З ініціативи та клопіткої праці людей, глибоко заангажованих у справу шкільного виховання дітей, християнська етика як предмет щоразу на вищому рівні серед інших загальноосвітніх предметів. Це стає можливим, зокрема і завдяки появі нового методичного матеріалу.  Однак ключовим у цьому процесі є «не говорити про кризу моралі, а жити за законами моралі» – до цього заохочує авторка підручника з основ християнської етики для третього класу «Прагну робити добро» Галина Добош.

Пані Галино, поясніть, будь ласка, чому вибрана саме така назва для книги?

– Назву підручника придумала не лише я. Існує програма, яку затвердило Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України в 2010 році для учнів 1–11 класів. Програма кожного класу має свою назву, відповідно до якої й випливає її зміст. На кожен клас розраховано приблизно 34 години і кожна година/урок мають свою назву, свою тему. Тому «Прагну робити добро» – це назва, яку вибрала не я особисто, а яку затвердила група авторів, які написали програму з основ християнської етики. Зрештою, я також належу до групи цих авторів. Моя праця була зосереджена на підготовці програми для початкової школи. І перша програма, яку підготувала для початкової школи, трохи відрізнялася за назвами та послідовністю тем, але коли вже почалася робота групи авторів, то довелося йти на певні компроміси для загального добра.

А хто належав до колективу авторів?

– Серед колективу авторів програми «Основи християнської етики» представники різних конфесій –богослови та педагоги. При Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту створена Рада Церков, яка й делегувала своїх представників для написання цієї програми. Відповідно, було доручено авторській групі підготувати методичне забезпечення цієї програми: посібники, підручники, робочі зошити для учнів.

Тобто, можна говорити, що це всеукраїнський проект, який регулює держава…

– Тепер це вже так. Однак витоки цієї програми сягають 1997 року, коли в західному регіоні було прийнято рішення на рівні обласних рад про запровадження в школах Львівщини, Тернопільщини та Івано-Франківщини предмета «Християнська етика».

Отже, цим підручником будуть користуватися учні не лише Львівщини, але всієї України…

– Дай Боже, щоб цей підручник допоміг дітям України глибше пізнати християнські моральні цінності, а вчителям полегшив їхню працю, а також спонукав їх до нових цікавих ідей у проведенні уроків духовно-морального спрямування.

Звернімося тепер докладніше до змісту самого підручника. Оскільки теми підібрані своєрідними блоками, але головною «ниточкою», яка пронизує увесь зміст є тема покликання. Як правильно говорити до дитини в третьому класі про покликання?

– Кожну людину, яка приходить у цей світ, покликав Бог робити добро. Багато залежить від середовища, в якому виростає дитина, тобто родина передусім, потім дошкільний заклад, школа і суспільство загалом. Питання яке Ви поставили мені, майже завжди ставлять всі дорослі. Як виховати молодь моральною?

Дорослі постійно хочуть навчати, моралізувати, це навіть стає їхнім хлібом, заробітком, але самі вони дуже часто не живуть так, як навчають, – в тому і вся проблема.

Дитина, як квітка, вона завжди тягнеться до сонця, до добра. Подивіться, який дивний збіг щодо назви підручника «Прагну робити добро». Дитина каже: «Я хочу робити добро, а ви, дорослі, покажіть як Ви це робите і я буду так само робити». А що кажуть дорослі – «Роби добро!». А як делікатно навчає Ісус Христос: «Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм…» (Мт.: 7, 12). А люди все навпаки «добре бачать скалку в оці брата, а не бачать колоди у своєму». Ми всі хочемо, щоб добро робив хтось, ми навіть вміємо інших повчати. На жаль, почати робити добро самому, не шукаючи вигоди, це вже складне завдання.

Якщо батьки, вчителі, вихователі будуть морально добрими, то не буде проблеми говорити про занепад моралі, бо їхні діти будуть наслідувати їх.

Більшість тем  підручника «Прагну робити добро» побудовані на Заповідях Божих. Важливо не тільки пояснити дитині суть певної заповіді, а важливіше пов’язати їхній зміст з життям дитини. Доцільно ставити запитання так, щоб дитина задумалась як би вона вчинила: «Як буде правильно, на Вашу думку, діти?». Думки дітей підкріпити знаннями зі Святого Письма – це буде і цікаво, і змістовно. Саме так я й намагалась будувати свій підручник.

Іншим поштовхом до написання посібника було те, що вчителі з християнської етики мають обмаль методичної літератури. Власне й проблемою викладання християнської етики є те, що вчителі часто використовують катехитичну літературу і тоді виникає проблема конфесійної забарвленості уроків.

Ілюстрації в цьому підручнику мають велике значення…

– Особливість підручника для початкових класів полягає у тому, що він має бути яскравим, цікавим, кольоровим. Наповнення має бути не лише текстами, бо діти початкової школи найкраще сприймають зором, тому тут переважають наочні методи подання інформації. Дуже добре, коли автор і художник працюють в одному духовному полі. На жаль, з цим підручником так не вийшло, тому, на мою думку, ілюстрації бажали б бути кращими. Однак це все компенсувала чудово оформлена обкладинка до підручника, яку створила художниця Юліана Михальчишин. Малюнок справді відповідає і віковій категорії, і відображає весь зміст назви підручника. У життєвій ситуації (дівчинка подає хлопчику парасольку під час дощу), в якій часто можуть опинитись і діти, і дорослі, відображено глибокий богословський зміст – «любити ближнього свого, як себе самого».

Ваше поле спеціалізації лише початкова школа. Можливо, Ви плануєте продовжити написання підручників з християнської етики і для старших класів, зважаючи на співпрацю з Інститутом екуменічних студій УКУ?

Звичайно, я маю багато напрацювань для різних класів, але як складеться їхня доля час покаже. Є багато інших людей, які також пишуть, тому конкурувати ні з ким не буду, але й не припиняю працювати, бо відчуваю потребу.

Щодо моєї співпраці з Інститутом екуменічних студій, то можу сказати, що вона не зовсім була плановою, а більше спонтанною. Але добре, що інститут профінансував видання цього підручника, бо не відомо, чи він би вийшов взагалі.

Моїм найбільшим побажанням є те, щоб люди більше прислухалися до того, що говорить Бог і жили згідно з цим. Тоді б ми жили в «країні сонця і добра», – як казав Т. Кампанелла. Я б також хотіла, щоб ми не говорили про кризу моралі, але жили за законами моралі, тоді ніякої кризи  не буде.

Розмовляла Юля Гнатів

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...