2005 рік ООН проголосила роком мікрокредитування (фінансова технологія боротьби з бідністю, що починається з Бангладешу, оскільки виходець цієї країни Мухамед Юнус розробив концепцію мікрокредитування). Основна ідея проекту полягає у наданні кредитів невеликого розміру громадянам або підприємцям, які не мають достатньо коштів та не можуть претендувати на звичайні банківські кредити.  Мікрокредитування дає можливість бідним людям стати мікропідприємцями та покращити своє матеріальне становище. Останнім часом такий підхід активно використовують у розвинених країнах світу. А минулого року учасники Екуменічного соціального тижня зініціювали створення групи, яка розробила проект щодо розвитку мікрокредитування в Україні. Більше про цю ініціативу розповіла партнер проекту, виконавчий директор Львівської міської громадської організації «Спільнота взаємодопомоги «Оселя» Олеся Саноцька.

В Україні з 2002, а активніше з 2005 року, почали обговорювати можливості мікрокредитування, зокрема малого та середнього бізнесу. Отож розкажіть докладніше про те, як Ви зацікавилися цим питанням?

– Я почула про це торік під час Екуменічного соціального тижня. Ми розмовляли в кулуарах з професором Лі Квінелом. Він мій давній знайомий, був моїм викладачем. А під час ЕСТ познайомив мене з Марією Новак, жінкою українського походження, але яка проживає у Парижі. Вона працює в міжнародній організації «ADIE» («Право на економічну ініціативу»), що підтримує малозабезпечених людей, які хочуть почати свою справу і так допомагає людині стати на ноги. Організація співпрацює з банком і не надає таких кредитів, щоб той кредит затягнув людину у ще гіршу ситуацію, ніж вона була до того.

А сама організація спочатку проводить навчання для людини, щоб вона могла підготуватися, продумала і створила бізнес-план, як вона використовуватиме ці гроші, та як їх пізніше віддаватиме. Допомагає оцінити свої можливості та певні ризики, які є, щоб людина могла свідомо зробити вибір брати їй такий кредит чи ні. Тобто мікрокредитування має гуманний підхід, який дає можливість людині ступенево розвиватися.

Яка роль громадських організацій та й зокрема спільноти «Оселя» у розвитку кредитування такого типу?

– Ми цим зацікавилися, тому що працюємо з людьми, які опинилися поза межею суспільства. А допомагаємо людям певними етапами. Перший крок це – вулична робота. Ми виходимо на вулицю, де роздаємо їжу, розмовляємо з людьми і надаємо першу допомогу. Так само надання першої допомоги є в осередку підтримки бездомних, де люди можуть помитися, попрати одяг. Частина людей може залишитися на цьому етапі і наша організація просто підтримує їхнє існування, щоб воно не було настільки складним. Але значна частина людей хоче йти далі, розвиватися і щось змінювати у своєму житті. І наступним кроком є проживання у спільноті, де людина вчиться працювати, брати на себе відповідальність, від меншої до більшої, складає свій індивідуальний план перебування: чого вона хоче досягти, що вона хоче дати спільноті та отримати від неї. Тут вона здобуває професійні навички, може навчитися столярної справи, обтягування меблів, бо у нас є майстерня з ремонту меблів, а також працювати за комп’ютером, вивчити іноземну мову, оскільки до нас приїжджають волонтери на допомогу. Тобто певний рівень вона тут здобуває.

Знову частина людей розвивається і залишається довший час у спільноті, бере на себе певну відповідальність, а частина – знаходить собі роботу поза спільнотою і йде. І для нас дуже важливо, щоб та людина, яка йде, знову не зламалася. Для цього ми почали наступний крок – створення соціального гуртожитку та соціального підприємства для людей, які вийшли зі спільноти. А мікрокредитування є наступним кроком, де людину можна буде навчити як вона б могла відкрити свою справу і розвиватися далі. Це саме в нашому напрямку роботи і тому ми цим зацікавилися.

Які в Україні стартові можливості для розвитку мікрокредитування?

– В Україні наявний проект закону, який би давав можливості для функціонування організацій, що надаватимуть такі кредити. Але поки що такий закон не прийняли. Якщо він буде затверджений, то будуть набагато кращі стартові можливості. Тому поки що потрібно знаходити якусь правову нішу, щоб це могло функціонувати в нас. Так само як соціальне підприємництво. Самого закону щодо таких підприємств немає, але вони у різних формах функціонують в Україні.

Чому, на Вашу думку, законопроект щодо мікрокредитування досі не затверджений?

– Мені важко аналізувати, бо я не політолог. Але, на мою думку, по-перше, не було стільки організацій, які могли ініціювати його підписання. От, наприклад, знову звернемося до соціального підприємництва, існує багато організацій, які над цим працюють і організовують зустрічі. Але на цих зустрічах вони більше обговорюють питання як втриматися на таких умовах, які дозволяють нинішні закони, аніж про те як об’єднатися для того, щоб посприяти у прийнятті закону про соціальне підприємництво.

Для того щоб суспільство було незалежним, його громадяни повинні теж бути незалежними, мати свої доходи, стояти твердо на ногах. І це залежить від політики держави. Чи держава спрямована на розвиток малого і середнього бізнесу, чи хоче зробити людей залежними від уряду і роботодавців?

Але я думаю, що вже визрів такий час і люди об’єднаються та зініціюють зміни у законодавстві.  Як це було із законом про безхатченків. У зв’язку з тим, що вже існували організації, які працювали з безхатченками, на їхньому прикладі розробили і прийняли відповідний закон.

Як відбувається механізм отримання мікрокредиту, тобто яким способом можна його отримати і на яку суму?

– В українському законопроекті написано, що мікрокредитом вважається позика до 1,5 тис. євро. Цей кредит має відсоткову ставку, хоча меншу ніж у звичайних банках.

Наша організація тільки підтримує цю ідею і є на першій стадії, яка полягає в тому, щоб ті, хто захоче займатися мікрокредитуванням набралися досвіду в тих організаціях, які тим займаються. Перед нами ще навчання: як це робити, як супроводжувати людину, як допомагати їй виплачувати кредит. Практики закордону ще потрібно навчитися.

Сьогодні згуртувалася група людей, які в цьому зацікавлені, мають бажання, але ще не мають знань, це зокрема: пані Марія Новак, яка бачить, що в Україні потрібно такий проект розвивати;  д-р Лі Квінел, який багато вклав у розвиток співпраці з Україною; працівники кафедри соціології і соціальної роботи Національного університету «Львівська політехніка» та активісти нашої організації «Оселя».

Ми хочемо дослідити це питання дуже ґрунтовно у співпраці з викладачами кафедри соціології і соціальної роботи. Так завідувач секції соціальної роботи Ніна Михайлівна Гайдук є учасницею запланованого проекту і пропонує, щоб студенти вивчали та аналізували закордонний досвід мікрокредитування, дали свої пропозиції та написали праці на цю тему. І якщо студенти зацікавляться, то відповідно вони зможуть працювати над цим проектом в Україні, а також поїхати на стажування за кордон в організації, які займаються мікрокредитуванням і подивитися як той процес відбувається зсередини.

Які вимоги до того, хто захоче отримати мікрокредит?

– Мікрокредит не можна давати людині не підготовленій. Вона має пройти певний етап підготовки, про який вже зазначала. Не можна дати кредит людині з вулиці, безхатченку, бо тоді цей кредит їй не допоможе, а навпаки зашкодить. Потрібно не просто дати гроші, як роблять наші банки, дають, а потім не супроводжують людину. А перед тим, як дати кредит, організація має проаналізувати з тією людиною чи вона зможе його віддати. Надавати кредит можна такій людині, що вже стоїть на ногах, але можливостей і знань як той кредит віддавати ще немає. Це людина, яка хоче розвиватися, але їй потрібна фінансова підтримка для цього.

Банки бояться давати такі малі кредити у зв’язку з ризиком неповернення кредиту, а як організація, що надаватиме  мікрокредити, мінімалізує ці ризики?

Саме тим, що проводитиме попереднє навчання і заняття з людьми і зі свого боку даватиме певні рекомендації, коли побачить, що людина зможе повернути гроші. Такий рекомендаційний лист є певною гарантією того, що організація сама допоможе людині повернути кредит.

На цьогорічному V Екуменічному соціальному тижні* відбудеться семінар-обмін «Міжнародний та вітчизняний досвід міжсекторального партнерства», одною з темою якого будуть питання мікрокредитування, про що, зокрема, обговорюватимуть?

– Д-р Лі Квінел у загальному представить нашу ініціативу. Марія Новак розповість про те, як процес мікрокредитування діє за кордоном, а я розповім чому наша спільнота взаємодопомоги «Оселя» підтримала цю ідею і як вона мала б тут втілюватися в життя, які етапи розвитку цієї ініціативи. Ми б хотіли розширити коло прихильників такої цікавої ідеї. Необхідно, щоб якнайбільше людей дізналися про цей проект, бо кожна думка є дуже важливою.

Наскільки ефективним та реальним для України такий спосіб подолання бідності?

– Ну такий спосіб є ефективним для кожної країни, суспільства і громади. Бо він діє подібно до ідеї нашої організації: не дати людині рибку, а дати їй вудочку, щоб вона могла ту рибку зловити. І це розвиває почуття власної гідності людини. Так ми робимо в «Оселі»: не надаємо комплекс послуг, а приймаємо людину і кажемо, що саме тебе ми очікували, тому що ти можеш змінити своє життя і допомогти іншим, ми просто даємо стартові можливості. І тоді людина відчуває себе не рабом та отримувачем послуг, а особою, яка бере активну участь у житті та розвитку суспільства. Людина, яка фінансово незалежна є саме такою. А це вкрай необхідно для України, бо тоді ми будемо незалежними, коли кожна людина в душі буде вільною і буде розуміти, що можуть відбутися зміни в державі, якщо відбудуться зміни в її власному житті.

* http://esweek.org.ua/index.php/uk/ekumenichnij-cotsialnij-tizhden/5-est/programa.html

Розмовляла Анна Микуляк

Фото 1 Архів ІЕС

Фото 2 http://obmenval.ru

Фото 3 http://www.kreditbusiness.ru

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...