Продовження інтерв’ю з Мартою Зозулею, солісткою гурту «Територія душі», про те, звідки потрібно черпати натхнення, як християнську музику сприймають невоцерковлені люди і творчі плани надалі. 

Пісні якого музичного жанру виконуєте?

Це поп-музика з елементами фольку і можливо навіть з елементами легенького року. Загалом це популярна музика, але в західному розумінні. Бо у нас поп – це тільки щось «дискотечне». Насправді ж поп буває з живими інструментами. Легка, доступна для людей музика.

Для кого Ви співаєте?

Хочемо, щоб нашою аудиторією була молодь і підлітки. Однак, з тих нічних чувань, на яких ми були, побачили, що й люди старшого віку теж вподобали наш гурт. Вони набагато швидше відгукуються, напевно через те, що вже мають життєвий досвід і легше відчитують у наших текстах те, що їм близьке. А для молоді це може бути щось нове, те, що вони ще не відчували, але почули і задумалися над цим.

 

Що саме хочете донести слухачам своїми піснями?

У нас немає завдання донести конкретний меседж. Ми хочемо зробити звичним звучання християнських пісень у побуті людини. Я чула багато християнських пісень: є такі, які співають у церкві, є також пісні Тезе – для розуміючої молоді, є просто світські пісні – для ще інших. Ми ж шукаємо щось таке, що буде зрозумілим для всіх цих категорій людей. Собі ми ставимо завдання – не боятися говорити щиро про те, що в душі, а людям – усвідомлювати, що те, що вони переживають, може переживати ще хтось.

Ми намагаємося робити пісні з «хепі-ендами», тобто спочатку самі переживаємо такі «хепіенди», а потім співаємо про них. Бо життя з Богом – це завжди «хепі-енд».

Автором пісень є лише ти, чи хтось з гурту теж пише?

Тексти поки що всі мої. Але аранжування спільне. Спочатку були «співані тексти», а вже потім ми додавали до них інструменти. Виняток становить пісня «Океан». Тут навпаки: мій чоловік написав музику і попросив скласти до неї текст. За другим варіантом, до речі, з’являються пісні у рок-гуртів. Переважно приходить натхнення до музикантів, а вже потім вокаліст складає текст під цю мелодію.

Що надихає тебе на написання пісень та хто є твоїм натхненником серед інших колективів, які виконують християнську музику?

Для мене колись стало сюрпризом, що «Evanesence» – це християнський гурт, бо я їх любила й як рок-виконавців. Але коли більше заглибилася в тексти, то зрозуміла, що Емі Лі співає теж про свої стосунки з Богом. Це, напевно, і був мій перший натхненник. Хоча то було доволі давно і напевно аж тепер визріло. А щодо українських християнських гуртів, то перший, про який я почула, був гурт «Кана». Мені дуже подобається їхній проект з музикантами з різних точок України під назвою «Kerygma Project». Саме одна пісня з їхнього проекту із Сергієм Львовим утвердила мене в думці, що я рухаюсь у правильному напрямку.

Можливо плануєте співпрацю з іншими гуртами?

Хотілося б. Час від часу в Україні відбуваються фестивалі християнської музики. Вони переважно протестантські. Але є також у планах «Живого Телебачення» (це інформаційний ресурс УГКЦ) зробити невеликий фестиваль християнських молодих гуртів біля Патріаршого собору. Сподіваюся, це якраз буде той майданчик, де ми ближче познайомимося.

Християнська музика доволі специфічна. Як її сприймають невоцерковлені люди? Наприклад, коли кажеш, що співаєш у християнському гурті, чи не вважають тебе за представницю протестантської течії християнства або харизматичного руху?

Я іноді сама себе сприймаю як протестантку, коли співаю свої пісні (сміється, авт.). Хоч уже рік, як гурт діє, я розумію, що це незвичний для мене формат, особливо коли згадую перші пісні, де є тексти «Ісус – мій супергерой», або «Ти мій друг, Ти мій Бог. Я й Ісус – ми удвох». Тобто речі, про які важко говорити, а легше заспівати. Навіть близькі для мене люди, родичі, коли чують наші перші тексти – шоковані і хоч хвалять, але напевно не формулюють так свою віру. Загалом формулювання власної віри – процес непростий, і я не можу сказати, що все сформулювала у своєму житті. Одна справа сказати «Ісус – мій друг», а інша – це усвідомлювати. Напевно, і для мене, і для інших людей це часом шок.

З постів у Фейсбуці бачу, що часто берете участь у різних фестивалях та даєте концерти. Зокрема, наприклад, у Зарваниці. Стаєте популярними. Де Вас можна послухати?

Найчастіше у церкві Климента Папи. У нас відкриті репетиції, ми також відкриті на нових людей, як з нашої парохії, так і з інших. Ми зустрічаємося ввечері щопонеділка у цьому храмі.

У Зарваниці, під час з’їзду мирянських спільнот України, ми вперше заспівали на великій відкритій сцені. Також навесні виступали на фестивалі «Святкуймо Воскресіння разом» у Шевченківському гаю у Львові. Загалом виступи на відкритих майданчиках – це страшно і складно, бо потрібно дати раду з усією апаратурою, тоді як на реколекціях можна виступити акустично, але це добрий досвід.

Пріоритетним для нас зараз є запис пісень, а не виступи. Бо якщо якісно записати пісню і дати її в Інтернет чи на радіо, вона охопить більшу аудиторію, ніж на одному виступі, навіть велелюдному.

Що вже вдалося реалізувати із запланованого гуртом і які плани «Території Душі» надалі?

У нас майже завершений запис пісні «Ісус – мій супергерой». Сподіваюся нам вдасться зробити креативну презентацію до неї.

А ще ми хотіли б пробитися і на радіостанції. Тому зараз намагаємося творити пісні, які є християнськими за змістом, але не містять у текстах багато релігійних термінів. Тобто якщо ти слухаєш, то здається, що це просто пісня, але вслухаючись – розумієш, що йдеться про якийсь біблійний епізод. Так, маємо нову пісню під назвою «Океан». Там начебто зовсім світський текст, але йдеться про те, як Апостол Петро намагався йти по воді до Ісуса. Хоч там не вжито ні імені апостола Петра, ані Ісуса. Хочемо записати її з роковими елементами, тобто з повноцінною барабанною установкою та електрогітарою. І саме цю пісню будемо подавати на радіостанцію.

Також хочемо вдосконалюватися у творчій майстерності, бо вчитися можна постійно. Адже якщо вже співати про Бога, то потрібно робити це якісно. Щоб усі слухали музику, текст і розуміли, що ми хочемо цим донести.

Розмовляла Анна Грапенюк

Фото зі сторінки Facebook

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...