Дивлячись на юну, вісімнадцятилітню дівчину Олю Мащенко, яка захоплено розповідає про свої мрії, про фотографії та своє бажання танцювати, важко повірити, що зовсім недавно вона пережила страшну хворобу – гостру лімфопластичну лейкемію. Нещодавно в залі культурно-мистецького центру «Львів» вона презентувала виставку своїх світлин, на якій відображено її життя. Так Оля вирішила допомогти людям, які стикнулися із хворобою раку віч-на-віч, як і вона.

«Коли хворіла я, то знайшлися доброчинці, які мені допомагали. І навіть у чужій країні були люди, які не були байдужими до моєї долі. Тому зараз я розумію, наскільки важливо допомагати людям, які хворіють на лейкемію», розповідає дівчина.

Головною метою її життя є допомога людям, адже нещодавно вона теж відчувала страх перед хворобою. Коли Олі було 15 років, то раптово кожного дня її боліла голова. «Однієї ночі, коли головний біль уже несила було терпіти, батьки повезли мене в лікарню. Після аналізів лікарі відразу скерували мене до Львівської обласної дитячої спеціалізованої клінічної лікарні, де мені після обстеження повідомили страшний діагноз – гостра лімфопластична лейкемія. Чесно кажучи, тоді я навіть не усвідомлювала всієї небезпеки цієї недуги», – розповідає дівчина.

Ще протягом двох тижнів дівчина лежала у львівській лікарні, де їй винесли мало не смертний вирок. Розповіли, що лікування можливе у Польщі, проте на нього потрібно було зібрати 75 тис. доларів. Чоловік її сестри віддав на лікування усі гроші, відкладені на автомобіль. Окрім того, кошти збирали по усіх знайомих. Таким способом, знайшовши відповідні кошти, дівчина поїхала на лікування. Протягом довгих півроку вона взагалі не виходила за межі лікарні.

«Було дуже важко, адже я зовсім не хотіла лежати у лікарні. Додому ж не відпускали, адже були ускладнення. Щоразу, як тільки хтось із лікарів заходив у палату, я з надією дивилася на нього і питала, коли ж нарешті мене випишуть. З часом лікарі уже й не заходили, щоб не давати мені марної надії на одужання», ділиться спогадами дівчина.

Ще під час лікування виявилося, що потрібно зібрати більше коштів, адже виникли ускладнення. Додаткові кошти збирали по всій Польщі, знімали відео- та радіосюжети і таки зібрали необхідні гроші. Загалом із хворобою Оля боролася протягом двох виснажливих років. Ще у 17 вона пройшла останню хіміотерапію, а вже наступного року взялася за благодійність. Хоч лікарі й попереджають, що хвороба протягом п’яти років може повернутися, проте дівчина з оптимізмом дивиться у майбутнє.

Після виснажливих років хвороби, Оля вирішила робити все, щоб інші люди, які зіштовхнулися із лейкемією, не опускали руки. Вона довго виношувала ідею організувати виставку світлин, проте самостійно втілити її у життя так і не вдавалося. Після довгих пошуків Оля познайомилася із Софією Папірник, представницею благодійного фонду «Крила Надії». І спільними зусиллями вони втілили ідею Олі у життя.

«Зовсім випадково я натрапила на Олю Мащенко, в якої була ідея організувати свою фотовиставку на підтримку онкохворих дітей. Уже через півтора місяці ми втілили її у життя, додавши ще й світлини самої дівчини, які розповідають позитивну історію подолання раку. Історія Олі це чудова нагода показати нашому суспільству, що рак ще не вирок. Адже звикли думати про цю хворобу, як про щось страшне і невиліковне», – говорить Софія Папірник, представник благодійного фонду «Крила Надії».

«На цій виставці присутні мої роботи як фотографа, та світлини, де я виступала у ролі моделі. У такий спосіб я хотіла показати на своєму прикладі, що життя після раку існує, і насправді воно чудове, адже хвороба змінює людину. Можливо, не можна так говорити, але я щаслива, що хвороба пройшла через моє життя. Саме завдяки їй я стала ближчою до рідних, до Бога, я зовсім по-іншому подивилася на світ. Тепер я почала розуміти, що насправді є важливим у житті. І коли люди починають жалітися на пересічні проблеми, хочеться їх пожаліти і сказати, що це ще не трагедія, що є речі, набагато важливіші», каже Оля Мащенко.

Усі експонати виставки продавали через соціальні мережі на Інтернет-аукціоні та на закритій виставці. Зароблені кошти перерахували у спеціальний соцфонд Благодійного фонду «Крила Надії».

«Благодійники часто допомагають якійсь конкретній дитині, проте часто буває так, що саме від резервних коштів залежить чиєсь життя. Адже іноді терміново потрібно придбати певні ліки, на які попередньо не було розраховано коштів. Тому важливо мати певну суму саме на такому резервному рахунку, з якого у будь-який момент для будь-якої дитини можна зняти гроші на придбання певного препарату, який врятує життя», говорить представниця фонду Софія Папірник.

Зараз Оля Мащенко цінує кожну хвилину життя. Вона мріє займатися улюбленими справами – фотографією та хореографією.

«Ще під час лікування з катетером в руці Оля танцювала, робила те, що найбільше любить, бо знала, що мусить якось боротись. Для неї то був лише етап, котрий вона повинна пройти гідно, а потім просто не оглядатись назад. Найбільше чого прагнула – потрапити додому і на цій думці дівчина зосереджувалась – це допомагало їй не думати про те, що відбувається в реалії», розповідає Софія Папірник.

І тепер дівчина впевнено тримається, вірить у краще і використовує кожну можливість, щоб втілити свої мрії в реальність та ще раз наголосити – перемога над раком можлива.

Вікторія Дворянин

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...