Місія різдвяного вертепу в Україні

Іде селом вертеп. Дзвонять дзвоники на пастуших палицях, тихо наспівують колядку ангели, а чортик з Мошком скубають одне одного за чуба і викрикують іронічні жарти. Раптом уся святкова громада вибухає заразливим сміхом. А коли проходять люди, вони всі разом, голосно і урочисто вітаються: «Христос рождається!»

Важко уявити Різдво без вертепу.

Ми з вами, жителі ХХІ століття, чому повторюємо історію народження Христа? Що хочемо передати, висміюючи певні образи чи дійсності? І хто найбільше потребує знову побачити і пережити Добру новину?

 Як вертеп з’явився у нас?

Вертеп можна сміливо назвати одним із найважливіших різдвяних звичаїв українців. «Обходи дворів групами парубків з спеціальними піснями і побажаннями добробуту сягають в Україні дохристиянського часу, – розповідає етнолог, кандидат історичних наук Юрко Пуківський. – Натомість традиція влаштування вертепів з ляльковою скринькою і театралізованим розігруванням історії народження Ісуса Христа прийшла до нас з Європи приблизно у XVII ст. Проте на українських землях звичай вертепу набув нового звучання, увібрав низку світських сцен, доповнився народним побутом. Вертеп став самобутнім жанром національного фольклорного театру». За словами етнолога, саме з лялькового вертепу розвинулись народно-побутові різдвяні вистави, де ролі персонажів виконували переодягнуті неодружені парубки. Живий вертеп у різних регіонах України побутував під різними назвами: «Іроди», «Королі», «Пастирі». І хоча основою вертепу завжди була євангельська різдвяна історія, але в різних варіантах вона доповнювалась місцевою специфікою і локальним колоритом.

 

Межа між толерантністю і жартами у вертепі

Тут багато різних персонажів – добрих і підступних, як у вічній боротьбі добра зі злом. Ангел звіщає радість сонним пастушкам, а чортик намовляє всіх до гріха і байдужості. Важко уявити сучасний вертеп без єврея (тут його називають «жидом»). Цю роль часто відтворюють у негативному забаравленні. «Первісний образ єврея не був негативним для українців, а зображався з легкою іронією, – розповідає о. Ігор Цмоканич. – Однак історично, у зв’язку зі складними стосунками українців та євреїв, цей образ щоразу набував щоразу прикрішого значення. Це пов’язано з тим, що колись українські селяни постійно стикалися з «жидом-управлінцем», «жидом-корчмарем». Тоді це було актуально. Однак, вважаю, зараз недоцільно відтворювати óбрази «жидів» у вертепах. Окрім випадків, якщо ці персонажі зображені з добродушною іронією, з повагою та гідністю. Жоден вертеп не може діяти шляхом зневаги».

Отець також додає, що, на жаль, сьогодні існує велика проблема мистецької якості багатьох вертепів, адже вони часто перетворюються на епатаж.

Де найбільше чекають доброї різдвяної новини?

Своїми враженнями від участі у вертепах діляться волонтери.

Марія Іванів у січні 2014 року відвідала з вертепом Херсон, Кропивницький, Черкаси та Київ. «У мене була роль ангела у вертепі, тож я розносила поміж людьми солодощі, книжки і ще щось приємне, що ми взяли для них із дому, – розповідає дівчина. – Ми відвідали дитячий будинок та геріатричний центр. Бачила в очах як дорослих, так і дітей, вдячність за те, що ми приїхали до них. Особливо це відчувалось у сиротинці та геріатричному центрі. Адже там люди особливо потребують, аби їх відвідали». 

Дівчина охоче радить іншим брати участь у вертепах. Не заради похвали чи якогось підзаробітку, а щоби відвідати з Доброю новиною тих, хто чекає, принести їм радість.

«Я брала участь у вертепі двічі, – розповідає Оксана Ковальчук. – Перший наш студентський вертеп вітав жителів Львова. У святкові дні ми розповідали різдвяну історію парафіянам храму блаженного священномученика Олексія Зарицького. З іншим вертепом ми відвідали столицю України. Був саме початок Революції Гідності. Ми, львівські студенти, вітались з киянами у метро привітанням: «Христос рождається!» та чули у відповідь: «Славімо Його!». Та найбільше мені запам’ятався наш візит до каплички на Майдані Незалежності. Посеред барикад, диму, розкиданої бруківки, моторошних та водночас захопливих фото ми трішки поколядували та, на жаль, не ставили там вертепу. А може вартувало...»,– пригадує Оксана.

У зв’язку з останніми подіями на сході України радісної новини особливо потребують українські військовослужбовці. Тому деякі волонтери свідомо відмовляються від святкування у своїх теплих домівках і вирушають за тисячу кілометрів, щоби нагадати воїнам про Різдво.

«Перша наша поїздка з вертепом на терени центрально-східної України відбулася у 2015 році», – розповідає Богданна Карпа, учасниця молодіжного християнського театру «САД».

«Ситуація у той момент на Сході була загострена. Але батьки не заперечували, щоби я поїхала. Я відчувала, що повинна бути саме там, саме з тими людьми і в той час. Я дуже хотіла подарувати нашим захисникам частинку Різдва, поділитися любов’ю й теплотою з тими, хто бореться за нас. Це Різдво разом із нашими воїнами було справді особливе, пережите, справжнє, щире». За словами дівчини, цьогоріч театрали із САДу уже вчетверте відвідають з вертепом та колядою українських військових на Сході.

Той, хто збагнув і прийняв Добру новину, не може її затаїти. Кожен розповідає її так, як вміє. Вертеп – лише один із засобів її поширення. Можливо, він не забувся і не затерся до сьогодні лише тому, що кожного року дарує людям нову надію.

                                                                                                                               Галина Андрусів

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...