Наталя Івженко – львівська мисткиня, художниця, майстриня авторських ляльок. Вже понад півроку вона займається ще й іншим мистецтвом – мистецтвом добра та милосердя, підтримує хлопців в АТО. Вона провела не один десяток майстер-класів з виготовлення ангеликів для наших солдатів. Завдяки їй учні та студенти різних навчальних закладів також могли підтримати дух хлопців, роблячи ангелів і пишучи щирі листи. А сьогодні мисткиня є активною учасницею групи «Hand-made по-львівськи для Армії руками волонтерів», а зокрема його Кулінарного цеху, який готує сухі борщі та супи, а ще випікає солодощі для хлопців в АТО. Наталя відповідає за збірку випічки: вона уточнює, коли буде відправлення, робить оголошення серед усіх господинь, а тоді пакує усі смаколики.

Крім того, жінка придумала рецепт енергетичних батончиків, які вже встигли посмакувати не одному солдатові. Мисткиня розповіла нам про секрет цих батончиків, обереги, котрі дарують тепло, активність львів’янок та ще багато всього цікавого.

Початок. Як це було?

Раніше я була та й зараз є в групі «З Україною в серці творимо дива», організатором якої є Ірина Бердель-Шевчик. У межах цього проекту проводила майстер-класи в школах, коледжах, ліцеях, університетах – разом із дітьми ми робили ангеликів для наших солдатів. А ще діточки писали листи, які ми передавали бійцям АТО та в госпіталі пораненим.
Згодом я побачила, що в соціальній мережі Facebook восени створили групу «Hand-made по-львівськи для Армії руками волонтерів». Спочатку вони плели сітки, а потім виникла ідея створити кухню – сушити овочі, пакувати борщі, а далі і гарбузові каші, супи. Спершу було мало людей, а потім вже стільки, що й місця бракувало під час пакування. На той момент я була всього-на-всього на трьох пакуваннях борщів.  

Історія винайдення енергетичної «бомби»

Долучаючись до пакування борщів, я подумала, що було б добре відправляти хлопцям вітаміни. Але ж звичайні таблетовані – це не зовсім те. Тоді в мене виникла ідея робити енергетичні батончики. Вперше я їх зробила 2 грудня. В інтернеті знайшла дуже багато таких рецептів, але всі вони були придумані переважно для студентів, називались швидкими перекусами. У мене ж була інша мета – зробити батончик, який буде дуже поживним, бо є така категорія військових, які не сидять на місці – розвідники, сапери. Їм далеко не завжди вдається, будучи на блокпості, з’їсти борщу. А їсти ж хочеться завжди. Крім того, я хотіла, аби цей перекус був корисним для здоров’я, зміцнював імунну систему. Так само військові зазнають постійних стресів, а це все впливає на серце, на мозок. Тому мізкувала над тим, як би це все поєднати в одному.
Я згадала про суміш, яку ще дуже давно педіатр рекомендував, аби я робила її своєму синові, бо вона зміцнює імунну систему. Її складниками були курага, родзинки, горіхи, мед. Потім почула від знайомої, чоловік якої мав хворобу серця, що їй лікар теж казав робити таку суміш, але з лимоном. Я просто ці рецепти розширила, змінила. Додаю також чорнослив, адже він дуже добрий для травлення. Знаю, що насіння соняшника ситне, тому додала і його. А ще й вівсянку, яка покращує роботу шлунку. Це все додаю, крім лимону. Тому що хвилююсь, що батончики можуть скоріше зіпсуватись. Потім ще додала журавлину, бо в ній багато вітаміну С. Мед відіграє роль консерванта. Коли батончики готові, то я їх ще й красиво запаковую – кожний в окремий пергамент, перев’язаний патріотичною стрічкою. Це забирає трохи часу, можна було б дати просто в плівці, але ж так набагато симпатичніше та цікавіше, а я так хочу, щоб людина була задоволена, так люблю сюрпризи.

Усі запитують за цими солодощами

На Водохреща волонтери із групи «Допоможи фронту» пакували посилку для солдатів і попросили наших дівчат спекти кілька медівників. Напекли. А згодом Світлана Божко, одна із організаторів, запропонувала мені взяти під опіку ідею із солодощами, аби наші господині регулярно пекли солодке. Я сумнівалась, чи це потрібно, бо свята на той час вже минули. Та Світлані вдалось мене переконати: «Усі приходять і питають за тими медівниками. Це дуже потрібно!»
Спочатку була єдина сторінка групи Hand-made, але компанія кулінарів розросталась і це все губилось в одній групі Facebook, тому Олександра Лозинська-Ярошевич створила окрему сторінку для Кулінарного цеху. А коли виникла ідея створити в кулінарії відділ випічки, я написала дівчатам про це. Вони усі підтримали задум.
І коли я дала перше оголошення в групі, то п’ятеро жіночок зголосились спекти медівники. Перший раз я все спакувала за 40 хв. Наступного разу вже долучилось більше господинь і мені потрібно було більше часу на пакування. А крайні рази я вже просила когось зголоситись, аби допомогти упакувати всю випічку, бо було дуже багато всього. Але солодощі завжди швидко роздаємо. Не було ще такого випадку, щоб із попереднього пакування залишилось щось.

А чому медівники?

У нас вдома завжди в суботу була ідеальна чистота, запах ванілі і печива. Вдень все прибирали, а ввечері мама пекла. Це, мабуть, спогади, із кожного дитинства. І ми хочемо передати хлопцям частинку цього домашнього маминого тепла. А ви уявіть: відкриває він пакунок, довкола – холод, бруд, страх, а тут щось таке смачне та ароматне, а ще й приємні сюрпризи. Це ж взагалі казка для них.

У сумці завжди маю ангела

Щоразу, коли оголошую про чергову збірку солодощів, прошу дівчат не забувати про всілякі приємні дрібниці: ангелики, листи, обереги. Хлопці, направду, так тішаться тим всім, як діти. Вони завжди перебувають у стресовій ситуації, а людина в стресовій ситуації, незалежно від того – велика чи маленька потребує тепла, впевненості, що на неї чекають вдома, що про неї турбуються, піклуються… і це відчуття дарують маленькі дрібнички. Коли бійці беруть їх у руки, хоч-не-хоч вони забувають, що є дорослими, що довкола бомблять, стріляють. Стає тепло від цих ангеликів, листів, а тим більше, якщо вони зроблені чи написані руками дітей. Водночас вони чітко усвідомлюють, я в цьому впевнена, що від них і тільки від них залежить захист нашої країни, захист наших діточок.
Я сама в сумці завжди ношу ангеликів. Як бачила на вулиці чоловіка у формі, мусила подарувати йому цього ангела, цього оберега.  

Це в стилі мого життя

Ця робота є в стилі мого сьогоднішнього життя. В мене зараз не той моральний настрій, щоб малювати, хоча, направду, дуже хочеться. Але щоб малювати, мені потрібно заспокоїтись, не нервувати, а це зараз складно.
Коли все тільки починалось, стартував проект майстер-класів з ангеликами, тоді в мене було таке відчуття, що я мушу це робити, бо це дуже потрібно. Якби було можливо, я б закрила своїми руками наших хлопців, щоб ніхто нікого не вбивав. Але це нереально. Тому, якщо цей ангелик чи енергетичний батончик дасть комусь хоч 5 хвилин щастя, то це чарівно. Інколи думаю, як же я від цього всього втомилася, як мені хочеться спокою, а потім дорікаю собі, чому скиглю. Потрібно дякувати Богові, що не доводиться в підвалі сидіти, що нічого на голову не падає. Є люди, які постійно жаліються на життя, як все це погано і складно. А ти подумай, може, воно не таке жахливе, може, поруч є людина, якій набагато гірше, ніж тобі, а вона мовчить, не жаліється.

Реальність із двома світами

У мене було відчуття, що ми зараз живемо в двох світах. Один – це війна, волонтери, діточки, які хочуть допомогти. І другий, паралельний – байдужість, життя, нібито нічого не змінилось: як жили, так і живуть. А це страшно. Бо в тих, хто звідти вернеться, сприйняття та відчуття гостріші, ніж у нас. Бо ми залишались вдома, могли тільки новини подивитись, і то було страшно. А вони ж були в цьому пеклі. І коли вони прийдуть сюди, то скажуть: «Чекайте, чому ми там гинули, а ви тут поводитесь, як нічого не трапилось?». Так не може бути. Я розумію, що не всі можуть пекти, не всі можуть дати гроші. Але роби те, що ти можеш робити. Не можеш дати грошей? – Іди плети сітку. Бодай щось. Але зовсім відхрещуватись від цього не можна.
Якщо ви також бажаєте пекти солодощі для хлопців чи хочете допомогти продуктами або коштами, долучайтесь у соціальній мережі Facebook до групи «Кулінарний цех Hand-made по-львівськи для Армії руками волонтерів» та стежте за оголошеннями на сторінці. Навіть найменша ваша допомога буде дуже цінною.

Розмовляла Анна Гуменюк

Фото: https://www.facebook.com/groups/HandMadepolvivsky/?pnref=story

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...