У межах відзначення 100-ліття від Дня народження владики Андрія Сапеляка Інститут екуменічних студій УКУ став співорганізатором наукового семінару «Українська греко-католицька церква на ІІ Ватиканському соборі». Про постать владики у масштабі історії, церковних подій, становлення ролі східних католицьких церков розповідали президент Інституту екуменічних студій УКУ о. д-р Іван Дацько та керівник проектів і програм ІЕС УКУ Тарас Курилець.

 Постать Папи Івана ХХІІІ у сприйнятті молодого о. Івана

Зміна постаті на Римському Апостольському Престолі стала тим імпульсом, який спричинив низку нових процесів у середовищі тодішньої Католицької церкви. Ця обставина також значно вплинула на східні католицькі церкви і на українську церкву зокрема.

Новим Папою, після довготривалого понтифікату Папи Пія ХІІ, який за своїм характером був дуже категоричним і консервативним, обрано 77-річого Івана ХХІІІ, якого вважали тимчасовим і перехідним. Утім, новообраний Папа швидко призначає нових кардиналів і шокує католицьке середовище рішенням скликати Вселенський собор. «Це був шок! Для всієї кардинальської колегії – це був шок! Собор?! Вони усі казали, що це буде Папа in transito (перехідний), який може буде 3–4 роки і тоді скоро помре» – ділиться враженнями о. Іван.

Нова Папська мала семінарія в Римі

Владика Андрій Сапеляк докладав багато зусиль для роботи Папської малої семінарії, яка на той час перебувала у м. Люрі (Франція) і яка виховала згодом християнську еліту для української діаспори. Отці-салезіяни, до яких належав владика Андрій, маючи розуміння того, що така семінарія не матиме подальшого розвитку у Франції, вирішують перенести її у Кастельгандольфо біля Рима. Особливо в тому допоміг владика Андрій Сапеляк, який дуже зблизився з асесором Конгрегації східних церков, тодішнім кардиналом Акакієм Куссою. Кардинал, пригадує о. Іван Дацько, мав дуже добру славу у новообраного Папи Івана ХХІІІ, і саме це стало ключовим у реалізації ідеї Папської малої семінарії в Римі.

У відкритті і посвяченні Малої семінарії на празник Покрови взяв участь і Акакій Густав, який на той час уже не був кардиналом, і сам Папа Іван ХХІІІ.

Президент ІЕС УКУ о. Іван Дацько наголошує на просвітницько-громадській діяльності владики Андрія Сапеляка і його брата о. Василя: «Вони подавали за свій кошт дуже важливу інформацію про Українську церкву, про Йосипа Сліпого. А нас, хлопців, вчили, що таке Вселенський собор, скільки їх було, що має відбуватися… Владика Сапеляк був не лише добрим вчителем. У перші роки, коли було лише четверо отців, він викладав українську літературу для старших хлопців, моїх друзів, а також знаменитий катехизм для нас. Він вводив нас у церковне життя». Таким чином вони готували молодих семінаристів до ІІ Ватиканського собору.

Моя надія – покров Марії

Саме таке гасло обрав собі владика Анрій Сапеляк, коли його висвячували у єпископи. Таким чином це дало йому змогу інформувати увесь єпископат про стан Української церкви. Український єпископат, за словами о. Івана, написав послання «Про великого відсутнього», яке розійшлося по всьому світу, і спричинився до визволення митрополита Йосипа Сліпого з неволі в СРСР. «Знаєте, в Італії не знали, що таке Україна. Росія і Україна – то все для них було одне. А тут вони заговорили, що бракує Йосипа Сліпого» – наголошує отець.

Голос східних католиків у Католицькій церкві

На тому, що східні католицькі церкви мала непрості відносини з Римським Апостольським Престолом, наголошує і Тарас Курилець. Голос східних католиків у католицькій церкві вперше відчутно прозвучав на ІІ Ватиканському соборі. І цьому сприяли певні обставини.

По-перше, серед усіх східних католиків немає єдності. Така ситуація триває донині. Насамперед це пов’язано з тим, що, за словами п. Тараса, вони мають різну історію, походження; в різний час вони приступили до єдності з Римським Апостольським Престолом. «Найбільше, що їх відрізняє – це ступінь усвідомлення того, що вони є іншою християнською традицією, традицією, яка має рівну гідність з латинською» – звертає увагу він.

Пробудження східних католиків сталося на І Ватиканському соборі: нерозуміння специфіки східних католиків чи взагалі східного християнства з боку Римського папського престолу було настільки кричущим, що східні католики, підняли досить великий протест. І спікером цього став Халдейський патріарх Йосип Аудо. Але невдовзі після цього, Папа Пій ІХ притишив цей протест.

Але в результаті цього, східні католики отримали стимул до поглиблення усвідомлення власної церковної традиції. «Вони звернули увагу на те, носіями якої традиції вони є. Що це не якийсь декоративний додаток до величезної латинської традиції в межах Католицької церкви, в якій вони перебували» – акцентує п. Тарас.

Уже під час ІІ Ватиканського собору голос східних католиків пролунав і був почутий завдяки постаті Папи Івана ХХІІІ. Він дуже добре розумів проблеми Східної церкви, адже мав свої перші призначення нунцієм у тих краях, де було багато східних католиків.

Головне новаторство ІІ Ватиканського собору, як зазначив Тарас Курилець: «Церква, яка була незмінна і вважала себе «завжди такою самою», почала бачити себе як Церква, яка постійно оновлюється, змінюється».

Східні католики у роботі ІІ Ватиканського собору

Східні католики увійшли в різні робочі комісії ІІ Ватиканського собору. Українські єпископи вперше порушили питання релігійної свободи, зокрема в СРСР: «мовчазна Церква в Радянському Союзі, вона існує, але вона не може давати свого голосу». На цьому ж Соборі піднялася величезна хвиля інформування про становище Митрополита Йосифа Сліпого, і в результаті це спричинилося до його звільнення з тюрми.

На Соборі також працювали над документом про Східні католицькі церкви. Патріарх Йосип Сліпий, який узяв участь у Другій сесії Собору, владика Андрій Сапеляк, владика Корниляк разом з мелхітами і зокрема Патріархом Максимом IV, наполегливо порушували питання, про те, що від Римського апостольського престолу очікується більше поваги до інституції патріархів.

Владика Сапеляк долучався також до підготовки документа «Про екуменізм».

На завершення пан Тарас наголосив: «До наших днів східні католики не мають єдності між собою, тому що вони достатньо сильно розкидані географічно: Європа, Близький Схід, Індія. І, як на мене, зараз завдання для семінаристів-східних католиків передовсім налагодити комунікацію між собою, створити мережу співпраці».

Оксана Гоцур

Фото зі сайта http://sdbua.net/

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...