Виїжджаючи з Ля Салетта, ми готувалися до нервового спуску стрімкими серпантинами, проте ми з’їхали якось дуже спокійно. Потім з’ясувалося, що є туди і пологіша дорога… Ми їхали в напрямку до Люрда.

Гірські краєвиди почали змінюватися на рівнинні, і дорога повела нас до Провансу, його середземноморського узбережжя з неповторними краєвидами і ароматами. Позаду ми залишили Монако, Канни та Ніццу, а поїхали мимо міст, з назвою кожного з яких пов’язані окремі пласти історії: Авіньйон, у якому протягом 69 років у ХІV ст. перебувала резиденція Римського папи; Нім, Нарбонна – засновані ще в античну епоху; Каркассон, де зберігся всесвітньовідомий середньовічний замок.

 Після Нарбонни ми почали рухатися на північний захід, вздовж Піренейських гір. І тут знову перед нами на горизонті з’явилися ще засніжені маєстатичні вершини.

 Невелике містечко Люрд розташоване в підніжжі Піренейських гір, приблизно посередині цього гірського хребта. Нам дуже пощастило з готелем, оскільки він був близько до самого Санктуарію, та ще й через дорогу від української Церкви в Люрді. Тут при храмі служить отець-василіянин і дві сестри-монахині, котрі є надзвичайно гостинними і раді всім землякам, які сюди дістаються. Тут ми зазвичай і маємо Літургію. Цю парохію засновано ще у 1968 році, її храм розписали відомі модерні українські художники з діаспори.

Санктуарій у Люрді – це комплекс будівель, де центральна базиліка збудована над невеликим гротом, де Богородиця з’явилася місцевій дівчині Бернадетт. Сама місцевість тут творить чудову сценографію, і базиліка тільки її підкреслює: гірська скеля, на якій розташована базиліка, грот у підніжжі скелі і збоку гірська стрімка річка. Навколо видніються ще невисокі піренейські гори, на одній з яких за містечком спостерігає оборонний замок, який ще, мабуть, пам’ятає навалу арабів з боку Іспанії. Проте, якщо вийти на гору праворуч від базиліки, по якій йде хресна дорога, то звідти дуже добре видно, що за ближніми невисокими вершинами розгорнувся кряж височезних засніжених вершин, і це ще більше доповнює красу місцевості.

 Саме в цьому гроті в 1858 році Богородиця з’явилася простій, хворобливій, малоосвіченій дівчині Бернадетт Субіру. Одними зі слів Богородиці було: «Йди до священиків і скажи їм, щоб збудували на цьому місці каплицю, бо я хочу, щоб воно стало місцем ласки для людей. Не переставай молитись і кажи іншим, щоб вони молилися. Піди і напийся з джерела та окропи себе водою з нього…». Проте на тому місці джерела не було і за вказівкою Богородиці Бернадетт почала копати руками землю, звідки згодом забило джерело. У 1933 році Люрд Церква визнала як місце неможливих для пояснення медициною зцілень. Сама Бернадетт стала черницею і провела свої роки в монастирі в Невері, поблизу Парижа. Її тіло після смерті залишається нетлінним.

Тепер воду з цього джерела подають до спеціальних купалень, де кожен має змогу омитися цією водою. Там від ранку збирається досить велика черга людей, допомагає у цьому багато волонтерів з усієї Європи. Серед волонтерів зустрів багато швейцарців, мабуть, тому, що вони є найуніверсальнішими: вони володіють переважно італійською, німецькою та французькою мовами, а, крім того, англійською.

У купальні волонтери тричі з молитвою допомагають тобі опуститися в крижану джерельну воду, яка подана в спеціальний невеликий басейн.

 У паломництво до Люрда вирушають люди з різноманітними тілесними недугами, шукаючи зцілення в водах цього чудотворного джерела. Свідчення про чудесні зцілення зібрані у відповідних документах.

Оскільки ми приїхали ввечері, то після вечері відразу вирушили на процесію зі свічками. Це одне з найяскравіших вражень паломництва: людське море зі запаленими свічками рухається по території санктуарію під молитву на вервичці і спів богородичних пісень найрізноманітнішими мовами – залежно від того, звідки є присутні групи. Коли є група з України, одна з українських сестер організовує міні-хор і завжди є можливість у цій вервичці п’ять «Богородице Діво» проспівати українською мовою. Цього разу я зустрів принаймні ще чотири українські групи. Майже кожна група має свій прапор – чи своєї країни, чи своєї єпархії, чи спільноти. Під кінець молитви на вервичці підходять волонтери і відводять прапороносців до самої базиліки, біля входу до якої закінчується процесія і вони шикуються тут на сходах перед храмом. Я помітив біля нас ще три українські прапори, які урочисто несли жінки у вишиванках – ці прапори вони мали намір освятити і після прощі передати в АТО воїнам на передову.

Рано-раненько біжимо до купелей, щоб якнайшвидше зайняти чергу. На диво, вона зовсім невелика і наша група має достатньо часу на приватні молитви, набрати води з джерела, пройти Хресну дорогу тощо. Тут клімат гірський, тому в травні не дивина, якщо випаде дощ. Проте цього разу все минулося і трималася чудова погода.

Ми ще мали змогу пройти місцями, пов’язаними з життям Бернадетт Субіру та її родини: їхній родинний дім, на першому поверсі якого є млин – сімейний бізнес батька Бернадети, котрий він розорившись втратив; кашот – колишня тюремна камера, тісна, сира і холодна, в якій проживали Субіру після банкрутства – власне, коли відбувалися об’явлення; новий будинок, куди вони змогли переміститися після того, як їхній фінансовий стан покращився; парохіяльний храм Люрду, де була охрещена Бернадетт.

Важко було покидати гостинний Люрд, але наш шлях через Сантьяго-де-Компостела лежав до Фатіми…

 Підготував Тарас Курилець

Фото автора

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...