Пропонуємо нашим читачам інтерв’ю з отцем-доктором Михайлом Димидом, доцентом еклезіології і церковного права, викладачем кафедри пасторального богослов’я Українського католицького університету про богослов’я Майдану.

Ми знаємо, отче, що з вашої ініціативи відбулося вже три академічні заходи під загальною темою «Богослов’я Майдану»: перший – 7 грудня – ваша публічна лекція у Відкритому православному університеті «Богослов’я Майдану»; другий – 9 грудня, завдяки спільній праці Філософсько-богословського факультету, Інституту екуменічних студій та кафедри пасторального богослов’я УКУ – в Київському офісі УКУ; третій – 15 грудня – науково-практична конференція, що відбулася в стінах УКУ, «Бог на Майдані, міф чи реальність?». Як з’явилася така ідея, що спонукало вас до цього?

–Я роздумував і роздумую про те, що всяка подія в житті людини і суспільства повинна мати якесь продовження і воно може бути як позитивним, так і негативним. Така масштабна подія за часом, за географічно визначеним місцем, як Майдан спричинила дуже багато позитиву. Негативу теж, оскільки негатив супроводжує кожну людську діяльність. Проте позитив значно переважав. Було багато такого позитиву, якого ми не маємо в нашому щоденному житті, не досвідчуємо у нашій буденній діяльності.

Як тільки-но розпочинається навчальний рік, всі ті, хто дотичні і недотичні до освітнього процесу, активно починають обговорювати необхідність викладання християнської етики у школі. Часом ці дискусії продуктивні, а іноді деструктивно гострі і категоричні. Мені дивно за ними спостерігати, оскільки пригадую, що, навчаючись у 1990-х роках у звичайній галицькій школі, таке питання на порядку денному не стояло, тому християнська етика була такою ж навчальною дисципліною, як, скажімо, природознавство чи трудове навчання. Переважно це було зумовлено тим, що українське суспільство після краху СРСР опинилося у пошуку власного духовно-релігійного стержня, адже сформований радянськими десятиліттями вакуум був розірваний і потребував упорядкування у морально-етичному контексті. А чому ж сьогодні відбуваються інші тенденції?

Про сучасні проблеми, мету та принципи викладання християнської етики говоримо із кандидатом філологічних наук, доцентом Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Галиною Сохань, яка неодноразово брала участь у круглих столах при Верховній Раді Україні, присвячених ролі християнській етики в освіті, та є автором підручників із християнської етики.

 

Продовження інтерв’ю, опублікованого в попередньому номері, про процеси міграції очима соціологічних досліджень із соціологом, істориком, дослідницею історії Донбасу, доктором історичних наук, професором Українського католицького університету Оксаною Міхеєвою.

Зрозуміло, що внутрішньо переміщені особи насамперед пережили базові та очікувані труднощі на нових місцях – пошук житла, роботи, влаштування дітей у садок чи школу. Але як щодо соціокультурних моментів та співжиття з місцевими мешканцями на ґрунті мови, звичаїв, політичних поглядів? Що показують Ваші соціологічні опитування?

Опитування засвідчують, що це дуже дратівлива тема для респондентів. Коли ви запитуєте їх про такі речі прямо, вони схильні не визнавати наявність конфліктних ситуацій, однак у дотичних питаннях, де йдеться про повсякденне співжиття, можемо помітити наявність таких проблем.

Цими днями у Львові відбувся важливий суспільний форум «Міграція: виклик для України». Цю тему не можна оминути, оскільки вона є актуальною для всієї нашої країни. Для кращого її розуміння важливо поглянути на процеси внутрішньої міграції не з персональної перспективи, а крізь призму соціологічних досліджень. Тому ми вирішили поспілкуватися із соціологом, істориком, дослідницею історії Донбасу, доктором історичних наук, професором Оксаною Міхеєвою. Із вересня 2014 року пані Оксана викладає в Українському католицькому університеті у Львові. Оксана Міхеєва є також членом Соціологічної асоціації України, взяла участь та організувала низку локальних та міжнародних соціологічних проектів.

  Чи могли б ви поділитися тим, як опитані описують початок внутрішньої міграції з Криму та Сходу України?

Ми просили наших респондентів надати власне бачення того, що сталося на території Кримського півострова та частині Донецької та Луганської областей. Аналіз відповідей респондентів дає змогу говорити про те, що пересічна людина, яка є безпосереднім учасником подій, стає свідком невеличкого фрагменту реальності, яка потім, передусім за допомогою доступних засобів масової інформації, вбудовує в запропоновану загальну оціночну картину бачення дійсності.

Від 28 вересня до 2 жовтня у Львові відбуватиметься 9-й Екуменічний соціальний тиждень. Тема цьогорічного суспільного форуму – Міграція: виклик для України. Серед організаторів – Національний університет «Львівська політехніка». Тому ми вирішили поспілкуватись з доцентом кафедри соціальної роботи Тетяною Шаповаловою.

Тетяні Вікторівні проблема міграції знайома не тільки з підручників чи екрана телевізора. Вона – переселенка із Луганська, яка вже два роки з родиною мешкає у Львові. 

Пані Тетяно, скоро стартує 9 Екуменічний соціальний тиждень. Що Ви очікуєте почерпнути від цієї події?

Ця тема дуже болісна і дуже мені близька. Тому я би хотіла, щоб на цьому суспільному форумі  зробили акцент на проблемі вимушено переселених осіб (ВПО) саме в Україні. Зараз це дуже актуальна проблема для всього світу. Воєнні дії, які відбуваються в різних куточках світу, сприяють збільшенню потоку мігрантів з усього світу. Нашу країну ця проблема також не минає. Я вважаю, що ті, хто переселився і з зони АТО і з окупованих територій, це справді патріоти України, на яких потрібно звернути особливу увагу.

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...
Ми рекомендуємо