У час нових політичних змін, пов’язаними з останніми президентськими та новими парламентськими виборами, українці постають перед вибором програм, гасел, осіб та ідей. Серед цього найпотужнішою державотворчою ідеєю є національна ідея – те, що єднає увесь народ, перетворює його на націю. Поки роздумуємо над політичним вибором, візьмімо до уваги погляди, перевірені часом, – національну ідею Митрополита Андрея. Позаяк дисидент та відомий публіцист Іван Гель стверджував: «Те, що зробили для утвердження й розвитку української ідеї в історіографії М. Грушевський, в царині літератури І. Франко, на церковній ниві здійснив А. Шептицький». 

Митрополит і сім влад

Висвячений 1901 року Митрополит Андрей Шептицький пережив разом з українським народом роки небувалих світових лихоліть та переживань. Історик О. Турій звернув увагу, що його «духовне служіння припало на тривожні часи бушування двох світових воєн та семиразової зміни політичних режимів (австрійського, українського, польського, радянського, нацистського і ще раз радянського)». Під його керівництвом Церква стала духовною ланкою згуртування нації, опорою і духовним захистом у час боротьби за українську державність.

Він був членом Галицького сейму, а згодом і Палати панів у Відні, де відстоював право на самостійність українців, наголошував на потребі збільшення українських середніх шкіл та заснування українського університету. Коли російські війська захопили Галичину, нова влада одразу взялася за усунення найважливіших українських інституцій, зокрема до негайної ліквідації Церкви, а митрополита заарештували та й заслали у віддалений край Росії – спочатку до Курська, а потім до Суздалі. Після повернення та падіння Австро-Угорщини Андрей Шептицький активно долучається до створення Західно-Української Народної Республіки. Щоб заручитися політичною підтримкою інших держав і не допустити приєднання Галичини до Польщі, митрополит їде до Італії, Франції, Бельгії, Нідерландів, США, Бразилії, Аргентини.

Християнський здоровий патріотизм

Тож чому така засадничо релігійна постать Митрополита стала яскравим світочем української національної ідеї?! Дослідник Анатолій Колодний дає на це логічну відповідь: «Митрополит розумів, що в Україні доля народу і церкви тісно пов’язані між собою».

Серед вагомих національних справ І. Гель виділяє дві кардинальні справи Митрополита Андрея Шептицького: невтомна боротьба з москвофільськими поглядами серед галицького духовенства, а заразом і серед інтелігенції, а також його вміння втілити в Греко-католицькій церкві ідею спільноти як живого організму, яку трансформував на національний ґрунт, виховуючи суспільство на засадах християнського здорового патріотизму. Церковне і пастирське плекання любові до свого, до рідного стало поштовхом до активного національного-визвольного руху першої половини ХХ ст.

Знаний політик І. Гель також зазначав, що у боротьбі з москвофільством митрополит зробив рішучий і відважний вчинок: «Першим ударом, який завдав А. Шептицький по москвофільству, було впровадження ним української народної мови до офіційного церковного вжитку. Починаючи з перших років ХХ ст., церковні документи Львівської митрополії – розпорядження, обіжники, пастирські послання, листи тощо – почали виходити українською літературною мовою. Цей революційний крок молодого галицького митрополита відразу ж високо оцінив І. Франко». Панахида в пам’ять Тараса Шевченка у березні 1912 р. вперше за багато років пролунала українською мовою. Як акцентує дослідник Володимир Сергійчук: «І це в період важкої російської реакції, яка настала після революції 1905 року, коли в Україні було небезпечним вживати навіть слово “Україна”, оскільки воно заперечувалося царським самодержавством.

Митрополит Андрей бачив патріотизм саме через призму християнського патріотизму, тому стверджував: «Християнин може і повинен бути патріотом! Але його патріотизм не сміє бути ненавистю! І не сміє накладати обов’язків, які противилися б вірі! Те, що виглядало б на патріотизм, а на ділі було би ненавистю, або противилося б вірі, не є справжнім патріотизмом». Духовний пастир навчав, що найкращим виявом патріотизму є особиста праця та самопожертвування, прикладом чого є духовенство та й усі ті, що в своєму становищі слугують задля добра народу. Водночас політв’язень Іван Гель підтримує думки А. Шептицького, що такий християнський патріотизм допомагає зрозуміти народові їхнє національне «Я» і, щонайважливіше, їхнє покликання і погоджується, що: «Християнський патріотизм, який виключає всяку ненависть – національну, класову, релігійну (…) є невіддільний від здорового націоналізму, який лише тоді є справді патріотичним, коли спирається на християнські засади».

Концепція Рідної хати

У листі до своєї матері А. Шептицький так задушевно горить болем і красою до українськості: «Моя кохана Мамо, для мене довго-довго було своєрідною загадкою, як це можливо, щоб упродовж століть український нарід, цей убогий сільський люд, наражений на безнастанні напади турків чи татар, на фізичне і моральне нищення чужих мовою і вірою окупантів, наражений на страшні наслідки частих воєн, без керми і вітрил зміг зберегти свою, йому тільки притаманну духовність, виявом якої є український іконопис, українське мистецтво, своїх мистців-артистів, свої цілі школи іконописців, про які Європа нічого не знала й про які досі не знає і ще довго не хотітиме знати, хоч буде примушена обставинами пізнати Україну».

Виважені націєвекторні рішення, обґрунтовані знанням своєї самобутності, у разі непростих ситуацій закликають до відстоювання народності, бо лише в єдності, мирі – сила народу. Принцип рідності формує небайдужу концепцію Рідної хати, під якою А. Шептицький розумів Україну: «Ідеалом нашого національного життя є наша рідна всенаціональна Хата-Батьківщина… Завдання українського народу буде в тому, щоб створити такі суспільно-християнські обставини, які запевнювали б громадянам правдиве і стале щастя та мали досить внутрішньої сили, щоб поборювати відосередні тенденції внутрішнього розкладу і успішно захищувати межі від зовнішніх ворогів. Такою могутньою та запевнюючою щастя всім громадянам організацією може бути Батьківщина тільки тоді, коли не буде цілістю, зложеною штучно з різних і різнорідних частин, а подібним до моноліту організмом, себто тілом, оживленим одним духом, що з внутрішньої життєвої сили розвивається, доповнює внутрішні браки і з природи є здоровим, сильним, свідомим своїх цілей, не тільки матеріальним, але й моральним».

Порівнює митрополит організм Батьківщини з еволюційним розвитком, як і Рідна хата зародилася з найпростіших, чим він вважає родину, бо саме в сім’ї виховуються ці перші громадські почуття, правила, зобов’язання. Він також обстоює свободу як важливий рушій життя суспільства, що самою природою закладена в людині. Водночас А. Шептицький говорить, що найміцнішим цементом, який лучить народ у націю, є єдина мова, якою вважає українську.

Митрополит Андрей великий наголос робить на духовних засадах громадського життя: «Від виховної сили церкви в якомусь краю чи народі, від напружености виховної праці духовенства над молоддю та в проповіданні Євангелія і пояснюванні християнських чеснот у великій мірі залежить могутність батьківщини. Бо від тієї праці залежать моральні чесноти громадян. Бо хоч моральність Євангелія є одна й та сама і в приватному і в громадському житті, то все ж є чесноти і прикмети, що особливішим способом мають важне значення у сповненні громадських обов’язків і у впливі одних на других, який більше проявляється в публічному, ніж в приватному житті».

У пастирському посланні з приводу визволення Галичини з-під радянської окупації з далекого 5 липня 1941 року митрополит Андрей закликає: «Усі, що почуваються Українцями і хотять працювати для добра України, нехай забудуть про які-небудь партійні роздори, нехай працюють в єдності і згоді над відбудовою так дуже знищеного большевиками нашого економічного, просвітного і культурного життя. Тоді в Бозі надія, що на підвалинах солідарності і усильної праці всіх Українців повстане Соборна Україна не тільки як велике слово і ідея, але як живий, життєздатний, здоровий, могутній, державний організм, побудований жертвою життя одних, а муравельною працею, залізними зусиллями і трудами других». Слова духовного провідника були пророчими, адже українці і далі нагально потребують злагодженої власної праці на своїй території. Бо й досі почуваємося неначе не в себе вдома, змушені відстоювати державну мову, територію і власні культурні цінності.

Історична місія Української церкви

Роль українського християнства у відновленні єдності Східної та Західної церков є невіддільним елементом історичної місії українського народу, що виражає з релігійно-церковного боку українську національну ідею. Від того, чи зуміємо ми створити моноліт єдності, залежить будучність нашої Батьківщини, бо історично бачимо, як обґрунтував А. Колодний, розколи між Римом і Візантією, Москвою та Європою, Сходом і Заходом завдали значних ран у світових взаєминах, болі яких гостро відчутні саме на території України. Цим, мабуть, можна обґрунтувати наші «рідні» незгоди. Але ж для того в історії маємо великих націєпровідників, які закликають нас любитися в Рідній Хаті, бути вищими над будь-якими упередженнями та розколами.

Добра освіта молоді – запорука розквіту нації

Запоруку успішного розвитку нації митрополит також вбачав у добрій освіті молоді. У «Слові до вчителів» Митрополит Андрей наголошує на першочерговості виховання свідомого молодого покоління, яке просвічене знанням, не хоче блукати темрявою і, пізнавши це світло, не так легко піддаватиметься на чужі кривдні маніпуляції, тому звертається до вчителів з проханням-настановою: «Нехай будучі покоління візьмуть у свої руки торгівлю і промисл. Бо завжди бідним є той нарід, який не має свого промислу і в якому торгівлю ведуть чужинці. Не той народ щасливий і багатий, що має багато теоретиків, – але той, що на всіх ділянках життя є самовизначальним. Виробляйте в молоді самостійність та індивідуальність! Учіть її більше числити на себе, ніж на других! Учіть – не оглядатися на поміч уряду і краю, а власною ініціативою дороблятися самостійного буття!». Робити, що можна зараз, і не забувати вкладати в майбутнє, виховуючи нове працьовите, натхненне і самостійне покоління.

Ґрунтовна освіта, боярське походження, велике духовне покликання разом зі смиренним та вольовим наміром серця стали прикладом життя митрополита, який у всьому був готовий віддати його за свою паству. Така повна відданість з досвіду Андрея Шептицького формувала ідеал українця – патріота своєї країни, засадничим принципом якого було глибоке почуття братерства в державі, родинної єдності в своїй Рідній Хаті. Позаяк нація починається з кожного особисто і є незламним союзом за умови міцної любови і поваги один до одного, що консолідує націю зсередини і формує внутрішнє відродження!

 

Олеся Косик на основі власної доповіді під час Міжвузівської курсантсько-студентської наукової конференції "Національна ідея в українській культурі" в Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності, 9 грудня 2009 р.

Світлини

1. http://news.ugcc.ua/articles/osobist%D1%96st_mitropolita_sheptitskogo_top10_ts%D1%96kavih_fakt%D1%96v_z_zhittya_vladiki_74381.html

2. https://blogs.informator.news/yak-andre-sheptyts-ky-zaklykav-do-porozuminnia-biznes-i-na-many-kapital/

3. https://zbruc.eu/node/58161

 

Використані джерела:

  1. Баран С. Митрополит Андрей Шептицький. Життя і діяльність. Мюнхен: Українське видавниче товариство «Вернигора», 1947. 152 с.
  2. Гель І. Митрополит Андрей Шептицький і українська національна ідея // Літературна Україна. 1996. 8 лютого. С. 3.
  3. Калинець І. Митрополит Андрей – духовний будівничий нації // Матеріали конференції, присвяченої життю та діяльності митрополита Андрея Шептицького. Львів: Атлас, 1990. С. 51–56.
  4. Колодний А. Андрей Шептицький про будівництво рідної хати // Християнство і національна ідея. Науковий збірник. Київ – Тернопіль – Краків. Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. С. 17–23.
  5. Лаба В. Митрополит Андрей Шептицький. Його життя і заслуги (з нагоди 100-річчя уродин). Рим, 1965. 74 с.
  6. Митрополит Андрей Шептицький. Документи і матеріали. 1941–1944 / упоряд. Жанна Ковба. К.: Дух і Літера, 2003. 313 с.
  7. Митрополит Андрей Шептицький: Життя і Діяльність: Документи і матеріали 1899–1944. Том. ІІ: Церква і суспільне питання. Кн. 1: Пастирське вчення та діяльність. Львів: Місіонер, 1998. 572 с.
  8. Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів державної безпеки (1939–1944 рр.). К.: Українська видавнича спілка. 480 с.
  9. Митрополит Андрей Шептицький як духовний будівничий української нації. [Цит. 2009, 24лист.]. Доступно з: // http://ua.textreferat.com.
  10. Рощина Л. Політична діяльність митрополита Андрея Шептицького // Схід. 2007. № 2 (80) березень – квітень. [Цит. 2009, 24лист.]. Доступно з: http:// www.ukrlife.org.
  11. Спадщина Митрополита Андрея Шептицького в національному й духовному відродженні України. Івано-Франківськ: Плай, 2000. 158 с.
  12. Твори слуги Божого митрополита Андрея Шептицького. Пастирські листи (2. VIII. 1899 р. – 7. ІХ. 1901 р.) Т. 1. Львів: Монастир Монахів Студійського Уставу. Видавничий відділ «Свічадо», 1994. 282 с.
  13. Турій О. Митрополит Андрей (Шептицький) про християнські засади політичного життя // Митрополит Андрей Шептицький: церковно-релігійна та громадсько-політична діяльність: зб. наук. пр. Одеса–Львів, 2007. С. 89–99.
  14. Швагуляк–Шостак О., Свереда З. Союз хреста й орала //Контракти. 2007. № 1. 15 січня. [Цит. 2009, 24лист.]. Доступно з: http://format.ua
  15. Шептицький А. За єдність святої віри, церкви і нації. Львів: Поліграфіст, 1991. 40 с.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...