Поет, який пише носом, видав 10 книг, підтримує військових у зоні АТО і знаходить слова підтримки для всіх, хто втратив віру

Клавіатура комп’ютера у наші дні – робоче знаряддя багатьох, для Юрка Тітова клавіатура має особливе значення. Він пише у незвичний для нас спосіб – носом.

З дитинства Юра хворіє важкою формою ДЦП, його не слухають кінцівки, його голос розуміють хіба що найближчі, проте Юрині вірші, набрані носом на клавіатурі домашнього комп’ютера, не залишають байдужими ні фахових літературознавців, ні військових на Сході, ні користувачів інтернету, які вперше відвідали його авторський сайт.

 Під час львівської презентації його десятої книжки «Необірвані струни терпіння» єпископ Богдан Дзюрах сказав, що є чотири Євангелія, але Отці Церкви нагадують про п’яте Євангеліє – християнське життя кожного з нас. Відкрити для себе фрагменти Євангелія від Юрія Тітова можна і варто, щоб переосмислити власне Євангеліє.

 «Моя молитва – іскра Божая»…

З дитинства Юра не ходить і не розмовляє. Проте він пише вірші. Відчуття слова у Юри, можна сказати, з народження. Річ у тім, що Юркові руки змалку не слухалися через непросту недугу – важку форму ДЦП після родової травми.

У рік Лідія Петрівна, мама хлопчика, почала вивчати з ним абетку. Він її дуже швидко засвоїв, ніби літери знав раніше. А у 5 рочків написав першого вірша, його записала мама. Через півтора року Юра навчився писати у незвичний спосіб – носом. У такий спосіб пише дотепер. Медики не вірили, що інтелект у хлопчика збережений, не радили віддавати до школи, все ж мама Юри вирішила інакше і довела, що в її сина неабиякі здібності. Так Юра отримав шанс навчання у звичайній школі всупереч загальноприйнятій думці, що людям з таким діагнозом знання непотрібні. Вчителі приходили до нього додому, проте хлопець не приймав жодних поблажок. Він досконало вивчив англійську, перекладає класику, через інтернет вивчає італійську (до речі, легендарні хіти «Історія кохання» композитора Френсіса Лея і «Пам’ять» Ендрю Ллойда Веббера, які виконує заслужена артистка України Наталя Шелепницька, – справа Юриних рук).

«Ще з дитинства закоханий в українську літературу, особливо поезію. Люблю мелодику рідного слова. Неначе бурхлива морська хвиля, воно накрило душу мою кришталево чистою водою. Господня сила дала мені безцінну можливість іти до людей за допомогою творчості. Я зрозумів, що вже не можу і

накше. Ніколи не акцентував, чому пишу саме у такий спосіб: носом на клавіатурі комп’ютера. Це лише суворі обставини долі. Попри все, що мені довелося і доводиться пережити, я не припиняю своєї нелегкої, але такої важливої творчої праці», – пробує пояснити сам Юрко Тітов.

Його вірші чудово лягають на музику. З Юрою співпрацює чимало композиторів. На його вірші написано уже більше ніж 150 пісень. Є вони у репертуарі Раїси Кириченко, Анатолія Матвійчука, Віктора Шпортька, Маркіяна Свята та інших виконавців.

«Свою поезію намагаюсь наповнити духовністю. Слово повинне звучати як молитва, що зцілює людські душі, – каже поет. – Головне, щоб це було не напоказ, щоб ти справді відчував у тім своє очищення, прозріння, спасіння. Чудово, коли мистецтво стає твоїми ліками, дарованими Всевишнім».

«Воїн духа»

Якось, коли Юркові було 5 років (!), він попросив батьків відвідати могилу Шевченка на Чернечій горі у Каневі. «Кожен український митець запалює вогонь своєї творчості від безсмертного горіння Шевченка. Тоді ще не було жодних асфальтованих доріг. Одні старі високі сходи вели до Батька Тараса. Тієї миті, коли ми подолали цей нелегкий шлях, я ніби відчув Шевченкове благословення на довгу творчу долю. Так само, як і він, своїм терпінням не піддаюсь жодним викликам долі», – пригадує Юрко.

На війну Юра реагує особливо – не на зручному д
ивані і закрившись від потреб військових. Хроніку подій Майдану і Революції Гідності можна відстежити у віршах Юри з 2014 р. Пізніше вони увійшли до десятої Юриної книжки «Необірвані струни терпіння» і помандрували до наших захисників на передову. Річ у тім, що волонтери возили військовим паски напередодні Великодня і передали кілька примірників Юриної книги. Один з них хлопці повернули Юрі, розписану відгуками: «Дякуємо за приклад того, як залишатися сильним духом у важких обставинах». А котрийсь із солдатів назвав його справжнім «воїном духа». «Ніде в світі нема таких нескорених героїв, як в Україні», – каже Юра.

«Головна суть мого життя – залишити слід на цій землі, не злукавити людям, не зашкодити нікому, лишатися тим, яким є, намагатися знаходити любов у всьому і нести її до інших; за жодних обставин не втрачати віри і долати усі прикрощі силою добра і терпіння», – зосереджено вистукує Юра носом.

Схилене до клавіатури обличчя – то Юрко Тітов запрошує нас з вами до написання власного Євангеліє.

До теми

Майстер-клас від Юрка Тітова для тих, хто переживає творчу кризу

Це абсолютно звичайне явище. Буває період, коли душа просить перепочинку. Поезія не терпить силувань. Вона повинна литися чистим струмком з найпотаємніших глибин серця ніжно і легко. Поет не має собі докоряти за мовчання. Такі хвилини – не привід для відчаю. Незабаром твоя душа матиме щастя знову купатися у натхненній музиці слів, дарованої Всевишнім. Творчі люди ніколи не ставлять крапок у житті, щоразу намагаючись відшукати своє продовження у майбутньому.

Необхідно пам’ятати, для чого ти прийшов у цей світ, яке твоє покликання. Ти маєш наполегливо йти до своєї мети, але за жодних обставин нікому не переходити дорогу, писати не для слави, а для людей, бути чистим і відвертим перед Богом і своїм народом.

 

Ірина Березовська

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...
Ми рекомендуємо