Сучасна музика – поняття багатогранне і різножанрове: від року і попу до хорової чи симфонічної. Світські пісні не завжди несуть позитивні меседжі, а часом можуть закликати навіть до аморальної поведінки. Тож на противагу їм все частіше з’являється християнська популярна музика, активно розвиваються християнські гурти, котрі розповідають про спасіння та несуть добру новину. Для них важливо зробити звичним звучання християнських пісень у побуті людини. В Україні теж є вже чимало аматорських колективів, котрі працюють у цьому напрямку. Одним із них є молодіжний львівський гурт “Територія Душі”. Про його заснування, учасників та основні ідеї говоримо з ініціатором та лідером гурту Мартою Зозулею.

 – Марто, розкажи з чого почався проект Територія Душі? Скільки років колективу?

Почалося все у грудні 2014 року, коли мій чоловік поїхав в АТО. Мені раптом придумалася пісня. Вона називалася “Ісус – мій супергерой”. Я практикуюча, свідома християнка, однак, не з тих, що ходять і постійно співають релігійні пісні. Проте заспівала її подрузі по телефону, потім чоловікові. І на тому все призупинилося. Але приблизно за півгодини я придумала ще одну пісню. Тоді уже почала виношувати думку, що робити з цими піснями. Я мріяла, що коли мій чоловік повернеться додому, то ми спробуємо разом покласти їх на музику. Адже він грає на гітарі. Але коли він повернувся, то не мав особливого ентузіазму до цього. Раніше ми з чоловіком грали в рок-гурті, тож для нього це було занадто різкою зміною жанру.

Проте пізніше я познайомилася з гітаристом, якому сподобалася ця ідея. І ми вдвох почали думати, де і з ким проводити репетиції.

Отож я вирушила по Львову у пошуках приміщення, радилися з одними друзями, з іншими, і нарешті прийшла на свою парохію у храмі Климента Папи (Генерала Чупринки, 70), де від голови молодіжної спільноти почула позитивний відгук про ідею створення гурту. Він запропонував мені прийти на спільноту, розповісти свою ідею – можливо, хтось захоче приєднатися і будемо робити репетиції в церкві. На спільноті я одразу почала розповідати, як бачу реалізацію цього проекту, і люди дещо злякалися, почали казати, що це щось протестантське, а не греко-католицьке. Тоді голова спільноти Ігорко сказав: “Марто, ти заспівай, а тоді скажемо свою думку!”. Я заспівала, і всім сподобалося: вони зрозуміли, що це зовсім інше, ніж здавалося спочатку, і вирішили спробувати.

Наступного дня, на початку червня 2015 року у нашій парохії були нічні чування, тож ми трішки порепетирували і гуртом-хором заспівали одну з пісень. Парохіянам сподобалося і молоді теж. Відтоді у нас почалися регулярні репетиції.

– А з чим пов’язана назва Вашого гурту? Що символізує?

Усе, що пов’язано з гуртом, приходить якось раптово. Пісні раптово спали мені на думку і назва так само. Я її записала, показала одному з учасників, він погодив і так ми стали називатися “Територія Душі”. А лише потім почали думати про символізм. І зараз, коли виступаємо, люди кажуть, що наша назва відповідає тому, про що ми співаємо. Бо це відчуття, ніби перебуваєш у якомусь місці, яке справді є територією душевного відпочинку.

– Розкажи більше про учасників колективу. Хто вони і чому вирішили взяти участь у цьому проекті?

Зараз нас дев’ятеро, а на початку було ще більше. Змінився гітарист, хоча він має записати з нами ще одну з пісень, до якої робив аранжування. Натомість я таки загітувала свого чоловіка Валерія, і він є нашим гітаристом. Змінився у нас і скрипаль, перший – грає ще у “Віртуозах Львова” і через постійні гастролі йому іноді важко було потрапити на наші репетиції чи концерти. Тож зараз у нас інший скрипаль, Кирило. Є у нас також бандуристка Марічка, яка грає й на клавішних інструментах. Є ще перкусіоніст Андрій. Зі солістів – я, Ігорко, котрий першим відгукнувся, Христя, Соломія та Мирося.

– Чому всі ці люди беруть участь у проекті? Що мотивує?

Частина людей, котрі є з нами – це хористи храму Климента Папи. Хор – це таке місце, де тобі завжди кажуть як і що співати, а в гурті ти маєш поле для креативу і можеш придумати сам, що співати, чи навіть скласти власну пісню. Думаю їм також подобається мати можливість співати християнські пісні у нецерковній атмосфері. Адже навіть якщо це реколекції, то вони не зажди відбуваються у храмі, а й у інших місцях. І буває так, що туди молодь потрапляє випадково, тож для учасників нашого гурту це можливість заспівати там про Бога.

А люди, які не є прихожанами нашого храму, але долучалися та продовжують долучатися до нас – напевно отримують можливість реалізувати те, що в них є глибоко в душі.

– Те, що більшість учасників належать до парохіяльного хору, не перешкоджало їм на початках адаптуватися до формату музичного гурту? Чи, можливо, тягнуло до хорового співу? ))

Бувало важко. Хорист і соліст відрізняються тим, що хорист завжди доповнює хор, а соліст має бути самостійним і розуміти, що іноді він один у голосі: першому, другому чи третьому і має “рятувати” всіх. Тому тут, порівняно з хором, кожен має брати на себе більшу відповідальність і розуміти, що до власного голосу в соло можна додавати більше інтонації, настрою. Я теж колись співала в хорі, хоч мені це й не дуже подобалося – менше, ніж у рок-гурті:). Натомість тепер мені іноді треба знижувати вираження своєї індивідуальності, щоб ми усі гармонійно відкривалися. А іншим, навпаки, необхідно відкриватися, тому ми постійно вдосконалюємось.

Розмовляла Анна Грапенюк. Продовження у наступному номері

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...