Боголюбець, атеїст, пророк чи просто поет? Про християнський світогляд Тараса Шевченка розповідає відомий літературознавець та науковець, кандидат філологічних наук Богдан Тихолоз.

 Чому у шевченкознавстві погляди Кобзаря на релігію і Бога вважають найбільш контраверсійними?

– Це питання дуже тонке, делікатне і водночас світоглядно значуще. А щодо питання віри видатних людей, до яких прикутий суспільний інтерес, то воно досить часто є предметом для викривленого тлумачення. Питання релігійності Кобзаря було контраверсійним уже за його життя, оскільки уже тоді багато хто критикував його занадто ризиковану інтерпретацію релігійних образів. Зокрема, можна говорити про поему «Марія». Це по-перше.

А з іншого боку, це питання стало фальсифікованим у радянський час, коли тлумачили Т. Шевченка винятково, як войовничого атеїста, виловлюючи в його творчості войовничі висловлювання щодо релігії, Церкви чи Бога.

У моєму сприйнятті Кобзар був глибоко релігійною людиною, людиною християнського духу і людиною, для якої сама модель Христової пожертви була моделлю цілого його життя. Недаремно його улюбленою книгою була книга Фоми Кемпійського «Наслідуючи Христа». Тому можна говорити про те, що все його життя – це діалог із Богом, вся його творчість – це діалог зі Святим Письмом.

Мабуть, потрібно окремо розглядати його погляди на Бога і на Церкву як суспільну інституцію?

– Справді, треба диференціювати Шевченкове ставлення до Бога і ставлення до Церкви, яка в різних історичних вимірах зросталася з іншими суспільними інституціями, такими як інституція влади. Йдеться передусім про ставлення Кобзаря до удержавленого, до так званого казенного російського православія. Він на дух не сприймав ось цього тоталітарного, деспотичного псевдохристиянства в його російській версії, того християнства, на чолі якого не Бог, а цар.

У творчості Т. Шевченка йдеться не про критику християнства як такого, а про критику ось цього казенного православ’я, яке було оплотом російської ідеологічної тріади православіє-самодержавіє-народность. Для нього воно було інструментом, повним наруги, голослів’я, знаряддям не світла, а темряви. І звідси дуже багато у нього цих ескапад, директив, які тлумачили взагалі, як антирелігійні. Йому була близька київська традиція християнської духовності.  

Чи можна простежити у творчості Т. Шевченка еволюцію сприйняття Бога?

– Еволюція, певний розвиток, органічні для людини, яка шукає. Шевченко шукає у своїй творчості власного шляху до Бога. І цей рух був непрямолінійним. Ми маємо справу з тиранічною системою, яка впливала на обставини життя не тільки власного а й суспільно-політичного, і з тим, що Шевченкова віра еволюціонувала в напрямку їх поглиблення. Тобто спочатку була віра, успадкована від батьків (він охрещений, виховувався у християнській, побожній родині). Ми знаємо про його раннє сирітство, про те, що першим його деспотом був дяк… І звідси церковна інституція не асоціювалася з чимось приємним. Але потім він заглибився у Святе Письмо, яке було його настільною книжкою. Для Шевченка слово Боже – це передусім слово Христове і наслідування Христа. Це осердя його власного життєвого подвигу. Він у своїх пізніх творах дедалі більше схиляється до християнської біблійної образності і вибудовує їх у власній авторській інтерпретації. Зокрема, «Давидові псалми». Він пише власну «Молитву». Він шукає власний спосіб промовляти до Бога. У попередні періоди творчості чітко лунали розпачливі вигуки, наприклад, «а до того. Я не знаю Бога».

Діалог Кобзаря з Богом ненастанно тривав від початку його життєвої творчості і до кінця.

Які факти доводять, що Т. Шевченко не був атеїстом?

– У самого Кобзаря є багато цитат, які спростовують це. Наприклад, він звертається до Бога як до того, який дає дар Слова, слова яким можна пробуджувати душі і звільняти з неволі: «Ми віруєм твоїй силі. І духу живомуВстане правдавстане воля! І тобі одномуПомоляться всі язики». Наприклад, виразний символ віри: «Мій Боже милийДаруй словам святую силу. Людськеє серце пробивать, Людськії сльози ...» (поема «Марина»). Або відома ода до Марії із поеми «Марія»: «Все упованіє моє На Тебе, Мати, возлагаю»…

Іще один цікавий факт. Одним із творчих заповітів можна вважати не тільки «Кобзар» а й «Букварь южнорусский» − книжечка, яку видали для українських діточок. Вона мала у своїй основі символи християнської віри: «Отче наш», «Символ віри», короткий опис життя, смерті і воскресіння Христа.

–  Які християнські постаті і символи згадує Т. Шевченко у своїй творчості?

–  Найактуальнішими є постаті Ісуса Христа і Матері Божої. І маємо великий пієтет до «Псалтиря». У його літературному поетичному дискурсі присутній старозавітній і новозавітній коди. Твори, в яких гостро розкривається християнська проблематика – це поеми «Неофіти» і «Марія», «Псалми Давидові». Тобто, це твори останнього періоду його творчості. Т. Шевченко не ставив собі за мету витворити галерею християнських символів. Він тлумачив любов до Бога, передусім, як явну любов до ближнього, любов до України. Для нього служіння Україні було служінням Богові.

Чому погляд Т. Шевченка на Бога є актуальними для сучасності?

– Насамперед звернімо увагу на слова, які використовувалися під час Революції гідності: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!» із поеми «Кавказ», які звучать голосом Сергія Нігояна. Це слова, які визначають Шевченкову віру, яка надзвичайно енергетична. Це віра, яка приносить випробування ось такими історичними катаклізмами, як Революція гідності. Я б сказав, що ось такий трикутник: Шевченко – Бог – Україна становлять систему координат українського духу.

 

А чи знали Ви, що:

– у творах Кобзаря понад 1500 разів згадано речі, пов’язані із релігією: православні церковні відправи, хрещення, сповідь, Причастя тощо;

– за підрахунком Юрія Шевельова, слово «Україна» згадано 269 разів, а слово «Бог» – 1281 раз;

– Микола Гнатишак підрахував, що у «Кобзарі» вжито слово «Бог», зокрема «Ісус Христос» 600 разів, а Матір Божа згадано 25 разів.

Оксана Гоцур

Рисунок Т.Г.Шевченко. Видубицький монастир. Папір, олівець (17,6 × 26,1 см). [Не пізніше X 1843]. Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 365.

Світлини Б. Тихолоза -- www.facebook.com

 

 

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...