Продовження статті, опублікованої в попередньому номері, про діяльність прородинних рухів.

Папа Франциск під час одного зі звернень зазначив: «Я не можу приховувати свого занепокоєння за родину, перед якою, як ніколи, постала низка викликів. Під сумнів ставляться засадничі стосунки, а також сама основа шлюбу і родини». Що ж робить Церква, щоб зберегти сім’ю? Пропонуємо читачам «Духовності» ознайомитись з прородинними рухами в Українській Греко-Католицькій Церкві, щоб поширювати ту добру звістку, яку вони несуть для сімей.

 

Рух «Кана»

«Кана» – це можливість відновити подружню єдність, яку легко втрачаємо в повсякденній суєті. Метою є зростати в подружжі і сім’ї через молитву, діалог, пробачення; навчатися молитви: особистої, подружньої, з іншими; бути диспозиційним в інтересах іншого подружжя.

«Кана» вперше відбулася у Франції в 1980 році. Сьогодні вона реалізовується в 46 країнах світу. Організатором є спільнота Chemin Neuf (Нова Дорога), яка виникла у Франції в 1973 році.

«Кана» розпочинається реколекціями (сесією), які відбуваються зазвичай влітку. Під час сесії пропонуються різні форми:

–      навчання: наприклад, любов – це щастя чи страждання, гріх і милосердя, пробачення;

–      час у подружжі (пропонуються питання для обговорення);

–      час у групах (подружжя діляться своїм досвідом на запропоновані теми).

Папа Франциск під час одного зі звернень зазначив: Я не можу приховувати свого занепокоєння за родину, перед якою, як ніколи, постала низка викликів. Під сумнів ставляться засадничі стосунки, а також сама основа шлюбу і родини. Що ж робить Церква, щоб зберегти сім’ю? Пропонуємо читачам “Духовності” ознайомитись з прородинними рухами в Українській Греко-Католицькій Церкві, щоб поширювати ту добру звістку, яку вони несуть для сімей.

Рух християнських сімей

Мета Руху – плекання та поширення християнських принципів для побудови міцної та щасливої сім’ї. Рух християнських сімей розробляє практичні курси для життя в подружжі: про стосунки в шлюбі, про виховання дітей, про духовне життя сім’ї, ініціює та проводить зустрічі сімей на парохіях, навчання та підтримку лідерів навчальних програм для сімей.

Продовження матеріалу з О. Михайлом Станчишином, який провадить ігнатіанські реколекції та розповідає про їхнє значення для християнина. Сьогодні отець ділиться досвідом з читачами «Духовності».

Слухати Слово Боже – це не оцінювати його, а своє життя у світлі цього Слова. Це дуже важливий момент, бо живемо в такий час, коли засоби масової інформації вчать нас дуже швидко оцінювати. Тому ми схильні під час молитви теж оцінювати не лише своє життя, але і Господа. Під час молитви треба слухати саме Слово. А ми дивимось на все згори і тому неспроможні розпізнавати. Завданням духівника і є скеровувати людину на Слово Боже, бо людина ходить навколо своєї орбіти.

Реколекції – це духовне оновлення. Ігнатіанські реколекції закритого типу – це одна з форм духовного навчання, втаємничення у молитву. О. Михайло Станчишин тривалий час виконує різноманітні апостольські служіння, провадить ігнатіанські реколекції. Досвідом приготування і провадження ділиться з читачами “Духовності”.

Люди протягом тижня живуть у реколекційному домі. Реколекціоніст дає “духовні вправи” реколектантам. Двічі на день він задає тему для розважання (медитації). На основі кожної теми реколектанти повинні виконати дві медитації по одній годині, отже – чотири одногодинні медитації щодня. Один раз на день реколекціоніст подає пояснення самого методу медитації. Також кожний реколектант щоденно зустрічається з реколекціоністом на приватну духовну розмову, що триває 20 хвилин.

Волонтери розмальовують стіни львівських дитячих лікарень у межах проекту “Розфарбуй лікарню!”

Про арт-терапію чули всі. А про живопис на лікарняних стінах? Коли львів’янка, авторитетний тренер із ораторської майстерності, спілкування і публічного виступу Ірина Снітинська прочитала новину про те, як двоє киян вирішили змінити похмурий настрій дитячих лікарень і розмалювали їхні стіни, то не сподівалася, що її емоція перетвориться на окремий проект, підтриманий великою кількістю художників і містян.

Кажуть, удома навіть стіни лікують. Чому б не зробити і лікарняні стіни помічними? Звичайні стіни, пофарбовані вапном чи водоемульсійною фарбою у зелений колір, не дуже налаштовують на одужання…. А якщо на них зобразити улюблених казкових героїв, квіти і тварини?

Дочірні категорії

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...