7–9 червня у Києві відбувся Х Екуменічний соціальний тиждень «Гідність – Служіння – Солідарність: на шляху оновлення країни». Серед учасників форуму були представники різних країн – України, Франції, Польщі. Цікавою гостею форуму була пані Ядвіґа Станішкіс – професорка соціології Варшавського університету.

Нам вдалось поговорити з пані Ядвіґою про Україну, досвід Польщі та українсько-польські стосунки. Пані Станішкіс була учасницею відкритої дискусії «Гідність – Служіння – Солідарність: на шляху оновлення країни», яка відбулась 7 червня 2017 року в межах Х Екуменічного соціального тижня.

  – Пані Ядвіго, ви прихильно ставитеся до України. Аналізуючи події минулих років, як Ви вважаєте, чи є Україна на правильному шляху?

 - Україна має робити те, що може. Будувати інституції, щоб зберегти ринок для себе. Бачу ті самі помилки, що й у Польщі в 90-х роках. Бідне суспільство споживачів, а не виробників. Ви не творите для локальних підприємств, а, радше, все віддаєте великим фірмам. У перші хвилини, це нормально, але згодом воно призводить до безробіття, низької прибутковості…

  Польща теж через це пройшла. Мусите дбати про розвиток. Розвиток, справедливість, гідність, свобода й право. Бо це найкраща дорога. Й уникайте популізму, бо популізм – завжди згубний. Радійте з того, що ви пройшли це все; радійте з того, що вже зроблено.

 – Що, на Вашу думку, є основним для українського суспільства, які проблеми є нагальними до вирішення в Україні?

– Не знаю. Проте знаю, які в Польщі. Це байдужість, порушення права й конституції. Щодо ж України мені складно сказати, бо не знаю.

– Доволі часто у медіа-просторі з’являються новини про складні стосунки між українцями й поляками. Як Ви вважаєте чи існує проблема?

– Це історична політика. Була я з Лехом Качинським, коли ще був Ющенко… Просили пробачення. Ми не змінимо історії. Ми всі є певною мірою жертвами. Я маю походження й вірменське, й литовське… Просто мусимо пробачити собі й не сіяти розлад. Це все лише негативні емоції, а люди легко піддаються на гасла…  Вважаю, що треба радіти з того, що досягли. Насправді це взагалі диво, що нам вдалось так вийти з комунізму. Ми маємо використати максимально всі шанси. Знаю, що ми є на периферії й це не легко й не підконтрольне політиці…

– Тобто, на Вашу думку, ці проблеми поміж українцями й поляками є штучними?

– Так, це все штучно. Я живу в місці, де проживає багато українців. Приїжджають на заробітки. Це під Варшавою. Вони бачать, що Польща теж не є багатим краєм. Бачать, що й ми мучимося. Головне пам’ятати, що не можна нищити іншого – він теж пройшов через щось своє.


– Яку роль відіграє безпосередньо громадянське суспільство у державних процесах? Що мають робити прості люди, щоб в Україні стало жити краще?

– Люди з різних причин почуваються зобов’язаними для власного суспільства: протестувати, воювати за щось… У Польщі ми скаржимося на байдужість суспільства щодо того, що відбувається. На жаль, це стосується молодого покоління й пов’язане з еміграцією. Для вас ця проблема теж є трагедією, бо через це втрачаються динамічні й освічені люди. Для людей зміни є дуже складним процесом. Це помітно на прикладі Польщі. Та й в Україні це теж є. В інтелектуальному сенсі Україна розташована на перехресті доріг й дуже багато внесла; вона є дуже важливою країною. Потрібно бути відповідальним, активним…

– У своєму виступі сьогодні Ви говорили про те, що багато людей живуть думкою, що «у майбутньому буде краще». Чи є такі думки в поляків, чи вони вже живуть сьогодні?

– Це влада подає такий тип мислення, тобто, засадами майбутнього, а не фактами сьогодні. Це допомагає владі, але це, радше, брак відповідальності. Я вважаю, що певною мірою англійська система, американська система, в якій наголошено на відповідальності, свободі, праві, краща. А в нас президент хоче змінювати конституцію, щоб за новою те, що відбувається, не було переступом. Це проблема зобов’язань й такі проблеми є всюди. Чомусь вважається, що демократія сама себе скоригує, але це не просто. Формувати демократію легко, а от поправити складно.

 

Підготувала Ольга-Марія Гнип

 Фото Христини Кутнів та Ольги Онацько

 

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...