Продовження інтерв’ю зі співачкою Марічкою Чабан, опублікованого в попередньому номері, про
батьків, музику, Київ, священиків, монастир, близького Бога, молитву, церкву та щастя.

–  А як Ти зараз сприймаєш Бога – Він приходить до Тебе так само, як тоді?

– Мене дуже змінив Київ, до якого перебралася в дев’ятнадцять. Я завжди була дуже м’якою, навіть трішки лякливою: всюди – з мамою. А тут сама за себе. У столиці панує атмосфера суперництва, змагання. У Києві зіткнулася з тим, що люди критикують Бога. Мені було дуже боляче та сумно за Бога. Хотілося захистити Його. Але я також часом віддалялася від Бога. Бували важкі хвилини, коли Бог видавався мені чужим. Хоча Він не змінився і Його ставлення до мене теж. Покаяння як розв’язка того періоду було дуже емоційним. Зустріч з Татком, який мене так чекає. Обійми…

У тебе є все, щоб бути щасливим.

М. Чабан

Марічка Чабан – це людина-оркестр у всіх сенсах цього слова. Родом вона з Івано-Франківська. Марічка – переможниця численних вокальних конкурсів, пронизлива співачка, талановитий композитор, випускниця Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, викладач фортепіано та музично-теоретичних дисциплін. Співзасновниця «Маленького хору Василія Великого» в Києві. Та передусім Марічка – християнка.

Напевно, коли наближались іменини Святого Миколая, кожен з нас згадував про своїх рідних та близьких – батьків, дітей, племінників та похресників, друзів та колег і задумувався над тим, який подарунок буде найкращим. Водночас варто пам’ятати, що ми – помічники св. Миколая не тільки для найближчих, а й для тих, хто найбільше цього потребує. І найбільше цього потребують наші діти.

А діти зазвичай вірять у казку. Цю казку потрібно для них берегти. Саме так вирішили зробити організатори проекту «Воїни АТО Читають Казки Дітям», запросивши наших воїнів за допомогою казки розповісти дітям, що добро завжди перемагає зло. Деталі про проект ми вирішили розпитати в Анастасії Зайцевої, арт-менеджера кав’ярні «Вірменка» і координатора проекту «Воїни АТО Читають Казки Дітям».

Зі сучасним розвитком української нації феномен «криївки» як унікальної військово-оборонної та господарської споруди, військового убіжища вояків УПА знову привернув особливу історичну увагу українців та іноземців. Цю історичну унікальність використано в ідеї ресторану львівської криївки, але й не тільки. Чи відомо Вам і про інші криївки у Львові? Книжкову та кінокриївку.

Кінокриївку відкрито у Львові навесні 2014 року. За задумом її зорганізовано задля популяризації українського кіно, зокрема фільмів про боротьбу українського народу за власну державність, культуру, мову; фільмів про боротьбу інших народів за власну ідентичність, а також соціальних розвивально-виховних фільмів про здоровий тверезий спосіб життя. Адже в українському медіапросторі і досі триває боротьба за місце для українського продукту за духом та якістю. Ідейником проекту є активний патріот, громадський діяч, член ГО «Товариство пошуку жертв війни “Пам’ять”», голова Братства тверезості «Відсіч», член Спілки офіцерів України, поет-пісняр Олександр Василюк та співтворцем – Тарас Косик. Кінокриївку зорганізовано в приміщенні Центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки, де щосереди ввечері відбуваються кіноперегляди.

Український та світовий глядач вперше з моменту кримських подій має можливість зазирнути в очі людям, які були готові в складних умовах до кінця захищати територіальну цілісність батьківщини і захищають її сьогодні. Це фільм про долю українських воїнів, які не зрадили присяги. “Крим. Як це було” розповідь про найвищі людські якості: честь, вірність обов’язок, мужність. Як це – знімати документальний фільм про українських воїнів в інтерв’ю з його режисером Костянтином Кляцкіним.

lorem

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...