Про необхідність допомоги вимушено переселеним особам Торстен Морітц знає не з чуток: після війни у Німеччині його родина була змушена мігрувати всередині країни. Життєва історія бабусі Торстена назавжди залишилась у його душі та вплинула на його  покликання.

Тож ми мали змогу поспілкуватись з Торстеном Морітцом про його бачення способів вирішення проблеми переселенців в Україні, а також дізнались про можливість майбутньої співпраці України з Церковною комісією у справах мігрантів у Європі. 

 - Розкажіть детальніше про Церковну комісію. Скільки років ця організація вже допомагає біженцям з усього світу? Чи співпрацює вона з Україною?

 - Наша організація розпочала роботу в Німеччині у 1964 році. Спочатку ми не були занадто амбіційними та планували надавати лише локальну допомогу в межах нашої держави. Але за останні 52 роки нам вдалось розвинути інтернаціональну мережу по всьому світові.Поки що ми не маємо тісної співпраці з українською владою, але це цілком можливо невдовзі.

У межах ІХ Екуменічного соціального тижня «Міграція: виклик для України» відбулися візити в центри допомоги вимушеним переселенцям. Одне із них – соціальне підприємство «Рукомисли», яке виготовляє та реалізує вироби ручної роботи.

Це підприємство організоване громадською організацію «Жіночі перспективи». Його керівник Наталка М’якушко розповідає, що соціальність підприємства полягає у наданні допомоги людям, які опинились у кризових життєвих ситуаціях, переселенцям, воїнам АТО, їхнім дружинам, безробітним. Підприємство спеціалізується у виготовленні виробів технікою валяння, батика та садово-паркової пластики (вироби з цільного дерева).

Продовження статті, опублікованої в попередньому номері, про діяльність прородинних рухів.

Папа Франциск під час одного зі звернень зазначив: «Я не можу приховувати свого занепокоєння за родину, перед якою, як ніколи, постала низка викликів. Під сумнів ставляться засадничі стосунки, а також сама основа шлюбу і родини». Що ж робить Церква, щоб зберегти сім’ю? Пропонуємо читачам «Духовності» ознайомитись з прородинними рухами в Українській Греко-Католицькій Церкві, щоб поширювати ту добру звістку, яку вони несуть для сімей.

 

Рух «Кана»

«Кана» – це можливість відновити подружню єдність, яку легко втрачаємо в повсякденній суєті. Метою є зростати в подружжі і сім’ї через молитву, діалог, пробачення; навчатися молитви: особистої, подружньої, з іншими; бути диспозиційним в інтересах іншого подружжя.

«Кана» вперше відбулася у Франції в 1980 році. Сьогодні вона реалізовується в 46 країнах світу. Організатором є спільнота Chemin Neuf (Нова Дорога), яка виникла у Франції в 1973 році.

«Кана» розпочинається реколекціями (сесією), які відбуваються зазвичай влітку. Під час сесії пропонуються різні форми:

–      навчання: наприклад, любов – це щастя чи страждання, гріх і милосердя, пробачення;

–      час у подружжі (пропонуються питання для обговорення);

–      час у групах (подружжя діляться своїм досвідом на запропоновані теми).

Папа Франциск під час одного зі звернень зазначив: Я не можу приховувати свого занепокоєння за родину, перед якою, як ніколи, постала низка викликів. Під сумнів ставляться засадничі стосунки, а також сама основа шлюбу і родини. Що ж робить Церква, щоб зберегти сім’ю? Пропонуємо читачам “Духовності” ознайомитись з прородинними рухами в Українській Греко-Католицькій Церкві, щоб поширювати ту добру звістку, яку вони несуть для сімей.

Рух християнських сімей

Мета Руху – плекання та поширення християнських принципів для побудови міцної та щасливої сім’ї. Рух християнських сімей розробляє практичні курси для життя в подружжі: про стосунки в шлюбі, про виховання дітей, про духовне життя сім’ї, ініціює та проводить зустрічі сімей на парохіях, навчання та підтримку лідерів навчальних програм для сімей.

Продовження матеріалу з О. Михайлом Станчишином, який провадить ігнатіанські реколекції та розповідає про їхнє значення для християнина. Сьогодні отець ділиться досвідом з читачами «Духовності».

Слухати Слово Боже – це не оцінювати його, а своє життя у світлі цього Слова. Це дуже важливий момент, бо живемо в такий час, коли засоби масової інформації вчать нас дуже швидко оцінювати. Тому ми схильні під час молитви теж оцінювати не лише своє життя, але і Господа. Під час молитви треба слухати саме Слово. А ми дивимось на все згори і тому неспроможні розпізнавати. Завданням духівника і є скеровувати людину на Слово Боже, бо людина ходить навколо своєї орбіти.

Дочірні категорії

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...