«Нас усіх об’єднує те, що ми є людьми, тож важливо залишитися ними. Звичайно, що ми носимо рану певного розподілу, нам бракує єдності, але ніщо не завадило сьогодні стати довкола Божого Слова і молитися устами та серцем. Адже Ісус Христос дав вказівку йти, провідувати та навчати. І, ми, учні ХХІ століття, це і робимо!» – такими словами звернувся до присутніх єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир (Груца) у середу, 22 січня 2020 року, під час щорічної спільної молитви за єдність християн та мир в Україні, у якій взяли участь духовенство та миряни різноманітних християнських спільнот Львова. Захід відбувся в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Організатор події – Інститут екуменічних студій УКУ.

 Незабаром виступив і настоятель Вірменської катедри Успення Пресвятої Богородиці, о. Ісагак Погосян: «Щиро бажаю привітати вас зі святами, які ми нещодавно переживали. Я сподіваюся, що у наших серцях залишилося це непересічне відчуття святкової радості. Хочу побажати, щоб благодать Святого Духа завжди була з вами, бо коли молитва спільна, то вона – особлива, і ми це добре знаємо. Нам надзвичайно приємно молитовно єднатися з вами: сьогодні наша молитва була з вашою молитвою, а ваша – з нашою. Хай дух християнства завжди буде з нами».

Варто зауважити, що кожного року впродовж тижня від 18 до 25 січня християни всього світу моляться і просять Бога про дар єдності для Христової Церкви. Уже стало доброю традицією, що протягом Тижня молитов за християнську єдність відбуваються богослужіння, міжконфесійні зустрічі та інші молитовні заходи.

На екуменічний молебень завітав і о. д-р Богдан Прах, ректор Українського католицького університету, який заохотив усіх щодня молитися за єдність. А о. Фабіо Чераза, зі спільноти отців оріоністів, додав, що маємо саме через любов шукати єдности.

Окрім цього, на спільній молитві були також присутні о. Ростислав Будзан, відповідальний за розвиток екуменічного руху та міжрелігійного діалогу у Львівській архиєпархії УГКЦ, а також протодиякон Львівської архиєпархії УГКЦ Назарій Ярунів.

Священник Назарій Лозинський, декан богословського факультету Львівської православної богословської академії ПЦУ, також долучився до екуменічного молебню: «Наші молитви будуть марними, наша любов одне до одною буде марною, якщо вони не будуть орієнтуватися на Боже Слово, і якщо Боже Слово не буде у наших серцях, – підкреслив він. – Я бажаю усім, щоб Боже Слово було у наших серцях, а Ісус Христос перебував серед нас».

Отець Василь Саган, настоятель парохії св. мчц. Софії ПЦУ, що в Золочеві (Львівська область), розповів, що ми деколи відчуваємо поділеність суспільства у багатьох аспектах, зокрема в календарному. Проте варто мати надію, що Всевишній удостоїть нас цього великого дару, який називається єдність.

На думку настоятеля парохії св. Йоана Павла ІІ РКЦ о. Георгія Драуса, найважливіше у цьому житті – бути людьми, адже «коли ми є у повній мірі людьми, тоді йдемо дорогою любові і добра».

А старший пастор церкви «Гефсиманія» Валерій Марченко заявив, що Ісус Христос у знаковий час Тайної вечері перед своїми страстями просив свого Небесного Отця про дар єдності для своїх учнів. Пастор висловив надію, що в Бога все можливо.

«Очевидно, що нам як спільноті військових капеланів надзвичайно приємно, що саме у стінах цього храму ми помолилися за єдність усіх християн. Спасибі усім за таку численну присутність!» – сказав наприкінці зустрічі о. Тарас Михальчук, священнослужитель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла, у якому відбулася спільна молитва.

Згодом для усіх присутніх авторські колядки у власному аранжуванні виконав P&P квінтет (Peter&Paul) Гарнізонного храму.

«Матеріали до Всесвітнього тижня молитов за єдність християн 2020 підготували християни Церкви Мальти та Гоцо (Християни Мальти Разом). 10 лютого багато християн Мальти святкують празник кораблетрощі св. ап. Павла, через що християнська благовість прийшла на ці острови. Текст із Діянь апостолів, який читають на це свято, вибрано як основний для цьогорічного Тижня молитов. Історія починається з того, що Павла відсилають до Рима як в’язня (Дії 27:1). Хоча Павло перебуває в кайданах, однак Божа місія продовжує здійснюватися через нього.

Сьогодні багато людей стикаються з такими самими бурями і на тому ж морі. Ці самі місця, згадані в читанні (27:1, 28:1), також містяться в розповідях про сучасних мігрантів. Людська байдужість набуває різних форм: байдужість тих, хто продає місця відчайдушним людям на небезпечних для плавання суднах; байдужість тих, хто вирішує не висилати рятувальні катери; і байдужість тих, хто відсилає судна з мігрантами назад. Коли християни разом стикаються з цими міграційними кризами, ця історія ап. Павла ставить перед нами певні виклики, які потрібно приймати і вирішувати», – розповідають організатори.

Оксана Войтко

Фото автора