Реколекції – це духовне оновлення. Ігнатіанські реколекції закритого типу – це одна з форм духовного навчання, втаємничення у молитву. О. Михайло Станчишин тривалий час виконує різноманітні апостольські служіння, провадить ігнатіанські реколекції. Досвідом приготування і провадження ділиться з читачами “Духовності”.

Люди протягом тижня живуть у реколекційному домі. Реколекціоніст дає “духовні вправи” реколектантам. Двічі на день він задає тему для розважання (медитації). На основі кожної теми реколектанти повинні виконати дві медитації по одній годині, отже – чотири одногодинні медитації щодня. Один раз на день реколекціоніст подає пояснення самого методу медитації. Також кожний реколектант щоденно зустрічається з реколекціоністом на приватну духовну розмову, що триває 20 хвилин.

Ігнатіанські реколекції – це не катехизація, не навчання правд віри і не духовні повчання у загальному розумінні. Вони адресовані не початківцям, не тим, хто навернувся на християнство і хоче чогось навчитися. Вони адресовані тим християнам, які живуть своєю вірою, але мають труднощі в її практикуванні, труднощі у молитовному і сакраментальному житті.

Приготування “дальше”

Можна взяти такий уривок, який любиш і знаєш. Вибираємо уривок і повільно його читаємо, звертаємо увагу на слова, на місце, в якому відбувається дія. Що торкається мого серця, що в мені народжується? Можливо, радість, страх, злість. Те, що я запам’ятовую, під час духовних вправ ми називаємо “точками”. Це місця, над якими я б хотів молитися завтра вранці.

Наприклад, візьмемо уривок з Євангелії від Марка про багатого юнака, який прибігає до Ісуса, стає на коліна і питає: “Чого мені ще бракує?”. Він відчуває якусь неповноту. Ісус відповідає, що йому бракує свободи, любові. “Якщо хочеш, будь зі мною, ходи зі мною”, – каже Христос. Першою точкою, наприклад, може бути питання: “Що багатого юнака привело до Ісуса? Що мене приводить у неділю до храму: любов до Ісуса чи страх согрішити?”. Юнак приходить, навіть падає на коліна – це може бути точкою. Його душа говорить, що ще чогось бракує, але він не знає чого, бо його розум ще в темряві і воля виявляється заслабкою.
Що тебе обмежує, поневолює зробити останній крок до повної свободи і радості у твоєму житті? Це можуть бути різні багатства: наші думки, переконання, впевненість, прив’язаність до іншої людини. Обмежувати може і кривда, і постійний жаль над собою.

Але в цей час я ще не роздумую, я планую роздумувати над цим завтра. Це приготування може тривати 15 хв.

Друга точка – юнак падає на коліна перед Ісусом. Це моя душа, яка завжди шукає свого Творця. Падає на коліна, щоб Ісус подолав обмеження в мені. Інша точка – Ісус “вподобав собі його”. Бог прагне близькості з людиною, хоче йому дарувати свободу. Той самий погляд Господа: “Адаме, де ти?”.

Наступне місце для роздумів – це заклик Ісуса роздати усе, що маєш, і йти за Ним. Це покликання до більшої свободи, до любові, до радості.

Наступна точка – юнак пішов геть сумний. Це те місце, де я найчастіше себе знаходжу, і запитую себе, чому юнак пішов геть. Ісус його не проганяв. На молитві можна уявити себе юнаком: якщо ви розпізнаєте в ньому себе, то побачите, чи він повернувся. Ці точки – це схема моєї молитви.

Приготування “ближче”

Під час реколекцій пропонуємо, щоб молитва тривала 45–60 хв. Приготування “ближче” – це перші 10 хв молитви. Ігнатій говорить про “впровадження”. Можна вибрати собі місце для молитви, позицію, спосіб. Треба вибрати зручну позицію, щоб могти годину тривати перед Господом. Запитай себе, як ти почуваєшся фізично і духовно. Бо для Ігнатія важливо, щоб бути на молитві з тілом. Я сприймаю місце, в якому перебуваю на молитві, людей, які знаходяться навколо мене. Тоді можна заплющити очі й уявити, що Господь Бог, твій Творець, споглядає на тебе з великою любов’ю. Це допоможе увійти в молитовний стан.

Під час молитви краще не пересідати. Якщо починає боліти хребет, можна поприсідати. Початок молитви – роблю знак Хреста. Після того Ігнатій пропонує молитву на впровадження, прохання про благодать: “Господи, Боже мій, я прошу Тебе про Твою благодать, щоб усі мої наміри, вчинки і діяння були спрямовані тільки на служіння Твоїй Божій величі та її прославу”. Ця молитва дуже важлива. Коли я прошу про благодать, це означає, що визнаю свою неміч. Це смирення, без якого неможливо молитися. Щоб усі мої наміри, вчинки і діяння були спрямовані на молитву, мені потрібна благодать. Щоб могти слухати, щоб могти висидіти, щоб давати собі раду з думками. Ця молитва дарує безпеку і мир.

Я завжди закликаю в часі реколекцій щодня принаймні на півгодини ходити на прогулянку. Якщо ти не любиш спорту, то прогулюйся так, щоб краплина поту з’явилась на обличчі. Для реколекцій важливі маленькі дисципліни. Вночі треба спати 8 годин, провітрювати кімнату, прогулюватися перед сном, під час вечері багато не їсти. Якщо проспав молитву – то треба відразу подякувати за таку молитву, бо сон – це здоров’я. Найкраще прославляють Господа немовлята своїм сном. Нам треба вчитися прославляти Господа через вдячність. Ігнатій казав, що вдячність – найкраща прослава Господа.

Наступний крок – створити собі в уяві місце, де відбувається подія, місце, де починаємо творити. Ігнатіанська молитва може проходити і без уяви, уява – це наші емоції, почуття. Можна взяти свої почуття, емоції та інтегрувати їх у молитву. Уяви собі місце, де відбувається зустріч юнака з Ісусом, хто там є присутній. Можна уявити себе юнаком, або відчути себе одним з учнів. Уява допомагає глибше пережити подію, але можна молитися і без уяви. Дуже часто люди бояться уяви, натомість це 500 років досвіду Церкви. Можна слухати слова тільки серцем, не на рівні розуму. З уявою Слово легше відчути. Уяву можна творити, як декорації в театрі.

Наприкінці другого етапу – ближчого приготування – прошу про конкретну ласку. Якщо йдеться про зустріч багатого юнака з Ісусом, то я би просив про більшу свободу від того, що мене поневолює. Можливо, на початку молитви я навіть не знаю, що мене поневолює, не усвідомлюю, що є тим маєтком.

 Слухання Слова Божого

Це основний етап молитви – 45 хвилин. Слухаємо не свої думки, не роздуми про Слово Боже, а тільки те, що Господь до мене говорить. Третій етап – це бути в Слові, перебувати в події. Моя творчість є пасивна, бо я творив цю сцену в часі другого етапу. Під час молитви може з’явитися нова точка. Якщо в мені є свобода, то може почати промовляти якесь інше слово. Третій етап – це спроба слухання та споглядання себе у багатому юнаку. Може бути так, що зупинився на першому слові і 45 хвилин молюся. Немає обов’язку пройти всі точки чи 20 разів прочитати уривок. Якщо слово не торкає – переходжу до іншого і залишаюся в ньому до кінця молитви.

Продовження у наступному номері

Марта Плішило

 



Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...