Напевно, коли наближались іменини Святого Миколая, кожен з нас згадував про своїх рідних та близьких – батьків, дітей, племінників та похресників, друзів та колег і задумувався над тим, який подарунок буде найкращим. Водночас варто пам’ятати, що ми – помічники св. Миколая не тільки для найближчих, а й для тих, хто найбільше цього потребує. І найбільше цього потребують наші діти.

А діти зазвичай вірять у казку. Цю казку потрібно для них берегти. Саме так вирішили зробити організатори проекту «Воїни АТО Читають Казки Дітям», запросивши наших воїнів за допомогою казки розповісти дітям, що добро завжди перемагає зло. Деталі про проект ми вирішили розпитати в Анастасії Зайцевої, арт-менеджера кав’ярні «Вірменка» і координатора проекту «Воїни АТО Читають Казки Дітям».

Зі сучасним розвитком української нації феномен «криївки» як унікальної військово-оборонної та господарської споруди, військового убіжища вояків УПА знову привернув особливу історичну увагу українців та іноземців. Цю історичну унікальність використано в ідеї ресторану львівської криївки, але й не тільки. Чи відомо Вам і про інші криївки у Львові? Книжкову та кінокриївку.

Кінокриївку відкрито у Львові навесні 2014 року. За задумом її зорганізовано задля популяризації українського кіно, зокрема фільмів про боротьбу українського народу за власну державність, культуру, мову; фільмів про боротьбу інших народів за власну ідентичність, а також соціальних розвивально-виховних фільмів про здоровий тверезий спосіб життя. Адже в українському медіапросторі і досі триває боротьба за місце для українського продукту за духом та якістю. Ідейником проекту є активний патріот, громадський діяч, член ГО «Товариство пошуку жертв війни “Пам’ять”», голова Братства тверезості «Відсіч», член Спілки офіцерів України, поет-пісняр Олександр Василюк та співтворцем – Тарас Косик. Кінокриївку зорганізовано в приміщенні Центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки, де щосереди ввечері відбуваються кіноперегляди.

Український та світовий глядач вперше з моменту кримських подій має можливість зазирнути в очі людям, які були готові в складних умовах до кінця захищати територіальну цілісність батьківщини і захищають її сьогодні. Це фільм про долю українських воїнів, які не зрадили присяги. “Крим. Як це було” розповідь про найвищі людські якості: честь, вірність обов’язок, мужність. Як це – знімати документальний фільм про українських воїнів в інтерв’ю з його режисером Костянтином Кляцкіним.

Продовження цікавої розмови про звичаї та обряди з о. д-ром Василем Рудейком, завідувачем кафедри літургійних наук Українського католицького університету. 

А як щодо святкування Маланки, водіння кози, переодягання хлопців на дівчат і навпаки?

– У нас, звідки я родом, такого не святкували, і дотепер ще не бачив, як виглядає таке дійство. Проте загалом, якщо гуляння не відтворює відвертих язичницьких сцен чи антихристиянських конотацій, воно може бути прийняте та інкультуроване. До речі, св. Меланія і св. Василій не були тими, які фанатично відмовлялися від всього поганського.

У час, вільний від роботи на полі, в нашого народу ще з дохристиянських часів побутувало дуже багато звичаїв та традицій. Особливо це наголошено в прислів’ї «Від Романа до Івана – український рамадан». Так само багата народна обрядовість під час святкування знаменних дат у житті людини. Проте часи змінились, і ми вже понад дві тисячі років живемо після народження Ісуса Христа. В українського народу багато звичаїв набули нових форм, або християнізувались. Так трапилось, зокрема, із колядками, які стали величальними різдвяними піснями. Утім, до нашого часу дійшло ще багато святкувань, які сьогодні не цілком зрозумілі. Тож, щоб ліквідувати таку неграмотність та зрозуміти, як до них ставитись християнинові ХХІ ст., ми запитали в о. д-ра Василя Рудейка, завідувача кафедри літургійних наук Українського католицького університету.

Дочірні категорії

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...