- Деталі
- Створено: 02 листопада 2016
Про необхідність допомоги вимушено переселеним особам Торстен Морітц знає не з чуток: після війни у Німеччині його родина була змушена мігрувати всередині країни. Життєва історія бабусі Торстена назавжди залишилась у його душі та вплинула на його покликання.
Тож ми мали змогу поспілкуватись з Торстеном Морітцом про його бачення способів вирішення проблеми переселенців в Україні, а також дізнались про можливість майбутньої співпраці України з Церковною комісією у справах мігрантів у Європі.
- Розкажіть детальніше про Церковну комісію. Скільки років ця організація вже допомагає біженцям з усього світу? Чи співпрацює вона з Україною?
- Наша організація розпочала роботу в Німеччині у 1964 році. Спочатку ми не були занадто амбіційними та планували надавати лише локальну допомогу в межах нашої держави. Але за останні 52 роки нам вдалось розвинути інтернаціональну мережу по всьому світові.Поки що ми не маємо тісної співпраці з українською владою, але це цілком можливо невдовзі.
- Деталі
- Створено: 06 жовтня 2016
У межах ІХ Екуменічного соціального тижня «Міграція: виклик для України» відбулися візити в центри допомоги вимушеним переселенцям. Одне із них – соціальне підприємство «Рукомисли», яке виготовляє та реалізує вироби ручної роботи.
Це підприємство організоване громадською організацію «Жіночі перспективи». Його керівник Наталка М’якушко розповідає, що соціальність підприємства полягає у наданні допомоги людям, які опинились у кризових життєвих ситуаціях, переселенцям, воїнам АТО, їхнім дружинам, безробітним. Підприємство спеціалізується у виготовленні виробів технікою валяння, батика та садово-паркової пластики (вироби з цільного дерева).
- Деталі
- Створено: 31 серпня 2016
Продовження статті, опублікованої в попередньому номері, про діяльність прородинних рухів.
Папа Франциск під час одного зі звернень зазначив: «Я не можу приховувати свого занепокоєння за родину, перед якою, як ніколи, постала низка викликів. Під сумнів ставляться засадничі стосунки, а також сама основа шлюбу і родини». Що ж робить Церква, щоб зберегти сім’ю? Пропонуємо читачам «Духовності» ознайомитись з прородинними рухами в Українській Греко-Католицькій Церкві, щоб поширювати ту добру звістку, яку вони несуть для сімей.
Рух «Кана»
«Кана» – це можливість відновити подружню єдність, яку легко втрачаємо в повсякденній суєті. Метою є зростати в подружжі і сім’ї через молитву, діалог, пробачення; навчатися молитви: особистої, подружньої, з іншими; бути диспозиційним в інтересах іншого подружжя.
«Кана» вперше відбулася у Франції в 1980 році. Сьогодні вона реалізовується в 46 країнах світу. Організатором є спільнота Chemin Neuf (Нова Дорога), яка виникла у Франції в 1973 році.
«Кана» розпочинається реколекціями (сесією), які відбуваються зазвичай влітку. Під час сесії пропонуються різні форми:
– навчання: наприклад, любов – це щастя чи страждання, гріх і милосердя, пробачення;
– час у подружжі (пропонуються питання для обговорення);
– час у групах (подружжя діляться своїм досвідом на запропоновані теми).
- Деталі
- Створено: 30 червня 2016
Папа Франциск під час одного зі звернень зазначив: “Я не можу приховувати свого занепокоєння за родину, перед якою, як ніколи, постала низка викликів. Під сумнів ставляться засадничі стосунки, а також сама основа шлюбу і родини”. Що ж робить Церква, щоб зберегти сім’ю? Пропонуємо читачам “Духовності” ознайомитись з прородинними рухами в Українській Греко-Католицькій Церкві, щоб поширювати ту добру звістку, яку вони несуть для сімей.
Рух християнських сімей
Мета Руху – плекання та поширення християнських принципів для побудови міцної та щасливої сім’ї. Рух християнських сімей розробляє практичні курси для життя в подружжі: про стосунки в шлюбі, про виховання дітей, про духовне життя сім’ї, ініціює та проводить зустрічі сімей на парохіях, навчання та підтримку лідерів навчальних програм для сімей.
- Деталі
- Створено: 04 квітня 2016
Продовження матеріалу з О. Михайлом Станчишином, який провадить ігнатіанські реколекції та розповідає про їхнє значення для християнина. Сьогодні отець ділиться досвідом з читачами «Духовності».
Слухати Слово Боже – це не оцінювати його, а своє життя у світлі цього Слова. Це дуже важливий момент, бо живемо в такий час, коли засоби масової інформації вчать нас дуже швидко оцінювати. Тому ми схильні під час молитви теж оцінювати не лише своє життя, але і Господа. Під час молитви треба слухати саме Слово. А ми дивимось на все згори і тому неспроможні розпізнавати. Завданням духівника і є скеровувати людину на Слово Боже, бо людина ходить навколо своєї орбіти.
