Книги завжди виконували важливу роль як для розвитку окремої особистості, так і для становлення культури суспільства загалом. У житті Церкви від перших віків і аж до сьогодення книгам також повсякчас відводилося особливе місце. Українська Православна Церква Київського Патріархату цьогоріч представила масштабне видання, що вміщує понад 200 томів, серед яких є переклади спадщини святих отців І тисячоліття та богослужбова література. Яким є значення цих книг для української Церкви, як відбувалася праця над виданням і якими є плани для «Духовності» у розмові розповів голова управління у справах духовної освіти, колишній голова видавничого відділу УПЦ КП митрополит Львівський і Сокальський Димитрій (Рудюк).

Ваше Високопреосвященство, цього року на ХХ Форумі видавців було представлено «Українську Палінодію ХХІ століття», скажіть, будь ласка, що означає цей термін?

– По-перше, це була придумана назва цього заходу «Українська “Палінодія”». У XVII ст. під цією назвою з’явилася дуже прекрасна книга, яка міcтила історичні тексти. Означає вона «світло», і якоюсь мірою ми хотіли це перенести на сучасний сплеск видавництва духовної літератури, яка виходить у нашій Українській Православній Церкві Київського Патріархату.

Знаємо «Палінодію» XVII ст., але так ми захотіли презентувати цей корпус святоотцівської богослужбової літератури, котра з’явилася завдяки титанічній праці нашого Патріарха Філарета, який власноруч перекладав і редагував цей корпус літератури, що сьогодні становить понад 200 томів.

Можна сказати, початком цієї праці став «Апостол» 1998 року. І за цих фактично п’ятнадцять років видано таку кількість літератури. Перекладено також Біблію українською мовою. Усе це робив Патріарх безпосередньо й далі не зупиняється над цією працею. Сюди належить богослужбова література, яка забезпечує не тільки добове коло богослужінь, але й цілорічне коло богослужінь. Тобто сюди входять і «Апостол», і богослужбове «Євангеліє», і «Часослов», і «Псалтир», і «Требник», і «Служебник», і «Мінеї» загальні, «Октоїхи» восьми гласів – усе це робив Святіший Патріарх. І другий корпус цієї літератури складається із святоотцівського надбання отців Східної Церкви. Зокрема від апостольських часів і до творів отців Східної Церкви доби Вселенських соборів. Це Йоан Златоустий, Григорій Богослов, Василій Великий, Амвросій Медіоланський, Григорій Нісський.

 

Яке значення мають ці книги для Церкви?

 

– Якщо ми говоримо про помісну Українську Православну Церкву, то ми не повинні забувати, що це не лише зовнішня видима її ознака, тобто декларація того, що ми є українська незалежна Церква, незалежна від інших закордонних впливів, проводимо богослужіння українською мовою, маємо свій єпископат, свого Патріарха. Якщо ми говоримо про утвердження цієї помісної Церкви, то є ще невидима сторона цієї Церкви, коли вона постійно продукує свої видання. Тобто йдеться про те, щоби ці видання були українською мовою. Бо головне питання на сьогодні – це впровадження богослужіння українською мовою і також розвиток українського православного богослов’я. А його розвиток неможливий, як і розвиток духовної освіти української, без святоотцівської літератури, тобто без того корпусу літератури богословського спадку, який сформував саме православ’я. А це, звичайно, отці Східної Церкви. Будь-який богослов, який звертається до сьогодення й хоче творити богословські праці, не може їх творити без знання отців Східної Церкви, тому що це джерело, основа вчення християнської Східної Православної Церкви.

Як тодішній голова Видавничого відділу чи не пригадаєте цікавих моментів у роботі над перекладами?

– Над цими проектами було дуже цікаво працювати. По-перше, як уже говорилося, промотором цієї справи був Патріарх Філарет. Він дуже багато працював і дуже хотів, щоб усі працювали над цими перекладами, але не завжди це вдавалося. На жаль, у нас, коли говоримо про переклади, навіть та сама уніфікація «Служебника» чи «Требника», то зразу починають говорити про якісь спільні комісії, про те, щоб ці комісії постійно засідали. Патріарх, коли це все побачив, і коли ці комісії назбиралися, сказав: «Якщо хочете будь-яку справу знівелювати, то треба створити комісію». Тому він сам взявся за цей переклад.

Я не встигав за Патріархом працювати. Пам’ятаю, коли набирав на комп’ютері, ми готували «Требник», то був такий момент, коли я навіть заснув, бо це була перша година ночі.

Патріарх кожен день ставив собі за мету працювати. Наприклад, по десять сторінок, по двадцять сторінок. Навіть, коли ми їздили до Америки. Здавалося, це переліт великий і треба якоюсь мірою акліматизацію пройти: у нас – ніч, там – день, і навпаки. Але Патріарх працював. У Запоріжжі ми звіряли Новий Завіт, разом сиділи. Але не скажу, що я постійно з Патріархом над цим працював. Це було на початках, коли я став ректором, Патріарх працював сам, тільки розповідав мені, скільки зробив, які переклади готував тощо.

Патріарх Філарет безпосередньо бере участь у виданні кожної книжки?

– Так, абсолютно. Або він безпосередньо її перекладає, або безпосередньо редагує, тому що зараз уже й студенти, й аспіранти Київської богословської академії перекладають, дещо перекладають у Рівному. Наприклад, шукаємо для перекладу твори Амвросія Медіоланського, це Львівська православна богословська академія. Але безпосередньо все: кожна думка, кожне слово і сторінка – проходить через Патріарха, його редагування, звірку тексту й так далі.

Ваше Високопреосвященство, скажіть, будь ласка, які першоджерела використані для перекладів?

– Для перекладів, звичайно, взято російські тексти. Багато хто задає Святішому Патріарху УПЦ КП питання: а чому саме тільки російські тексти, тобто, чому це не перекладають з давньогрецької, з латини, з інших мов, якими написано ці тексти. Фахівців із цих мов у нас дуже мало. Можна сказати, їх і не існує. У XIX ст. цей корпус святоотцівської літератури перекладали чотири, як їх тоді називали, імператорські духовні академії. Це Київська, Санкт-Петербурзька, Московська й Казанська.

Київській академії дісталися переклади російською мовою отців Західної Церкви, які також входять до складу святоотцівської літератури, як і до східної Церкви. Твори перекладали з давньогрецької, з латини. І ця праця тривала понад п’ятдесят років.

Тому ми вирішили це зробити так. Тобто є російський і український переклади, цього достатньо.

Серед видань наявні переклади спадщини святих отців І тисячоліття. Це час, коли Церква була єдиною. Як на Вашу думку, чи матимуть вплив на екуменічні процеси ці видання?

– Звичайно, матимуть, тому що твори Йоана Златоустого читають як православні, так і греко-католики, і католики. Так само Василія Великого, Григорія Богослова. От тепер Іринея Ліонського перекладаємо – це отець Західної Церкви, Амвросій Медіоланський також. Тобто, тут якраз мені здається, що закладається цікава перспектива на те, що ці твори матимуть велику популярність серед християн західного й східного обряду. І це нас якоюсь мірою єднатиме.

Ваше Високопреосвященство, Інститут церковної історії також планує багатотомне видання «Українська Православна Енциклопедія». Яким буде це видання, чи розпочалася робота і на які дослідження ставлять акценти?

– По-перше, ця енциклопедія має два крила: богословське й історичне, церковне. Отже, в енциклопедії будуть статті з богослов’я – усі ті статті, які стосуються нашого богослов’я, православного.

Ця праця вже розпочалася. Ми розробили методологію, як енциклопедія повинна виглядати. До речі, над цим працюємо саме тут, у Львові. Незабаром з’явиться перший номер журналу «Церковно-історичний літописець», що його заснував Інститут церковної історії, де буде висвітлено методологію написання Української Православної Енциклопедії. Нам дуже хотілося залучити до цієї праці якомога ширше коло різних фахівців з богослов’я і з церковної історії. І звичайно, що це буде інтерпретація Православної Церкви, тобто її погляд на події, явища, богословські думки, дискусії, які розвивалися впродовж усієї двотисячолітньої історії християнства.

Чи можна спрогнозувати, який вплив матимуть ці дослідження на стосунки Церков Володимирового Хрещення?

– Я думаю, що це буде гарне видання, яке не тільки прикрасить полиці і священнослужителів, і вірян православних Церков, але яке використовуватиметься для вивчення та певної систематизації єдності церковних поглядів.

Думаю, якщо сюди будуть запрошені фахівці з Української Греко-Католицької Церкви, це буде непогане явище. Але ми повинні розуміти, що в будь-якій історії, церковній, конфесійній, є моменти формування шкіл. Наприклад, ми прекрасно знаємо, що є російська церковна історіографічна школа, яка представляє так історію. Є українська греко-католицька школа, як її ще називають греко-уніатська школа, яка так інтерпретує цю історію. Ну, буде українська православна школа, яка буде так інтерпретувати цю історію.

Розмовляла Ірина Хомин

Фото:

1. facebook.com

2. forums-su.com

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...