Продовження матеріалу з О. Михайлом Станчишином, який провадить ігнатіанські реколекції та розповідає про їхнє значення для християнина. Сьогодні отець ділиться досвідом з читачами «Духовності».

Слухати Слово Боже – це не оцінювати його, а своє життя у світлі цього Слова. Це дуже важливий момент, бо живемо в такий час, коли засоби масової інформації вчать нас дуже швидко оцінювати. Тому ми схильні під час молитви теж оцінювати не лише своє життя, але і Господа. Під час молитви треба слухати саме Слово. А ми дивимось на все згори і тому неспроможні розпізнавати. Завданням духівника і є скеровувати людину на Слово Боже, бо людина ходить навколо своєї орбіти.

У молитві не йдеться про твоє життя і проблеми, навіть якщо вони вищі за Гімалаї. Під час молитви йдеться про Господа. Якщо ти погоджуєшся з цією перспективою, Господь тобі може дарувати все. Треба довіритися Слову, в якому є живий Бог. Слухати – це прихиляти своє вухо до Слова, як Йоан до грудей Ісусових.

Перше, з чим боремося, зі своєю неміччю, бо важко взагалі висидіти. Щоб слухати, свої думки треба усмирити. Бо в часі молитви ми схильні маніпулювати навіть самим Словом Божим. Іншою небезпекою є інтелектуалізація Слова Божого, яка нас найчастіше втомлює. Наше серце нічого не отримує. Мені найважче проводити реколекції духовним особам, священикам. Бо за їхніми плечима – мільйон проповідей, богословські студії, а тут треба все залишити, стати дитиною і слухати.

Слухання Слова – це моя пасивна відкритість та очікування на те, що Бог хоче мені сказати, подарувати. Слухання – це коли серце отримує радість просто з присутності Бога. Коли людей запитують, що таке молитва, вони відповідають «розмова з Богом». Так би мало бути. А наша молитва зазвичай є монологом, так ніби Господь нічого не знає. Тому Він деколи в човні засинає, щоби ми усвідомили, що Він все знає. Можна одним словом запитати, попросити, а тоді слухати.

Що Бог найчастіше хоче нам сказати? Про Божу любов. Любити і бути любленою – це первинне покликання людини. Для цього Бог дає різні дари. А найбільше, що Бог хоче людині дати, – це самого Себе. Ісус вчить апостолів, щоби вони переставали тільки чогось для себе просити, а розпізнали, що Господь хоче Себе дарувати: воплотитися для тебе, іти на хрест, воскреснути для твого воскресіння. Щоби це розпізнати, треба слухати. У слуханні йдеться, радше, про те, щоби піддатися дії Божого Слова, не керувати ним, не оцінювати його. Коли я більше слухаю, в мені народжується відчуття, натхнення, внутрішнє світло, незалежно від волі і розуму. Деколи людина під час такої молитви просто завмирає, усвідомивши батьківську любов Отця. Ігнатіанська молитва веде до того, щоб досвідчити присутність Бога.

Ігнатіанські реколекції формують апостола

Данський філософ Серен К’єркегор говорить, що наша християнська духовність проходить три рівні розвитку. Перший рівень – це рівень естетики, культу, коли нам подобається обряд, ікони, кадило. Якщо ми через обряди сваримося, то це означає, що ми залишаємося на цьому низькому рівні. Другий – рівень етики, Заповіді Божі. Обряд не є Богом, а чимось другорядним, він сповнює свою місію, якщо веде до Бога. Ікона – це не Бог, а вікно до Нього, воно має відкривати Бога. Найвищий рівень – це рівень релігійності, особистих стосунків з Господом, досвід Живого Бога. Творча молитва допомагає почути Бога, щоб не залишатись на рівні знань. Ігнатіанські реколекції формують апостола. Цей багатий юнак не міг ступити на третій рівень. Тому ми під час молитви, уявивши себе юнаком, побачимо, що, насправді, нам важко зробити цей крок. Отці Церкви казали, що досконала людина – та, яка досконало знає свої немочі.

Деколи під час слухання людина відчуває радість, але може відчувати і біль, страждання. Убогість – це шлях до того, щоби бути з Господом. Блаженні убогі... Деколи людина з великим болем переживає своє «я», яке зазвичай ховається у буденному житті під маскою слухняної людини. Якщо під час молитви досвідчую, що я далеко від Бога, то мені боляче, але я досвідчую правду про себе. До молитви я думав, що побожний, натомість під час молитви можу почути, що це неправда. Цей біль є потрібний, щоб дійти до правдивої радості дитини Божої. Слухання Слова дає змогу пізнати себе, ким я є насправді. Слово з нічого сотворило усе, і якщо я довірюся йому, воно спроможне показати мені повноту правди про себе.

Під час молитви йдеться про мої стосунки з Господом. А ми, зазвичай, думаємо про сусіда і молимося, щоби він навернувся. Слово показує мені усі таємні задуми мого серця. Ми несамовито схильні до самообману, готові Бога переконувати, що маємо рацію. Побачити свою схильність і долати цю неміч може бути дуже болісно. Якщо я не побачу в собі цього спротиву – то ніколи не навернуся. Якщо я зі смиренням не почну слухати, не попрошу про це смирення, то продовжуватиму засуджувати інших, відчуватиму злість, гіркоту. Перемогти в собі стару людину можна лише на колінах, слухаючи. Тому реколекції – це духовне вправляння в слуханні і свідомості, що Господь дарує прозріння, навернення. Навернення – це дар Господа, від тебе потрібно тільки готовність слухати.

Бесіда з Господом

Це останні п’ять хвилин молитви, коли відкриваються мої уста. Я говорю Богу про те, що пережив під час цієї молитви, яке слово торкнулося мене. Або сказати, що проспав. Можна говорити, як ця молитва пройшла, які переживання і почуття народжувалися. Молитва може бути суха, і зріла людина приймає це, як дар Бога. Суха молитва може приховувати в собі сенс, треба її приймати. Ігнатій каже, що під час бесіди можна говорити, як друг до друга або слуга до свого пана.

Молитву треба припиняти у визначений час, навіть якщо вона дуже гарна, з радістю і сльозами. Якщо молитва триває дуже складно і ти постійно дивишся на годинник, то можна на 2–3 хвилини продовжити її, щоб протидіяти духові роду людського.

Нашу медитацію завершуємо молитвою «Отче наш» і знаком хреста. Наприкінці Ігнатій передбачає 15 хвилин, щоб можна було собі щось записати. Наприклад, що ти говорив під час бесіди Господеві. Бо людина схильна до того, щоб забувати. Це роздуми постфактум.

Такою молитвою можна молитися в повсякденному житті. Під час реколекцій – 4 години. Ігнатіанські реколекції відбуваються у п’ять етапів. Нульовий етап – це фундамент, засади й основи, на цьому етапі розглядають тему любові. Тут відкриваю мої страждання для зустрічі з Господом. Під час першого тижня роздумують про гріх, під час другого – про пізнання Ісуса, про те, що досвідчували апостоли. Під час третього тижня зосереджують увагу на страстях Христових, на пропозиції «якщо хочеш, ходи за Мною». Якщо ми хочемо бути апостолами, йдемо за Ним. Через п’ятницю, великодню суботу Ісус веде нас до воскресіння. Це четвертий тиждень – досвід радості з Воскреслого Христа.

Марта Більська

Фото: 1. http://jesuits.org.ua/

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...