запровадили навчання для учнів уже з 5-го класу, а не з 9-го, як це було раніше. І назва також змінилась – Гімназія Климентія Шептицького.

З часом визріла потреба співпрацювати з державою. З 2014 року заклад змінив форму власності – з приватної на комунальну. Це давало можливість безкоштовно навчатись у школі усім дітям.


Наше гасло: «Добрі християни – чесні громадяни»!

Історичні віхи в історії закладу вже знаємо.Розпитую, у чому ж полягає його особливість – християнськість.

Отець Олег розповідає, що кожен навчальний день у гімназії розпочинається з молитви о 8:35, після якої учні йдуть на уроки.

Під час великих релігійних свят гімназисти мають можливість брати участь у Святій Літургії, яку служать у каплиці. Упродовж тижня в окремих класах також відбувається Божественна Літургія. Основа християнського виховання полягає у доброму прикладі та щирій молитві. Учні мають можливість приступити до сповіді і прийняти Святі Тайни. Перед Різдвом чи Великоднем також організовуємо реколекції для учнів поза містом на один чи два дні.

Отець Олег продовжує розповідати. Гімназисти мають можливість з 9-го класу бути аніматорами дитячого табору «Веселі канікули». Самі ж гімназисти організовують табори для учнів нашої школи, так і для учнів інших шкіл. Цього року ми займаємось підготовкою аніматорів у місті Броди і в селах Підкамінь та Павлів. Наше гасло: «Добрі християни – чесні громадяни»!

– Розумієте, тут можна довго розповідати. Християнськість – це трикутник, коли співпрацюють батьки, діти і вчителі. Коли хоча б одна сторона відсутня, тоді немає цього християнського виховання. Християнське виховання – це не тільки християнська етика чи молитва. Також треба зрозуміти, що вчитель потребує постійної формації, – ділиться отець Олег. У гімназії стараємось вирішувати свої проблеми разом. Для вчителів також проводимо реколекції та формаційні зустрічі.


До нашої розмови приєднується заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель математики Марта Мартиненко. Вона працює в гімназії вже третій рік. Розповідає про атмосферу школи.

–  Атмосфера навчального закладу мені подобається, у нас тут є небагато дітей, ми кожного з них знаємо, підтримуємо.

Пані Марта розповідає, що для неї християнськість у викладанні – це добрі справи. Насамперед для неї, як для вчителя, – це людяність.

Гімназист Назар Прокопчук, який навчається тут вже з 5-го класу, тільки позитивно відгукується про свою школу. Каже, що в гімназії виховують особистостей і це – найголовніше. Важливим є також добре ставлення вчителів до учнів, а в класі учні вміють підтримувати один одного.

Табу у католицькій школі

Цікавлюсь в отця Олега Ладнюка, чи є для учнів гімназії табу. Отець одразу ж киває головою, що ні.

– У нас навчаються більшість греко-католики, римо-католики, православні, протестанти, є такі учні, які кажуть: «Я агностик» (сміється – Н. Л.). Дитина повинна розвинутись як особистість. І це є ціллю навчального закладу. Проблема шкіл полягає в тому, що вони просто працюють на IQ дитини, а католицьке шкільництво повинне працювати над всебічним вихованням особистості. Особистість – це людина, яка відчуває, що її зрозуміють, завжди знайде підтримку, людина, яка знає, що їй допоможуть, коли вона помиляється.

«Колись у школі було більше годин християнської етики і деякі батьки навіть зараз просять збільшити кількість уроків. Зараз християнську етику викладають один раз у тиждень. Ми можемо збільшити кількість годин, але виникає питання: «Чи це потрібно?» У християнстві, як і в лікувальній справі, є гасло – не нашкодь.  Коли чимось аж перенасичуєш, то воно може спротивитись. Якщо дитина захоче щось більше, вона це знайде.

Я подумала так – якщо учневі дають право вибору, це вже основна ознака доброго навчального закладу.

Вже виходячи зі школи, секретар з побажаннями гарного дня сказала:

- Приходьте ще. Вам ж у нас сподобалось?

Підготувала Наталія Ліхновська

Фото зі сайта НВК «Школи-гімназії «Шептицьких»

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...