Напевно, коли наближались іменини Святого Миколая, кожен з нас згадував про своїх рідних та близьких – батьків, дітей, племінників та похресників, друзів та колег і задумувався над тим, який подарунок буде найкращим. Водночас варто пам’ятати, що ми – помічники св. Миколая не тільки для найближчих, а й для тих, хто найбільше цього потребує. І найбільше цього потребують наші діти.

А діти зазвичай вірять у казку. Цю казку потрібно для них берегти. Саме так вирішили зробити організатори проекту «Воїни АТО Читають Казки Дітям», запросивши наших воїнів за допомогою казки розповісти дітям, що добро завжди перемагає зло. Деталі про проект ми вирішили розпитати в Анастасії Зайцевої, арт-менеджера кав’ярні «Вірменка» і координатора проекту «Воїни АТО Читають Казки Дітям».

– Наскільки мені відомо, ідея проекту зародилась тут, у кав’ярні «Вірменка». Розкажіть як це сталося?

– Справді, так і є. Ідея зародилась тут, у «Вірменці», коли відкрили відновлену кав’ярню. Це було у серпні 2016 року. У нас було дуже багато ідей, як наповнити життям кав’ярню, і одну з них озвучив завсідник «Вірменки», відомий львівський хіпі Алік Олісевич. Ця ідея полягала в тому, щоб організувати зустріч з воїнами АТО, які відвідують кав’ярню «Вірменка» вже багато років, а також вшанувати пам’ять загиблих героїв. Так, до прикладу, постійний гість «Вірменки» ще з кінця 80-х років Микола Рябушко, позивний «Капелан», служив спочатку в медичній роті ім. Пирогова, після її розформування був переведений у Національну Гвардію. На початку війни на Сході Микола був волонтером, а потім вже став добровольцем, почав їздити на машинах екстреної допомоги, вивозити поранених з передової. Ми запропонували Миколі першому цю ідею – начитати казку для дітей. Він дуже охоче прийняв цей проект. З часом ми почали звертатись до інших воїнів АТО. Усе розпочалося фактично з вересня 2016 із замислом підтримати тих воїнів, які зараз на Сході, вшанувати тих, що загинули.

–  За яким принципом вибирали воїнів, кому можна довірити таку справу – начитувати казки?

– Скажу вам чесно – це було дуже цікаво. Ми дуже прискіпливо поставились до відбору учасників. Нам було дуже важливо, щоб ці учасники була справді бойовими хлопцями і дівчатами. У нас у команді 17 хлопців і одна дівчина. Після того, як погодився Микола, ми почали шукати серед знайомих, у яких ми були впевнені, а вони вже ділилися контактами своїх побратимів. У проекті було три побратими – Юрко Вовкогон, якого у Львові знають як прес-секретаря мистецького об’єднання «Дзига», Garry Shumoff – Андрій Довгайчук, відомий ді-джей, і Ростислав Покладок з позивним «Терміт». Усі вони служили разом і взяли участь у проекті. Ми також звернулись у Львівський центр надання послуг учасникам бойових дій, які нам допомогли з контактами. До речі, двоє працівників центру – Тарас Бортнійчук і Олег Козак – взяли участь у проекті. У нас були й інші партнери – наприклад, група «Hand made по-львівськи для Армії руками волонтерів». Після того, як з’явився сюжет на телебаченні і багато постів у Facebook, багато воїнів теж виявили бажання взяти участь у проекті. Але ми мали дуже мало часу, оскільки проект готувався до Дня св. Миколая. Надіємось, що цей проект розвиватиметься, житиме і, можливо, буде другий диск, і ті хлопці, які не змогли взяти участь у записі першого диску, зможуть взяти участь у записі другого. У нас був такий випадок, коли ми відтягували до останнього запис казок, бо учасник нашого проекту Мишко Адамчак (позивний «Лемко») теж захотів взяти участь. Він сам доброволець медичного батальйону «Госпітальєри», медик-водій, служить на передовій. Мишко вибрав казку «Калинова сопілка», під час начитування якої заграв на сопілці. Мишко – музикант, учасник гурту «КораЛЛі». Воїн буквально з передової приїхав до нас у студію на запис. Кіборг Ярослав Гавянець, який пройшов полон, теж зголосився до участі в проекті. Він професійний актор, живе в Чернівцях. Читав героїчну казку «Іван – мужичий син», дуже гарно начитав.

–  А як щодо казок: за яким принципом ви їх відбирали?

–  На початку я сформувала перелік – це були українські народні героїчні казки під цей проект. Потім, коли з’явилась інформації у Facebook, почали зголошуватись молоді мами, які хотіли почути казочки «Рукавичка», «Казка про Півника і двоє мишенят».  Цей перелік казок довелось розширити: ми зробили перший блок казок для малят, потім – українські героїчні казки, третій – дві карпатські легенди. Наш учасник Фрідріх Єфімовський (до війни він був провідником Карпатами, служив у ЗСУ), сам зголосився і запропонував зачитати легенди «Писаний камінь» і «Чорна гора». «Писаний камінь» – це дуже повчальна легенда про народ велетнів, який жив у Карпатах, і їхній король у якийсь момент сказав, що їхню зброю, бартки треба використовувати в мирних цілях – не воювати, а газдувати. Війна – це зло. Українці – не войовничий народ, а мирний, і цю ідею варто донести до дітей. Учасники вибирали, яка казка ближче до душі. Ми не знали, який буде результат, це було важко спрогнозувати, адже зі всіх учасників тільки один – професійний актор, також ми не мали досвіду в подібних проектах. Але я можу сказати, що результат перевершив очікування і вийшла дуже гарна збірка казок. Усі казки з музичним супроводом, адже в проекті взяло участь два львівські відомі гурти «Троє Зілля» і «Burdon Folk Band», їхні інструментальні мелодії накладались на казки.

– Чи «тестували» ви казки на своїх дітях?

– Ми тестуємо на своїх дітях. У звукорежисера є двоє дітей, у мене є синочок. Він, коли чує казки, одразу прислухається, біжить до комп’ютера і дуже уважно слухає, паралельно говорить, видає звуки і таким чином показує, що йому це подобається.

Що для вас особисто означає цей проект і чому ви вирішили взяти участь у ньому?

Іван Гаврилко (старший солдат, 28 ОМБр):

Мене залучив до проекту мій давній знайомий Тарас Гривул. Я погодився, тим паче я люблю казки. Бувало, що я читав дітям казку на ніч по телефону, коли був на війні. Моя дружина Іванка вмикала телефон на гучний зв’язок, і я або читав казку з планшета, або з пам’яті. Іноді був втомлений і робив таку собі суміш казок – товариші дуже сміялись, а дітям подобалась.

Проект для діточок, дітям потрібні казки. У казках через образи і події передаються моделі поведінки, доброї і злої. Казка допомагає відволіктись від реальності. Іноді проста казка підкаже як діяти в житті. 

Юрко Вовкогон (стрілець, Добровольчий український корпус від листопада 2014 до липня 2015, воював поблизу Донецька, у с. Піски та на Шахті ім. Бутова під Авдіївкою)

Коли на фронт нам привезли сотню дитячих малюнків, я зрозумів, що ми вже перемогли. І що можна покласти своє життя задля того, щоб ці діти не побачили війни і щоб нарешті виросло перше вільне покоління українців. Ці малюнки, які вони готують для нас, і казки, які ми читаємо для них, є найкращим свідченням, що ми воюємо за добро.

 

Підготувала Наталія Ліхновська

Фото з архіву Анастасії Зайцевої

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...