Сьогодні Святий Юр – це передовсім головна святиня Галицької митрополії УГКЦ. Але якщо зазирнути в історію, то ще в першій згадці про Львів 1256 року написано, що місто розташоване на трьох пагорбах. Один з них – Святоюрський, 321 м над рівнем моря. Тут творилася і найдавніша духовна історія міста. Нам відомі факти, починаючи з часів княжої доби.

Український монастир св. Юра існував на Святоюрській горі в другій половині XIII – наприкінці XVIII ст. Згідно з легендою 1280 р. у печері, розташованій на південно-західному схилі Святоюрської гори, поселився князь Василиск – брат короля Данила Романовича і дядько князя Лева Даниловича. Від Василиска розпочинається монастирське життя у Львові. Утім, відомі й інші версії заснування монастиря. Хоча у літописах вказано, що князь володимирський Василь Романович помер ще у 1269 році, тобто першим монахом аж ніяк не міг бути стрий Лева. І. Крип’якевич припустив: «ціла історія… вийшла, очевидно, з перемішання імені Василька з його сучасником Войшелком, сином литовського великого князя». А останній справді був монахом у Святоонуфріївському та Лаврівському монастирях упродовж 1252–1254 рр.

Водночас дослідник І. Мицько звертає увагу на мандрівника Мартина Ґруневеґа, який згадував у кінці ХVІ ст. про печеру на Святоюрській горі біля Львова. Цю печеру називали ще Змієвою ямою, тут можна провести паралель до легенди про боротьбу св. Юрія зі змієм. А легендарного змія, якого вбив святий, саме звали Василіск або Вазилішк. От і казали «Вазиліск на Святоюрській горі».

Сьогодні перед сходовим входом до храму св. Юра також є печера, але зі скульптурою св. Онуфрія, який є покровителем монахів і, зокрема, покровителем найстаршого монастиря у Львові – монастиря св. Онуфрія, який спочатку знаходився біля підніжжя Святоюрської гори.

М. Ґруневеґ навіть зробив висновок, що «…церква Юра була першою будівлею міста після замку». За поширеними переданнями, дерев’яні церкву св. Юра та монастир при ній спалили поляки наприкінці квітня 1340 р. під час першого походу короля Казимира III на Галицьку Русь. Через рік обитель відбудували, її ігуменом тоді був Євфимій. Наступна згадка про монастир датована 1407 р.: тоді в актових книгах львів­ського магістрату зроблено запис про город «руських монахів з гори Свя­того Юра».

Донині не збережено якісного зображення давнього храму і монастиря коло нього. Відомо, що на площі біля храму св. Юра у 1655 році розташувався табір Богдана Хмельницького. 1672 року він зазнав пошкоджень під час великої облоги Львова турками. А 1695 року на монастир напали татари. Відгомоном давнини на Святоюрській горі є найстарший дзвін міста – «Дмитро» (1341 р., за іншими даними 1349 р.).

Ймовірно, через обмежене місце на вершині Святоюрської гори, новий храм, у якому молимося і тепер, звели на місці старого. Будівництво розпочалося 1744 р. за проектом Бернарда Меретина. Після смерті архітектора його справу продовжив Клеменс Фесинґер, відтак завершили будівництво 1764 р. Виконано комплекс собору в різних стилях: бароко, рококо, класицизм, але всі деталі архітектури та скульптури гармонійно поєднані і разом витворили органічний синтез культури зразка тогочасної Європи.

Щодо духовних цінностей, то сьогодні в Соборі св. Юра знаходиться чудотворна ікона Матері Божої з Києво-Печерської лаври. Ще одна чудотворна ікона розташована ліворуч, у бічному вівтарі. Це ікона Матері Божої Теребовлянської зі XVII ст. У народі її називають плачуча Богоматір. Папа Іван Павло ІІ передав собору Святого Юра копію Туринської плащаниці як дар Церкві, яка особливо постраждала в часи тоталітарних режимів.

На найдавнішому плані Святоюрської гори 1755 р., що його віднайшов Володимир Вуйцик, крім собору св. Юра, який тоді ще лише будували, позначена ще одна мурована споруда – монастирський корпус на північ від храму, який звели 1738 р. за проектом Йосифа Єдинця. З південного і західного боків монастирський комплекс був обведений муром, із заходу на кутах муру були також два бастіони. Решта монастирських будинків із палацом греко-католицьких митрополитів були тоді ще дерев’яними. Палац був розташований на місці теперішнього мурованого, але мав інше планування. Старий палац був подібний до літери «Г». З північного боку від собору св. Юра був василіянський сад, а на схід – сад греко-католицьких єпис­копів. Між садами був дерев’яний пліт, а пізніше мурова­на стіна, що збереглася донині. Ці сади завдяки проведенню благодійних, культурних заходів (зокрема, Ніч у Митрополичих садах), подавання проекту на грандові конкурси невдовзі планують відновити.

Упродовж 1760–1770-х років архітектор Клеменс Фесинґер звів на Святоюрській горі ще один монастирський корпус, який дотепер стоїть на південь від храму.

Під тиском австрійської влади 1789 р. церковна влада постановила закрити обитель св. Юра, а монахів із неї перевести до монастиря св. Онуфрія. Монастирські приміщення на Святоюрській горі було вирішено передати для потреб єпархіального духівництва. Процес переведення ченців до монастиря св. Онуфрія тривав до 1817 р. Фактично це приклад найтривалішого неліквідування монастиря у часи йосифинської касації порівняно з іншими обителями.

У XVI–XVIII ст. монастир також володів великими земельними маєтками у Львові, на теренах єпархії. З XVII ст. на площі перед собором св. Юра почали відбуватися велелюдні ярмарки з нагоди храмового свята. З 1998 р. Собор св. Юра разом із ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Кілька десятків споруд у Львові є приміщеннями колишніх монастирів. У наступному номері ми вирушимо історією іншої львівської обителі на сторінках рубрики «Давні монастирі Львова».

Олеся Косик

За матеріалами:

  1. Слободян В. Монастир св. Юра // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. Львів: Літопис. Т. 4, Л–М, 2012. C. 713.
  2. https://risu.org.ua/ua/relig_tourism/religious_region/63574/
  3. https://inlviv.in.ua/lviv/arhykafedralnyj-sobor-svyatogo-yura-u-lvovi

Світлини зі сайта: https://inlviv.in.ua/lviv/arhykafedralnyj-sobor-svyatogo-yura-u-lvovi

 

 

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...