Поєднання академічної музики і фольклору – так можна охарактеризувати гурт ROCK-H. Виконавці цього гурту співають закарпатською говіркою, яку називають «русинською бесідою». Їхня музика мелодійна і її люблять навіть діти. За сім років існування хлопці видали три альбоми і довершують запис четвертого, презентацію якого слід очікувати взимку. А цієї осені гурт дав благодійний концерт на підтримку НРЦ «Джерело» під час 8-го Екуменічного соціального тижня. Про гурт ROCK-H та їхню творчість спілкуємось з лідером гурту Віктором Янцо.

– Гурт  ROCK-H має цікаву та колоритну назву. Це пов'язано з походженням гурту чи все-таки від слова рок, що позначає стиль Вашої музики?

 

–  Насправді гурт ROCK-H взяв назву від слова рокаш. Це слово угорського походження, яке широко побутує на Закарпатті і означає «гурт», «сукупність». Оскільки воно у своєму корені ще співзвучне до року, то вирішили так і назватися. Люди питаються, що означає H? По музичній термінології  H — це є сі мажор (висота).  А мажор означає веселий настрій, веселий рок. Таким чином ROCK-H є гуртом і в слові є корінь рок. Усе співпало, і ця назва прижилася.

– Розкажіть детальніше про заснування гурту. Якщо не помиляюсь, це 2008 рік, час загальної економічної кризи в Україні, Європі, світі. Як вдалось втриматись “на плаву”?

– Якщо говорити, що 2008 рік був економічно кризовим, то в моєму розумінні більш кризовим був інший момент. Я закінчив консерваторію. У мене була криза творчості. Я не знав, куди свій потенціал спрямовувати. Мене вчили писати академічну музику (вчився у Мирослава Скорика і Євгена Ставковича). А випускники нашого теоретико-композиторського факультету зазвичай йшли працювати викладачами теоретичних дисциплін, але не композиторами. Тому після закінчення консерваторії я зрозумів, що академічною музикою буде важко прокормити родину, то вирішив себе спробувати у жанрі рок-музики. У вигляді експерименту почав втілювати ті самі ідеї, що в академічній музиці. Маю у доробку 4 симфонії, де працював з закарпатськими народними інтонаціями. Те саме, почав робити у рок-композиціяхі. Правда не знав, чи комусь це буде потрібно.

 Потім гурт став півфіналістом проекту «Свіжа кров» на телеканалі М1? 

– Під час конкурсу “Свіжа кров” на одному з провідних музичних каналів (М1) досвідчені фахівці-продюсери порадили нам продовжувати працювати у цьому жанрі, використовуючи саме мову, якою розмовляють в Закарпатті, бо це фішка, і в цьому майбутнє. Тож ми зосередилися на фольклорі, не прагнучи адаптувати нашу не завжди зрозумілу мову до вуха пересічного українця. Разом з тим я зрозумів, що  музичні мотиви потрібно робити доступними і природніми до вуха слухача, щоб музика не опиралася на текст, була універсальна. І чи співаю я “русинською бесідою”, як зараз, чи літературною, англійською, німецькою чи китайською — це не повинно впливати на якість музичного продукту. В кінцевому результаті ми знайшли себе. І особливо приємно, хоч і несподівано для нас, найкраще наші експерименти з мовою, фольклорними інтонаціями і музикою сприйняли у Львові.  Поступово це набуло поширення, мені в цьому жанрі працювати дуже комфортно,  і ось уже буде восьмий рік, як ми займаємось улюбленою справою.

– Чи можна стверджувати, що Ваш гурт фестивальний? Адже Ви берете участь у багатьох українських фестивалях...

– Існує декілька форматів виступу. Найбільш комфортні для будь-якого гурту чи сольного виконавця — фестиваль та сольний концерт, коли аудиторія налаштована слухати та сприймати твою музику. Ще бувають корпоративи, де одна людина замовляє гурт, а інші їдять і слухають, часом навіть чути як виделки стукають об тарілки. Є ще дні міст, там збирається дуже “різношерстна” публіка - від студентів, батьків з дітьми і до пенсіонерів. На заходи такого типу запрошують артистів, чия музика може бути доступною для такого широкого кола слухачів. З досвіду скажу, що розворушити таку публіку досить важко. Це тобі не молодіжна фестивальна тусовка. І хоч, звичайно, нам найбільше подобається виступати на фестивалях або сольних квиткових концертах, куди приходить саме “твоя” публіка, ми раді, що часто нас запрошують і на корпоративи і на дні міст, адже це свідчить про певну затребуваність гурту, а ми стараємось кожен наш виступ відпрацювати на повну силу, незалежно від формату заходу.

–Ваша аудиторія молодь, оскільки йде мова про фестивалі? Що хочете сказати своєю музикою юному поколінню?

– Тут я з Вами відразу не погоджуся. Молодь не зовсім наша аудиторія, точніше, не тільки молодь. Маленькі дітки добре реагують на творчість гурту. І перед тим, як я видаю пісню публіці, спершу перевіряю на своїх дітках. Моїй молодшій доньці два рочки, а старшій - вісім років. Якщо їм подобається - значить сподобається всім. Тому наша аудиторія і яслі.. (якщо говорити про молодшу доню). Але я вже неодноразово переконався, що і батьки цих дітей, і навіть їх дідусі та бабусі добре сприймають нашу музику. Бачимо їх на наших концертах. Думаю, що цьому допомагає і те, що ставлю акцент не на тексти - діти їх не розуміють, співають будь-що, вони слухають музику. Справжній слухач, який добре реагує на музику - це лакмусовий папірець! Доросла людина вже слухає текст, оцінює музику в тому числі і через текст. Тому мені найбільш приємна симпатія найменшого покоління - неупереджених і щирих слухачів, які зразу відчувають фальш, яких неможливо обдурити.

 Ви знайшли свою нішу завдяки незвичності, етнічності, народності (маю на увазі закарпатську говірку). З огляду на Ваш досвід у рок-жанрі, що можете сказати про її сучасний стан та перспективи?

– Для мене найголовнішим є те, що в топі і найбільш популярним є виконавець, який працює у жанрі рок-н-рольної музики — Святослав Вакарчук. Це дуже добре, що не попса, не нав'язана розкручена за допомогою мас-медіа “зірка”. На жаль, воно десь так є у Росії. До прикладу, там розкручують невідомо-кого, а альтернативні гурти в тіні. Хоча Земфіра в Росії довела та показала, що насправді вона найкраща. А в Україні мені дуже подобається,  що Святослав Вакарчук є топовим артистом. Мені до вподоби його останній творчий доробок, як композитора – проект з Христиною Соловій. Слухав її дебютний альбом, який дуже вдало зроблений. Вони дали нове дихання народній музиці. Ці пісні в такому виконанні буде слухати широка аудиторія. Тому для мене зараз в авангарді української музичної культури – Святослав Вакарчук і його проект з Христиною Соловій.

– Як думаєте розвиватись у контексті української музичної культури?

– За останніх півроку, крім того, що працюю над просуванням гурту ROCK-H, я створив дочірній прект “Рокаш-Оркестра”, де почав шукати інше звучання пісень, які пишу. Не буде традиційних драйвових рок-гітар. Звучатимуть переважно народні, акустичні інструменти, які добре сприймаються на назвичних для Рокаша майданчиках - концертних залах, філармоніях, церквах. Бо будь-який митець повинен постійно розвиватися, шукати та експериментувати.

Розмовляла Олеся Барчук

Фото: http://zaholovok.com.ua/

 

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...