У Львові уже більше року під опікою отців-селезіян діє гуртожиток «Соціальний готель» для студентів. У ньому живуть сироти, напівсироти та хлопчаки, батьків яких позбавили батьківських прав, віком від 15 до 23 років. Це перший такий заклад у місті, який бере під опіку студентську молодь, забезпечує її житлом та дає християнське виховання. Скромний будинок навпроти Приміського вокзалу непримітно заховався між іншими будівлями та Привокзальним ринком. Невеличке подвір’я охайно доглянуте, тут є турніки, лавочка для відпочинку та, навіть, невеликий квітник. Не віриться, що все це зробили самі хлопчаки – мешканці соціального гуртожиток.

«Коли ми сюди прийшли – тут був напіврозвалений дім, а саме подвір’я більше скидалось на сміттєзвалище. Проте спільними зусиллями із місцевим ЖЕКом  довели усе до пуття. Раніше тут мав бути соціальний притулок для бездомних «Турбота», проте в ньому майже не було мешканців. Влада міста вирішила передати його у підпорядкування отців-селезіан і після цього тут створили соціальний гуртожиток для молодих юнаків», – розповідає директор закладу о. Степан Тимончак.

 

Наразі тут живе одинадцять хлопчаків зі Львова та області. Дирекція планує подвоїти кількість мешканців за рахунок двоповерхових ліжок, адже охочих отримати дах над головою стає все більше. Як розповідає о. Степан, до них часто звертається дирекція інтернатів, а також дітей скеровують працівники соціальних служб. Проте часто доводиться відмовляти, адже наразі усі місця зайняті.

«Поки що ми даємо нашим вихованцям дах над головою та християнське виховання. Кожного року укладаємо із ними контракт на проживання, адже у нас є певні ліміти дозволеного. Після закінчення контракту кожен має право влаштовувати своє життя, як сам цього забажає, хоча часто допомагаємо нашим вихованцям. Багато хто вчиться у закладах при нашому монастирі. Це Гімназія Бл. Климентія Шептицького та Молодіжний навчальний центр ім. Св. Івана Боско. Намагаємося дати ремісничу освіту, щоб у подальшому житті хлопці мали можливість влаштуватися на роботу», – розповідає директор закладу.

Харчуються хлопці самостійно, проте дуже часто грошей на їжу їм не вистачає. За словами о. Степана, це найболючіше питання, тому доводиться самостійно шукати вихід із цієї ситуації. Частенько хлопчаки діляться їжею, бо в декого є родичі в селі, які допомагають продуктами. Частину їжі вдається отримати через монастир. Та часто цим юнакам потрібна батьківська увага, яку намагаються компенсувати керівники закладу.

«Цим дітям потрібний не лише дах над головою і гарячий чай із хлібом, а й певне християнське виховання. Ми стараємося, аби наш заклад не нагадував просто готель, у якому тільки ночують. Намагаємося створити хоча б невелику сім’ю, адже ці діти і так самотні на вулиці. Ще покровитель нашого монастиря, св. Іван Боско казав, що кожен хлопчак, який приходить до нас, має мати відчуття родини. І тільки в такому разі ми виконуємо свій обов’язок. З хлопцями завжди треба тримати дисципліну. Я тут з кожним маю персональну розмову щомісяця. Стараюсь бути, як Іван Боско – батьком, учителем і другом», – розповідає о. Степан Тимочко.

Хлопці у будинку дружні, допомагають один одному. Разом зі своїм наставником проводять різноманітні зустрічі, ігри. Намагаються самостійно облаштувати свій будинок, зробити його ще кращим, ремонтують поламані речі. Завжди звертаються за порадою до о. Степана, який допомагає їм усіма силами.

За його словами, така допомога та опіка – це лише невелика крапля в морі. Проте і саме море складається із крапель. Хочеться, щоб у нашому місті таких закладів було побільше, адже допомогти так легко.

 

Вікторія Дворянин

Фото http://www.sdbua.net/fotografie/index.php?idalbum=299

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...