З Люрда наша дорога лежала вздовж Піренеїв на північний захід до узбережжя Біскайської затоки, щоб об’їхати цей гірський кряж. Праворуч від нас був французький курорт Біаріц, ліворуч – іспанський Сан-Себастьян. Над узбережжям ми перетнули кордон і заїхали в Іспанію. Проте ми не попрямували безпосередньо до Фатіми, але натомість поїхали вздовж північного узбережжя Іспанії попри Більбао, столицю Баскської автономії. Нас чекала проміжна зупинка – місце, третє за значущістю у шкалі пріоритетів середньовічних паломників після Святої Землі і Риму, – Сантьяго-де-Компостелла. Це місто розташоване на північному заході Іспанії, у провінції з досить знайомою нам назвою Галісія. Воно відоме на весь світ тим, що в головному храмі є мощі Апостола Якова (Старшого), першого єпископа Єрусалиму.

Сантьяго відоме ще також тим, що тут збереглася традиція піших паломницв, Шлях святого Якова, (ісп. El Camino de Santiago). Шляхів є кілька, які відрізняються за довжиною (від кількох десятків кілометрів до 900) і складністю. Нещодавно вийшла книжка Дзвiнки Матiяш «Дорога святого Якова» з описом найдовшого шляху.

 Проте я вирішив зробити сюрприз для своєї групи: я не сказав, що ми теж плануємо заїхати на мис Фістерра, який є кінцевою точкою, нульовою відміткою Шляху святого Якова. Він виходить у Атлантичний Океан і в Середньовіччі вважався «кінцем землі», звідки і походить його назва. Ми заїхали раненько на цей мис, коли ще всі паломники спали і тільки почало світати, дув поривчастий сильний вітер і накрапав дощ. Мис є насправді скелею, яка врізається в океан, на якій є маяк і навіть невеликий готель та кафе. Хвилі з великою силою розбивалися об скалу, свинцеві хмари нависли над нами – сувора і неприступна краса. Коли я всіх розбудив і сказав, де ми знаходимося – радості не було меж. Звідти ми рушили до Сантьяго, до якого залишалося якихось 80 км.

 Собор велично височить над містом і є кінцевою метою всіх паломників, які сюди прямують. Посеред собору за вівтарем на висоті є фігура св. Якова, до якої ведуть сходи. Тут існує традиція обіймати Апостола. Причому черга на обійми є, як правило, набагато більшою, ніж черга (або її відсутність) до крипти під вівтарем, де у скриньці містяться власне мощі св. Якова.

Близькість океану дається взнаки: посеред літа тут осіння погода, причому дощ пускається по кілька разів на годину.

Наступного дня ми вирушили до Фатіми на святкування 100-річчя об’явлень.

Сто років тому, починаючи від 13 травня, маленьким, простим пастушкам – Луції (10 р.), Франсішку (9 р.) і Жасінті (7 р.) шість разів являється Богородиця, закликаючи людство молитися і чинити покаяння, каже їм про швидке закінчення війни, об’являючи дітям також три таємниці. Об’явлення відбуваються на пасовиськах, у місцевості, що називається Кова-да-Ірія, біля села Фатіма. І знову подібна історія – дітям не вірять, влада переслідує їх, на дітей чинять моральний тиск, навіть запроторюють до в’язниці, щоби застрашити. Але діти непохитні. Завершуються об’явлення знаменною подією, як і обіцяла Богородиця: 13 жовтня десятки тисяч людей стікаються до Кова-да-Ірія, небо затягнуте хмарами і безперестанку ллє дощ, тягнуться піші люди, вози, автомобілі. Люди займали місце ще з ночі. Усі намокли і промерзли, чекають обіцяного знаку; присутні журналісти з найвідоміших часописів Португалії. І ось, коли діти молилися, Жасінта несподівано вигукнула: «подивіться на сонце!». Сонячний диск почав «крутитися» навколо своєї осі і видавати різнобарвне світло, так що і хмари, і навколишня природа забарвилися в різні кольори. Потім сонце почало стрімко наближатися до землі, так що люди почали від жаху кричати. Так повторилося кілька разів, і тоді сонячний диск зайняв своє звичне місце на небі і повернув собі свій звичний колір. Одяг на людях виявився сухим. Цей «танець сонця» було видно з відстані п’ятдесяти кілометрів і його описали численні португальські часописи.

Жасінта та Франсішку невдовзі померли, захворівши на «іспанку», яку принесли з собою солдати, що поверталися з війни. Власне вони під час Служби, яку очолював Папа Франциск, були проголошені святими. Луція ж, ставши згодом сестрою-монахинею, прожила більшеніж 90 років. Вона зустрічалася з кількома папами і залишила «Спогади», перекладені нещодавно українською мовою.

Вирушали ми з Сантьяго з неспокійним серцем, не знаючи, що нас чекає у Фатімі, оскільки очікувалося прибуття до двох мільйонів паломників, що для невеликого містечка є дуже багато. Про масштаб події можна судити принаймні з того, що за півроку до святкування вдалося зарезервувати готель лише за 200 кілометрів від Фатіми… Тим більше, дивлячись репортаж з площі перед базилікою у Фатімі, коли туди прибув Папа, було видно, що площа є переповненою людьми і журналіст казав, що багато з них збираються ночувати на площі, очікуючи на святкове богослужіння. Тобто ми очікували, що будемо паркувати автобус за 5–6 кілометрів від Фатіми і добиратися туди пішки. А чи потрапимо ми на саму площу, за даних обставин виглядало дуже сумнівно. На це я свою групу і налаштував. Виїжджати ми запланували так, щоби бути в Фатімі десь о 5 годині ранку. І ось, що ближче ми наближалися до місця призначення, то більше зростало хвилювання, коли ж нас вже зупинять? Але тим часом ми вже заїхали у Фатіму і нас поліцейські скерували на паркінг – невже?! Я тільки ламав собі голову, в якому кінці містечка ми зупинилися і в яку сторону і скільки доведеться йти до Санктуарію. Я почав роззиратися по сторонах, шукаючи якісь видимі орієнтири, і, о чудо – я побачив недалеко від нас верх Нової Базиліки[1]! Ми якнайшвидше подалися на площу, щоб зайняти місце, якнайближче до головного вівтаря, і нас знову чекала несподіванка – ми змогли підійти майже впритул до підвищення, на якому мала відбуватися Святкова Служба. Усі наші страхи не сповнилися, виглядає, що дуже велика кількість людей, після того як зустрілися з папою день перед тим, поїхали по домах. Так що нам вдалося перебувати під час Меси близько до головного вівтаря, щоправда слухаючи все не дуже зрозумілою для нас португальською мовою…

Тарас Курилець

[1] Санктуарій – це величезна овальна площа, в одному кінці котрої розташована стара базиліка, в якій і поховані Жасінта, Лучія і Фрасішку, а в іншому – нова, ультрамодерна базиліка. Зліва від старої базиліки, недалеко від неї стоїть капличка об’явлень, під дахом якої є перша невелика капличка, перед якою стоїть фігурка Фатімської Богородиці. Власне в тому місці, де і об’явилася Богородиця на вершині маленького дуба.

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...
Ми рекомендуємо