Продовження статті, опублікованої у попередньому номері, у якій лікар-психотерапевт, дитячий та підлітковий психіатр, директор Інституту психічного здоров’я Українського католицького університету Олег Романчук ділиться маленькою порадою, виконавши яку можемо ощасливити вже сьогодні наших дітей.

Чому батьківство – це так просто і непросто?

– Для того, щоб бути добрими батьками, треба, щоб кілька систем у нашому мозку об’єдналися і працювали разом. Ці системи пов’язані з нашою здатністю бути тут і тепер, бути уважним. Ми не зрозуміємо дітей, якщо не будемо тут і тепер уважними, присутніми.

Люди мають велику проблему з увагою. Перша система – емпатія – це група нейронів у нашому мозку, яка відповідає за те, щоб відчути стан душі іншої людини. Дзеркальні нейрони посилають у наше тіло маленькі імпульси, які допомагають нам відчути всередині стан іншої людини. Завдяки тому, що відчуваємо, вмикається інша система – система думання, яка може проаналізувати, що відбувається, і вибрати найкращу відповідь. Наступна система розуміє, осмислює досвід.

Час батьків з дитиною призначений для того, щоб належно зрозуміти і втілити те, що треба. Від батьків це потребує самоконтролю. Ми, люди, робимо те саме, що й птахи. Єдина відмінність між батьками-птахами і людьми, є те, що наші діти мають інші потреби, ніж пташенята. Пташенята і наші діти потребують гнізда, в якому про тебе потурбуються. Але нашим дітям треба ще одне – очі, які дивляться з безумовною любов’ю, які вірять у них, які радіють, що вони є в цьому світі. Коли дитина бачить ці очі, вона відчуває безпеку. Тоді ми допомагаємо своїм дітям летіти, вчимо їх освоювати цей світ, летимо біля них, підтримуємо, іноді передаємо їх іншим вчителям, ставимо їм межі та дисциплінуємо. Дітям потрібно, щоб наші світи дотикалися. І коли наші світи дотикаються – вони ростуть і стають великими. І в нас з’являється внутрішній світ, у якому є творчість, музика, пісні, історії, думки. Ми ростемо і стаємо людьми з усе більшим серцем і більшою мудрістю.

Для того, щоб батьки були добрими батьками, їм теж потрібна енергія, час і простір. Хоча тепер часто чуємо про синдром «вигорання» у батьків. Батькам потрібно мати умови, енергію, ресурс, мотивацію і тиху неосудливу уважність, здатність зрозуміти і вміти відповісти на потреби дитини. У цьому і суть батьківства – в уважності, розумінні, любові, турботі, мудрій дисципліні, допомозі дитині розкрити свої крила, свої внутрішній і зовнішній світи.

Чому буває так непросто і «зриває дах»? З погляду психіатрії, коли втрачаємо рівновагу, в лобній корі згасає активність. У мозку стається вибух через втому чи емоції. Лобна кора розлітається, і наш мозок, який би мав бути оркестром (де є розуміння, емпатія, любов, самоконтроль), втрачає диригента, і починається хаос. Деколи нам треба зцілити рани всередині себе, досвід свого дитинства, щоб бути добрими батьками.

Коли-не-коли в батьків трапляються психічні розлади. Психічне здоров’я таке важливе, але, на жаль, ми так рідко звертаємося по допомогу. Як-от післяпологова депресія чи тривожний розлад, тоді системи не працюють належно і потрібне лікування.

Іноді бути батьками непросто, бо дитина має свої особливості. Є діти з аутизмом, гіперактивні діти. І це виклик для всіх. Нам важливо батьків дітей з особливими потребами оточити особливою фаховою підтримкою і допомогою, щоб вони не почувалися поганими батьками, бо проблеми дітей не є наслідками їхнього виховання, а є біологічними особливостями.

Інколи труднощі пов’язані з віковими етапами. Нам легко бути батьками дітей маленького віку. Але коли діти стають підлітками і хочуть порушувати межі, нам тоді «зриває дах», видається, що нас зневажають (або це наші страхи), або маємо труднощі з дисципліною (і робимо її авторитарною там, де вона мала б бути авторитетною). Це виклики на певних вікових етапах, тоді потрібна просто дружня мудра підтримка, добра книжка чи фахова допомога.

Час до часу проблеми пов’язані зі стресом на роботі, в подружніх стосунках, у країні, і це може заважати бути добрими батьками.

Що ми можемо зробити?

– У нашій країні потрібно робити багато для того, щоб вибудувати інститути підтримки родини, батьківства. Ця культура в нас наявна великою мірою. Бо українська культура неймовірно цінує значення батьківства і вшановує це в різні способи. Але на багатьох рівнях ще треба багато чого зробити в Україні. Нам потрібно соціально, законодавчо, фінансово і регуляторно дати батькам можливість бути більше з дітьми і розуміти, що час з дітьми важливий.

Ми, на жаль, живемо в час, коли батьки думають, що в 1 рік дитину вже треба навчати англійської мови, а в півтора – мови програмування, а в 2–3 р. вона має говорити іноземними мовами і знати математику. Робимо великий акцент на інтелектуальному розвитку. Добре, якщо діти розвивають свої інтелектуальні здібності, але є час, коли важливо, щоб вони розвивали свою людяність, соціальні навички, емоційну регуляцію. І раннє дитинство є дуже важливе для цього. Тому так важливо, щоб у ранньому дитинстві, коли розвиваються системи мозку, діти проводили час не з планшетами, де працюють з геометричними фігурами, а щоб вони бавилися з батьками і одне з одним. Бо що менше часу вони бавляться, то менше мозок отримує стимуляції для розвитку соціальних мереж. Бо щоб жити на цій землі, нам насамперед треба навчитися бути людьми, будувати добрі стосунки.

Розвиток батьківських шкіл. Наукові дослідження кажуть, що батьківські школи – це один з методів, який може охопити багатьох батьків добрими ідеями і цінностями, добрими підказками. Батьківські школи – це концепція, яка шириться у світі завдяки розумінню, що це науково обґрунтований підхід зустрічатися батькам разом, отримувати теорію, ділитися певним досвідом, одне одного підтримувати, надихати, обговорювати труднощі. Ці школи не для батьків, які мають проблеми, а для тих, які цінують батьківство і хочуть зростати в цьому, щоб робити це краще. Наш центр «Коло сім’ї» за останній рік запустив кілька батьківських шкіл. Тепер працюємо у великому українському проекті «Психічне здоров’я для всіх». Сподіваємося, що батьківські школи будуть доступні при парохіях, у школах, садочках, при соціальних службах. Ці школи будуть способом не лікування, а підтримки батьків і матимуть декілька рівнів – від загальних до більш спеціалізованих. Ті батьки, які розуміють, що їм потрібна підтримка, можуть з цього користати.

Нам потрібні спеціалізовані програми: терапевтичні, превентивні, центри психологічного добробуту, які варто розвивати для підтримки батьківства. Це робота для фахової спільноти, і політичної, і церковної. Нам треба підтримати ту руку, яка колише колиску.

Що ми можемо зробити сьогодні?

– Зустрівши сьогодні дітей, скажіть собі: «Це мої діти». Бо всі діти є нашими дітьми, і ми відповідаємо, щоб любити їх разом, щоб підтримати їх разом. Бо хтось подивиться на наших дітей, дасть руку підтримки і теж скаже: «Це моя дитина». Нам потрібно творити культуру з розумінням, що дітям треба багато добрих батьків, дітям треба багато людей, які їх люблять. І це на всіх етапах життя. Діти – наше спільне багатство.

Коли ви бачите дітей чи батьків, які мають труднощі, скеруйте їх за доброю фаховою допомогою. Бо маленькі проблеми вирішити легше, на відміну від занедбаних.

Найкраще, що можемо зробити для наших дітей – це потурбуватись про себе. Можемо бути добрими до дітей, коли є добрими до себе. Ми не можемо бути добрими батьками, коли ми – виснажені батьки. Одна з найбільших потреб для наших дітей – це щоб на них дивилися очі з любов’ю, очі, які в них вірять.

Марта Більська

Фото: https://center.ucu.edu.ua/gallery/lektsiya-olega-romanchuka-nauka-batkivstva/

https://dyvensvit.org/top/1013065/

 

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...