Зі сучасним розвитком української нації феномен «криївки» як унікальної військово-оборонної та господарської споруди, військового убіжища вояків УПА знову привернув особливу історичну увагу українців та іноземців. Цю історичну унікальність використано в ідеї ресторану львівської криївки, але й не тільки. Чи відомо Вам і про інші криївки у Львові? Книжкову та кінокриївку.

Кінокриївку відкрито у Львові навесні 2014 року. За задумом її зорганізовано задля популяризації українського кіно, зокрема фільмів про боротьбу українського народу за власну державність, культуру, мову; фільмів про боротьбу інших народів за власну ідентичність, а також соціальних розвивально-виховних фільмів про здоровий тверезий спосіб життя. Адже в українському медіапросторі і досі триває боротьба за місце для українського продукту за духом та якістю. Ідейником проекту є активний патріот, громадський діяч, член ГО «Товариство пошуку жертв війни “Пам’ять”», голова Братства тверезості «Відсіч», член Спілки офіцерів України, поет-пісняр Олександр Василюк та співтворцем – Тарас Косик. Кінокриївку зорганізовано в приміщенні Центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки, де щосереди ввечері відбуваються кіноперегляди.

Український та світовий глядач вперше з моменту кримських подій має можливість зазирнути в очі людям, які були готові в складних умовах до кінця захищати територіальну цілісність батьківщини і захищають її сьогодні. Це фільм про долю українських воїнів, які не зрадили присяги. “Крим. Як це було” розповідь про найвищі людські якості: честь, вірність обов’язок, мужність. Як це – знімати документальний фільм про українських воїнів в інтерв’ю з його режисером Костянтином Кляцкіним.

Продовження цікавої розмови про звичаї та обряди з о. д-ром Василем Рудейком, завідувачем кафедри літургійних наук Українського католицького університету. 

А як щодо святкування Маланки, водіння кози, переодягання хлопців на дівчат і навпаки?

– У нас, звідки я родом, такого не святкували, і дотепер ще не бачив, як виглядає таке дійство. Проте загалом, якщо гуляння не відтворює відвертих язичницьких сцен чи антихристиянських конотацій, воно може бути прийняте та інкультуроване. До речі, св. Меланія і св. Василій не були тими, які фанатично відмовлялися від всього поганського.

У час, вільний від роботи на полі, в нашого народу ще з дохристиянських часів побутувало дуже багато звичаїв та традицій. Особливо це наголошено в прислів’ї «Від Романа до Івана – український рамадан». Так само багата народна обрядовість під час святкування знаменних дат у житті людини. Проте часи змінились, і ми вже понад дві тисячі років живемо після народження Ісуса Христа. В українського народу багато звичаїв набули нових форм, або християнізувались. Так трапилось, зокрема, із колядками, які стали величальними різдвяними піснями. Утім, до нашого часу дійшло ще багато святкувань, які сьогодні не цілком зрозумілі. Тож, щоб ліквідувати таку неграмотність та зрозуміти, як до них ставитись християнинові ХХІ ст., ми запитали в о. д-ра Василя Рудейка, завідувача кафедри літургійних наук Українського католицького університету.

Нещодавно у Видавництві Старого Лева побачила світ нова книга українського письменника Андрія Бачинського – «140 децибелів тиші». Офіційною аудиторією цього твору є діти середнього шкільного віку, але прочитати його варто кожному дорослому. Автор порушує тему, котру складно знайти на сторінках художньої літератури. У центрі сюжету – юний музикант, який через аварію втратив батьків та сестру, а разом з тим і слух. Відтепер перед ним неочікувана тиша та зневіра, яку слід подолати, аби навчитись та хотіти жити в такому, здавалось би, абсолютно іншому світі. Ми вирішили докладніше поговорити про цю книгу з її автором, аби дізнатись, що саме його спонукало написати цю історію та яким є його досвід спілкування із глухонімими людьми.

– Пане Андрію, у книзі Ви розповідаєте історію юного музиканта, який внаслідок аварії втрачає сім’ю і слух, стає глухонімим сиротою. Чи не страшно Вам було братись за таку відповідальну та не висвітлену в художній літературі тему?

Дочірні категорії

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...