Львів’янин Богдан Жеплинський відродив давню шопку – галицький вертеп

В аудиторії гасне світло, важка портьєра відкриває тих, хто ще хвилину тупотів, шепотів і створював довкола себе стільки таємничої тиші там, за важкою імпровізованою завісою…

Касюню, куди ідеш? – питає Гриць.

На базар – може, когута продам!

Касюню, що то ти придумала, нащо продаєш когута?

Та боюся, що він може здохнути – куряча грипа йде!

Касюню, як хлоп витримує тую грипу, то й когут витримає. Нащо тобі того когута продавати? Почекай ще трохи. Що там у тебе нового? Як діти?

Ой, та дитина у тому училищі вчиться. Не дуже добре вчиться.

А що їй там тяжко йде?

Математика.

Касю, мій теж математику не знав добре. Йому сказали намалювати три у квадраті. То він написав трійку та обмалював її квадратом. Я заніс математичці курку. А ти як маєш когута, то занеси. І дитина буде вчитися ліпше. Когут дуже добре помагає математиці. Як занесеш його вчительці, то дитина буде краще вчитися.

 Ангел, Чорт, Ірод, Гуцул, Чарівниця, Гриць і Кася – то не галицька ліга КВК, а персонажі давнього галицького вертепу, відродженого Богданом Жеплинським у місті Лева в наші дні.

Щороку напередодні Різдва в Міжрегіональному центрі профтехосвіти, художнього моделювання та дизайну, а також у Церкві всіх святих українського народу він організовує справжній ляльковий вертеп. У свої 86 років Богдан Михайлович пам’ятає близько 40 ролей і водить ляльки без сценарію і без суфлера.

Богдан Жеплинський – дослідник кобзарської справи, багатолітній голова Львівського обласного відділення Національної спілки кобзарів України, заслужений працівник культури України, науковець і винахідник.

Як і сотні років тому, у вертепі Богдані Михайловича дійство відбувається традиційно: Ангел сповіщає радісну новину – у Вифлеємі народився маленький Ісус! Сина Божого йдуть вітати пастушки і царі. А Ірод, довідавшись про Дитятко, наказує повбивати всіх немовлят. Незадовго по його душу приходять Смерть і Чорт. Опісля відбуваються побутові сценки: два Козаки молотять горох і колядують, Жид запрошує до корчми, стара Чарівниця у свято робить масло і чаклує корів, щоб ті не давали молока. За це Чорт забирає її до пекла. Потім з’являється Циган з Козою – «такий голодний, що не має, де переночувати»... Справжній галицький вертеп – тільки ляльковий!

«Уперше я побачив вертеп, коли мав чотири роки. До бабусиної хати на Лемківщині приходив колядувати лемко з великою скринею на палиці. З однієї торби він виймав вертепних персонажів і через дірочку вставляв їх на “сцену”, а після виступу перекладав їх до іншої торби», – згадує Богдан Жеплинський.

Ставши дорослим, він хотів відновити вертеп свого дитинства. Проте знаходив то вертеп із корбою, яку потрібно було крутити, щоби паперові фігурки рухалися, то нерухомі шопки… Якось у 70-х роках ХХ ст. він гостював у краєзнавця Володимира Шагали на Яворівщині. «Ми витягли скриньку зі стриха і виявилося, що це вертеп з мого дитинства!» – розповідає Богдан Жеплинський.

Перший варіант двоповерхового лялькового вертепу він спроектував і виготовив у 1989 році за допомоги працівників у Всесоюзному проектному інституті сірчаної промисловості «Сірка». А потім з пам’яті почав записувати сюжети вертепів. З 80-х щороку організовує ляльковий вертеп – для колег та їхніх дітей, а потім для своєї парохії.

Богдан Михайлович самостійно малює ескізи ляльок, а одяг їм шиє викладачка з моделювання та учениці профтехучилища. Дещо шиє донька Дарія Ковальчук і онук лялькаря Мирослав. Костюм для Ангела Дарія пошила зі своєї шлюбної сукні. Є ляльки, яким уже понад сорок років, як-от Гуцул, який наспівує: «Маю кільо хліба, трохи мармуляди, бувайте здорові – їду до Канади». На думку Гуцула, «в Канаді легше жити, бо там є вуйко, який забезпечить краще життя».

Касюню, я дуже гризуся: усі йдуть у депутати, а я – ніц. Хотів би поступити у депутати, бідкається Гриць і співає:

Вже не можу їсти-пити,

Вже не можу спати,

Бо сі дуже хочу пхати

У ті депутати.

Вони ходять файно вбрані,

Виджу, неголодні,

Та зробити для держави

Нічого не годні.

«У різдвяному дійстві повинні брати участь не лише релігійні персонажі, а й пересічні люди, як-от Кася і Гриць. Вони мають розказувати про те, що людей найбільше турбує. Коли у Януковича кинули яйцем, вони говорили про курей, які стали добре нестися», – розповідає лялькар.

У давнину не було прийнято, аби державні мужі були вертепними персонажами, але їх селяни висміювали. За останні два десятиліття у вертепі можна було бачити і Кучму, і Ющенка, і Януковича, і Тимошенко.

«Мені до рук потрапляли вертепні сценарії, де дійовими особами були Тарас Шевченко, Леся Українка, Єва. То вже перебір! Сміятися у вертепі треба делікатно, хоча й експромт може бути», – радить Богдан Жеплинський.

«Хлопці, подивіться, скільки гарних дівчат сидить коло вас. То женіться тут у нас, на Вкраїні! На тому слові бувайте здорові!», ґречно прощається Гетьман.

Поволі гасне світло, опускається завіса, дверцята вертепу зачиняються до наступного року… Христос рождається! Славімо Його!

Ірина Березовська

Фото автора

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...