Продовження цікавої розмови про звичаї та обряди з о. д-ром Василем Рудейком, завідувачем кафедри літургійних наук Українського католицького університету. 

А як щодо святкування Маланки, водіння кози, переодягання хлопців на дівчат і навпаки?

– У нас, звідки я родом, такого не святкували, і дотепер ще не бачив, як виглядає таке дійство. Проте загалом, якщо гуляння не відтворює відвертих язичницьких сцен чи антихристиянських конотацій, воно може бути прийняте та інкультуроване. До речі, св. Меланія і св. Василій не були тими, які фанатично відмовлялися від всього поганського.

Навпаки, якраз св. Василій написав твір для юнаків, як читати поганську літературу. Він вірив, що в них також є зерно правди, засіяне Святим Духом, і там теж можна знайти дуже хороші приклади для себе. Треба пам’ятати, що і в Святому Письмі є приклади добрих і недобрих вчинків і до них по-різному ставиться християнство. Є Юда, який зрадив Христа і повісився. І є Петро, який також зрадив Христа, але не повісився, а покаявся. Двоє юдей допустились подібної помилки, але саме на виході з помилки можемо ідентифікувати, чи ця дорога правильна. Таку позицію можемо застосовувати у нашому ставленні до давніх традицій. Якщо ми будуємось чимось, стаємо ближчими до Христа, це – добре, якщо ж навпаки, то варто такої традиції остерігатись.

– Отче Василю, чи гідно сучасній християнській молоді святкувати ніч перед Різдвом Івана Хрестителя з обрядовістю язичницького свята Купала? Багато священиків закликають молодь не брати участі в таких дійствах.

– Різні отці по-різному намагаються комунікувати зі своїми парохіянами. Якщо є можливість наповнити традицію християнськими символами, то треба зберегти традицію, якщо загрожує небезпека через це відійти від Христа і почати служити комусь іншому, то краще відмовитись від того. Тут доречно згадати пораду ап. Павла Церкві в Коринті «Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, та будує не все!».

– Ну, щодо забобонів, то зрозуміло, але також дуже багатою є соціально-побутова обрядовість, наприклад, під час весілля – розбиття тарілок на щастя, обсипання пшеницею, кроплення свяченою водою…

– Нам, слов’янам, не дуже пощастило, тому що ми прийняли християнство від грецької церкви і дуже довго його серйозно не розвивали. Це наша головна проблема – відсутність добре осмисленого християнства. У нас дуже довго не було богословських шкіл, а якщо й були, то вони займалися, радше, полемічними питаннями, наприклад, протистояння римо-католицької та православної церков тощо. Ця полеміка не була надто конструктивною, ми аж тепер починаємо будувати богословські школи, завданням яких, на мою думку, мало би бути випрацювання євангелізаційної, катехитичної праці, і, врешті, як вінець такої праці написання богословських праць. Великою проблемою є потреба з’ясувати ставлення до традицій, які виникли в народі стихійно. Церква і конкретний священик мають бути пасторально второпними, бо заборона чи закритість витісняє народні святкування в позацерковну сферу, і там точно все буде ще гірше. Нам потрібно відмовитись від «антикультурної риторики», навпаки, намагатися продовжити інкультурацію, яку започаткувалм наші пращури і яка в деяких випадках прижилася дуже вдало. До прикладу, українськими колядками, зокрема «Щедриком», захоплюється весь світ. І ця колядка-щедрівка є вже світовою культурною спадщиною.

Деякі весільні чи похоронні обряди у нас занедбані. Самі люди не знають, чому вони це роблять. Такі речі потребують додаткового дослідження та осмислення передовсім з боку християн. Тоді у символах, які стихійно виникли, вбачатимуть або допомогу на шляху, або їх відкидатимуть, але вже свідомо розуміючи, що це виразно антихристиянський символ.

– Цікаво, як же згідно зі своєю совістю ставитись християнинові до рогачки як викупу при брамі нареченої? Викупу за горілку? Зверніть увагу також ще на інші делікатні моменти щодо різних нецензурних забав під час родинних свят, йдеться, наприклад, про нескромні конкурси на весіллі?

– Традиції не є чимось таким, що ми повинні передавати незмінно з покоління в покоління. Традиція є завжди живою, маємо бути її співтворцями. Можна на брамі започаткувати, наприклад, викуп без горілки. Суть у тому, що хтось готовий дати за наречену щось цінне. Христос дав за свою наречену – Церкву – своє життя. Можливо не варто робити жертвоприношення чоловіка (сміється), але постаратись відтворити символ готовності дати за наречену цінний викуп. Традиція викупу за горілку насправді не є аж такою давньою, ми це запозичили від нашого північного сусіда. 5 літрів горілки – це досить примітивна ціна за наречену. На місці дівчат, я би себе більше цінив, щось інше придумав. Тож кожна сучасна молода пара має нагоду створити новий гарний звичай.

Треба розуміти межі дозволеного в забаві. Спектр дуже широкий. Якщо подивитись на весільний танець грузинів, під час якого молодий з поваги до молодої навіть не торкається її. Водночас вони настільки гарно висловлюють інтимність та пристрасть, яку іншим способом, здається, неможливо передати. Але також наявні традиції, в яких межа дозволеності є досить умовною, фактично відсутньою. Ми, християни, маємо знайти власну позицію в цьому контексті, вона може ґрунтуватися на «неторкальності», але не думаю, що на вседозволеності. Бо, навіть, хтивий погляд на жінку чи на дівчину в Євангелії прирівнюється до перелюбу. Саме Євангеліє, на мою думку, є визначальним мірилом звичаєвості.

Розмовляла Олеся Пастущак

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...