У грудні 2018 року у Києві відбувся об’єднавчий собор за участю ієрархів УПЦ КП, УАПЦ та двох єпископів УПЦ (МП), на якому утворили Православну Церкву України (ПЦУ) й одразу обрали її Предстоятелем митрополита Київського і всієї України Епіфанія (Думенко). А вже 6 січня цього року Вселенський Патріарх вручив владиці Епіфанію Томос, яким офіційно проголошена автокефалія. Слово Томос звучало та й звучить на устах українців майже безперервно. То що ж усе-таки відбулося в українському православї, що це означає для пересічних християн і чого чекати далі? Вирішила разом з істориками та релігієзнавцями зясувати всі ці питання.

 Томос отримали – що далі?

Василь Кметь, історик-медієвіст, релігієзнавець, директор Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, наголошує, що тепер перед Православною Цервою України надзвичайно важливе завдання: вивчити і втілити в життя ключові положення статуту. І духовенству, і мирянам треба працювати спільними зусиллями, шукати реального консенсусу.

“Ми сьогодні отримали Помісну Православну Церкву, яка відновила свій первісний статус з часів хрещення святого Володимира і стала відповіддю на заклик і апеляцію предстоятеля УПЦ митрополита Філарета від 1992 року, коли владика звернувся до глав усіх Помісних Церков, обґрунтовуючи свою позицію і вимагаючи їхнього канонічного рішення, щодо незаконного усунення його з посади. На жаль, склалося так, що цього рішення довелося чекати багато років.Для всіх вірних, хто усвідомлює себе членами помісної церкви, насправді в юридичному чи суспільному статусі жодних змін не відбулося. Ідея і Церква Київського Патріархату не знівельована тим, що сьогодні вже не існує УПЦ КП, яка створена у 1992 році”,– зазначає науковець.

А на думку Тараса Дмитрика, відповідального секретаря Українського християнського академічного товариства, в часі об’єднавчих процесів якраз основну увагу зосереджено на тому, щоб отримати Томос, а не на тому, що буде опісля.

“Складається враження, що багато зусиль доклалося для того, щоб Томос з’явився, але дуже мало уваги зверталося на те, щоб налагодити життя після Томосу. А життя після Томосу триває, треба працювати і жити згідно з положенннями Томосу”.

ПЦУ отримала статус митрополії, а не патріархії, як очікувала…

Сьогодні налічують 15 Помісних Православних Церков, враховуючи Православну Церкву України. Але всі вони мають різні статуси: патріархати, архиєпископії тамитрополії. ПЦУ хоч і сподівалася на статус Патріархії, втім стала Митрополією.

Однак за словами архиєпископа Даниїла, екзарха Константинополя, після глибинного об’єднання усіх гілок православ’я в Україні ПЦУ зможе у майбутньому претендувати на те, щоб отримати статус патріархату.

Проте, як стверджує релігієзнавець Василь Кметь, патріарший статус вже ніяк не змінить статусу Православної Церкви України: “Бо згідно з Томосом нинішня наша Митрополія – абсолютно самостійна Помісна Церква, яка виконує всі свої юридичні чинності і має всі права, які нічим не відрізняють нас від інших Православних Церков. Блаженніший митрополит Епіфаній має точно такий статус, як і всі ті, кого на Великому вході проголошує і молитовно вшановує Вселенський Патріарх Варфоломій”.

У якому статусі залишаться УПЦ (МП) та ті, хто не приєднаються до ПЦУ?

Василь Кметь зазначає, що представники УПЦ (МП), які не брали участь у соборі, а також ті представники духовенства, які брали участь, але зараз мають якісь застереження, якщо не перейдуть у юрисдикцію ПЦУ, то стануть маргінальною структурою, яка існуватиме поза спілкуванням зі світовим православ’ям. Зрештою, вони просто залишаються вірними РПЦ з усіма політичними контекстами, юридичними і духовними наслідками.

Як довго триватиме процес об’єднання усіх гілок православ’я в Україні, що стоїть на заваді?

Як довго триватиме процес об’єднання усіх гілок православ’я в Україні, що стоїть на заваді?

Тарас Дмитрик, відповідальний секретар УХАТ, висловив сподівання, що впровадження рішень об’єднавчого собору не розтягнеться в часі, однак має певні перестороги щодо справедливого формування керівних органів влади.

“Наразі є соборні рішення і зараз настає час рецепції цих рішень. Але ще потрібно розробити певний механізм реалізації та співіснування. Бо зараз ми стикнулися з тим, що більшість вважає, що буде диктувати свою волю, але це може закінчитися тим, що меншість відмовиться брати участь у цій справі об’єднання. Це все залежить від новообраного керівництва ПЦУ. Поки що представники УАПЦ ще не знають, з кого складатиметься синод, якщо виключно з представників більшості колишньої УПЦ КП, то є великий ризик, що з’являться два синоди, які претендуватимуть на той самий Томос і будуть доводити, що саме вони є справжніми представниками Православної Церкви України. Дуже важливим є питання, яким чином будуть сформовані керівні органи. Поки що це ще не відомо. Якщо колишня УАПЦ виконуватиме рішення Церкви-матері, а УПЦ КП – ні, то хто з них, в остаточному результаті, опиниться поза законом?”– зазначає представник УХАТ.

Історик Василь Кметь виокремлює одразу дві проблеми, які потрібно вирішити новоствореній ПЦУ та й усьому українському суспільству: “Найбільша проблема, яку я зараз вбачаю – це проблема подолання певних особистісних ієрархічних амбіцій, яка вже виникає. Це також проблема ставлення із замилуванням до історії, бо дуже складно буває забути те, що сталося за останні 30 років. А важливим є елемент прощення, потрібно прийняти минуле і цілеспрямовано дивитись у майбутнє”. І додає: “Коли ми говоримо про міжособистісні взаємини та організацію майбутнього церковного життя, очевидно, що до перереєстрації всіх парохіяльних осередків, які увійдуть до складу помісної церкви, до ухвалення і повноцінного впровадження у дію нового статуту залишається ще простір для маніпуляції суспільною думкою. Це той час, який потрібно пережити”.

Політичний інструмент чи самостійна Церква?

Здобуття автокефалії Православної Церкви Української та надання Томосу стало доволі заполітизованим. Чи існує загроза того, що ПЦУ стане інструментом політичної боротьби, церквою залежною від держави і врешті перетвориться на ту cаму РПЦ, тільки в українському вимірі?

“Церква має бути в діалозі зі суспільством, але якщо Церква стане сервільною, тобто услужливою, перейде на послуги держави, то тоді це об’єднання не мало сенсу”, – поділився думками Тарас Дмитрик.

“Усі озвучені загрози про те, що Православна Церква України може стати схожою на Російську Православну Церкву залежну від держави – наслідок політтехнологій, спрямованих на деструкцію процесів, які зараз відбуваються в українському суспільстві” – переконаний Василь Кметь.

За словами історика, відповідно до тисячолітніх традицій Церква і держава висловили єдину позицію щодо автокефалії. Так діялося і в Болгарії, Сербії, Румунії.

“Держава не перевищила своїх повноважень. Але зараз церковна спільнота має бути достатньо свідомою, щоб не дати державній структурі перебрати повноваження на себе, не уподібнитися до «путінської церкви», а бути соборноправним живим організмом, духовним простором, який буде впевнено крокувати в майбутнє. Я вірю в те, що оця юридична структура, яка лише ззовні обрамлює, насправді показує і дозволяє нам реалізувати духовну, містичну сутність церковної спільноти, а також допоможе подолати спокуси і політичних втручань, і інші”,– висловив сподівання науковець.

Отож, у підсумку можу зазначити, що Томос став важливою, але лише юридичною, ознакою об’єднання українських православних Церков. Фактично перед Православною Церквою України зараз постав великий пласт роботи: налагодження взаєморозуміння між тими юрисдикціями, які увійшли до її складу, пошук компромісів і стійкість до втручання влади у внутрішні процеси Церкви. Історія ПЦУ тільки починається, тож стежитиму і писатиму про об’єднавчі процеси християнства в Україні і надалі.

Анна Грапенюк

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...