Чи не найважчим періодом для УГКЦ був час радянської та німецької окупацій. Тоді митрополит Андрей організував активну кампанію з порятунку євреїв, зокрема – єврейських дітей. І скільки їх врятувала ця велика людина, справжній гуманіст, християнський пастир – знає лише один Бог. А ми, смертні,  з плином часу дізнаємося про все нові й нові факти врятування безцінного Божого дару –  людського  життя. І митрополит Андрей, і його брат блаженний Климентій Шептицький ризикували тоді власним життям і наражали на небезпеку всю свою родину. З того буремного часу вже минуло шість десятиліть. Історію збагачують нові факти благородства митрополита Андрея Шептицького.

За час журналістської діяльності я мала змогу торкнутися цих трагічних і тривожних сторінок історії завдяки її живим свідкам – врятованим єврейським дітям, які тепер, уже сивочолі. Вони зберігають у серці пам’ять про цю велику людину і роблять усе для того, щоб про неї якнайбільше дізналися у західному світі.

Лілі Штерн врятувалася разом із мамою

Одна з таких сивочолих – Лілі Штерн, єврейка, яка зараз мешкає в Англії і кілька років тому приїжджала до Львова відвідати могилу свого великого рятівника, а також поділитися спогадами про ці тривожні роки. Розповідь Лілі Штерн неможливо було слухати без хвилювання і сліз.

…Восьмирічна дівчинка, яка жила у львівському гетто (в підвалі під підлогою), дізнається про те, що гетто закривають назовсім і її мама вже не зможе сюди повернутися. Мама була доброю кравчинею і затрималася цього дня у замовниці – німкені, якій шила одяг. Це було в ніч на 28 листопада 1943 року. Дівчинка бігла нічним Львовом на вул. Замарстинівську лише в піжамці, светрику і домашніх капцях, а надворі був мороз і повно снігу. Бігла попри німецькі казарми, де кожної миті її могла чекати куля. Вона пам’ятає великий насип, через який перекотилася, коли навздогін їй гавкали пси, пам’ятає, що довго там лежала… Лілі знайшла помешкання, де була її мама. За якийсь час вони  разом із знайомим аптекарем, який постачав на Свято-Юрську гору ліки, пішли до митрополита Андрея. Жінка донині пам’ятає його маєстатичну постать, сиву бороду, добрі очі й те, як він її обійняв і сказав: «Тобі, дитино, вже нічого не загрожує». І ще пообіцяв не розлучати її з мамою. Так і трапилося. Лілі з матір’ю через кілька днів гостинно прийняли сестри-студитки. Дівчинка жила в сиротинці при монастирі, а мати – в келії до того часу, поки  німці відступили і їм вдалося виїхати за межі України. Жінка донині не знає за яких обставин загинули її батько, молодший брат, бабуся і дідусь, де вони поховані…

Лілі Штерн з вдячністю згадує митрополита, сестер-студиток і всіх, хто допоміг їй вижити. Вона докладає чимало зусиль, щоб митрополита Андрея проголосили «праведником світу».

Курт Левін назвав синів Андреєм і Климентієм

Ще одна тривожна журналістська зустріч зі складним періодом історії відбулася під час презентації  книжки «Мандрівка крізь ілюзії» Курта Левіна. Курт Левін – син львівського рабина, життя якому теж врятував митрополит Андрей Шептицький. Два роки Курт переховувався у студитських монастирях Львова –  на вулиці Личаківській, у с. Кривчицях та неподалік собору Святого Юра. Ним опікувалися ігумен Климентій Шептицький  та отець Марко Стек. Курт Левін перебував там на правах «новака», вивчав українську мову та звичаї. Потім його відправили до студитського монастиря в селі Лужках. Щоб врятувати хлопця, йому підробили документи. Курт Левін став Романом-Павлом Миткою, сином Анни і Миколи. 1944 року під цим прізвищем він виїхав до Любліна, а звідти – до Італії. Зараз проживає у США. Цікаво, що Курт Левін одружився з дівчиною з львівської родини і синів назвав Андреєм та Климентієм.

Перші спогади про Голокост Курт Левін написав в Італії ще в 1945–1947 роках, які вийшли друком на івриті в Тель-Авіві і викликали величезний інтерес у читачів різних національностей. У 1992 році він вирішив доповнити спогади і за два роки побачила світ англомовна книга «Мандрівка крізь ілюзії». Зараз вона перекладена на українську мову і стала ще одним живим свідком історії, ще одним кроком до того, щоб митрополитові Андрею віддали належну шану.

Леон Хамейдес охрестився у студитському монастирі

Кілька років тому, щоб пригадати дитячі роки і віддати належну шану митрополитові Андрею, до Львова разом із родиною приїжджав єврей за національністю Леон Хамейдес. Під час Другої світової війни від переслідувань фашистів його і брата врятували Андрей та Климентій Шептицькі.

Коли розпочалася Друга світова війна, батько Леона був рабином у Катовіце. Заради безпеки хлопця відправили до родичів у селище Щирець біля Львова. У серпні 1942 року у львівському гетто розпочалася акція, під час якої знищили близько 60 тисяч євреїв. Тоді рабин звернувся до митрополита Андрея з проханням сховати близько тисячі тор. Митрополит погодився і запропонував врятувати єврейських дітей.

Зі Щирця єврейського хлопчика відвезли в собор Святого Юра у Львові. Там Леон вперше побачив Андрея Шептицького. Він був в інвалідному візку. Восени 1942 року Леон Хамейдес отримав нове ім’я – Левко Хамінський. Тимчасово його відправили до монастиря в Брюховичах, а 1943 році – до Унева. В Унівському монастирі Левка поселили в дитячий сиротинець. Там перебувало ще троє єврейських хлопчиків, яким теж дали українські імена. У студитському монастирі Леона Хамейдеса охрестили. Коли розпочалися воєнні дії, в Уневі відкрили військовий госпіталь. Завданням Левка було шукати в лісі поранених.

Цві Барнеа, брат Леона, переховувався в одному з монастирів на Поділлі. Він нелегально перебрався до Палестини і воював за незалежність Ізраїлю. З часом здобув освіту фізика і почав подорожувати по світу – жив в Австралії та в Китаї. З Леоном Цві Барнеа зустрівся в Пекіні – там він розробляв комп’ютерну програму для китайців. Леон жартома називає свого брата польсько-українсько-австралійським євреєм, який жив у Китаї.

Після війни Леона всиновила жінка, яка втратила сім’ю. Разом з ним вона емігрувала до Польщі, потім до Німеччини та Англії, а з 1949 року – до США.
Завдяки митрополиту Андрею Леон і Цві Барнеа єдині з усієї сім’ї пережили Голокост. Усіх трьох єврейських хлопців, з якими Леон перебував в Уневі, він знайшов – у різних країнах.

Упродовж всього життя Леон Хамейдес свідчить про заслуги братів Шептицьких перед єврейським народом та домагається проголошення митрополита Андрея Праведником світу. За його словами, інститут «Яд Вашем», до якого він неодноразово звертався з цим питанням, вважає перепоною для проголошення лист Андрея Шептицького, яким 1941 року він привітав прихід німців до України. Як вважає Леон Хамейдес, вчинки людини можна судити, лише розуміючи обставини, в яких вона перебувала. Митрополит відчув небезпеку радянської влади, а тому, як і багато західних українців, розумів прихід німецьких військ як звільнення від радянських.

«У Талмуді сказано: «Хто врятував одне життя, той врятував увесь світ», а Андрей Шептицький, його брат Климентій та монахи-студити врятували тисячі світів, адже від смерті вони спасли також наших нащадків», – зазначив Леон Хамейдес. На запитання «Чи відчуваєте покликання помножувати добро?» пан Леон відповідає, що його покликання – це його професія. Він – медик: рятує людей.

Історична довідка

Уже в перший рік німецької окупації,  за деякими оцінками, в Галичині загинуло до 200 тисяч  євреїв. У Львові  єврейське населення становило на той час майже третину всіх мешканців. Тут працювали єврейські театри, видавництва, навчальні заклади, було 48 синагог та будинків молитви. Майже усі вони були знищені. У Львові і в окремих містах Галичини почалися масові антиєврейські погроми, в яких були задіяні й українці. У цій ситуації митрополит Андрей Шептицький звернувся до духовенства та мирян  із закликом остерігатися вбивства, яке є тяжким гріхом. З цього приводу вийшло два пастирські послання «Про милосердя» та «Не убий».

Олеся Пастернак

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...