Нещодавно у Київському центрі УКУ відбулася відкрита дискусія «Проблема ідентичностей у полікультурному світі: глобальні виклики та українські перспективи». Захід проводився у межах ХІ Екуменічного соціального тижня «Молодь Віра Покликання». Дискусію зорганізував Інститут екуменічних студій Українського католицького університету.

 

Пропонуємо нашим читачам кілька основних думок із дискусії.

 Йосиф Зісельц, український громадський діяч і дисидент єврейського походження, діяч українського єврейського руху

 До розуміння ідентичності дуже сильний поштовх дала Помаранчева революція, коли в 2004 році ми зі своїми друзями та однодумцями почали думати, що вивело мільйон людей на Майдан. І в нас виникла певна гіпотеза, що це прояв цивілізаційної ідентичності.

 Коли говоримо про мій інтерес ідентичності, насамперед для мене це методика, це модель пізнання світу. Кожен обирає її сам, свою методику, свою модель пізнання світу, щоб його розуміли і пояснювали. Модель – умовна, її не можна нащупати, вона нематеріальна.

Ідентичність – це низка якостей, за якими індивід чи група індивідів зараховує себе чи його зараховують інші групи до певної множини. Коли я розглядаю це визначення, у мене виникає багатовимірний простір, у якому є багато ідентичностей. Це може бути технічна, релігійна, ідеологічно-політична, за ознакою земляцтва. Під час Майдану мене зацікавило, що ми називаємо цивілізаційною ідентичністю. Про неї не так легко говорити, це явище досить складне.

Розповідаючи про цивілізаційну ідентичність, хоча симпатизую більше Західній, я оцінюю її. Це просто спостереження. Я не говорю, що Західна ідентичність – це добре, Східна – це погано чи навпаки. Кожна ідентичність – ірраціональна, має можливість захищати себе. Умова миру ідентичності – це невтручання в ідентичність іншого.

Оксана Міхеєва, доктор історичних наук,професоркафедри соцiологiї Українського католицького університету

Для того, щоб відповісти на питання «Хто я?», зі світу має бути якась зовнішня провокація. На це питання кожен з нас відповідає у різних контекстах, та й відповіді на вулицях Києва, Берліна чи Лондона будуть зовсім різні.

Коли ми кажемо «ми інші», ми переходимо до того, що розуміємо, що ми різні. Коли ми кажемо «різні», ми однаково розуміємо, що ми рівні, однаково цінні, однаково цікаві. Треба навчитися розглядати розмаїття як капітал.

Якщо ви хочете пересварити кілька людей, дозвольте їм написати спільну історію.

Коли я працювала над підручником з історії, то зрозуміла одну річ: дуже важливо правильно сформулювати запитання. У підручниках часто трапляється словосполучення «Українці та інші народи». «Інші» – це неправильно, доцільніше писати «різні».

Мусимо розуміти мовну проблему в Україні. Є українськомовні люди, які схильні до колабориціонізму і навпаки. Тих людей, яких визначили як українців, запитували, наскільки вагомою є їхня російська ідентичність.

У нас немає сучасного образу українця. Зараз побутує колоніальний образ: гарно потанцювати, поспівати, поїсти борщику та сала, попити горілочки. Ось у цьому контексті сервісу-розваги й побудований образ. Тепер же з’являються образи нових українців, які пов’язані з людиною військовою (з глибинних інтерв’ю Вікторії Середи). 

Ми маємо дуже складну ситуацію, коли цим прийняттям ідентичності складно щось пояснити, коли щоразу більше намагаються перейти до поняття цінностей. Як уже зазначали, ідентичність – це самовизнання, самовизначення, але й визнання іншої групи.

Рeфат Чубаров, український кримськотатарський політик і громадський діяч

У контексті існування кримсько-татарського народу, хочу звернути увагу на колективне самоусвідомлення, колективні відчуття, колективні форми поведінки в одноманітному суспільстві.

У реальному житті, коли ми є свідками колективних проявів, маємо розуміти, що існують колективні питання й очікування бажаних рівних відповідей на ці питання. Зазначу, що для кримських татар і сьогодні актуальними є питання «Хто ми в Україні?», «Хто або ким є Україна для нас?». Ці питання були і залишаються актуальними в контексті повернення їх на свої землі і намагання створити умови, які з їхнього погляду надавали б можливості гарантованого розвитку і збереження. Кримські татари завжди намагались зрозуміти, хто вони для України.

Питання державотворення може мати різну мотивацію. Думаю, що багато українців на запитання «Яка їхня Батьківщина?» дадуть відповідь «Україна!». Якщо запитаєте те саме кримського татарина – він скаже, що Україна – це його держава.

Немає нічого такого неочікуваного і загрозливого, коли ми говоримо про корінні народи в Україні. І так трапилося, що основні народи сконцентровані на кримському півострові.

Невдоволення власною відповіддю на питання «Чим для тебе є Україна?» штовхає людей до еміграції. Люди усвідомлюють себе українцями, але якщо відповідь, яку вони отримують на своє питання, не задовольняє їх, то це спонукає їх до відчайдушного кроку.

 

Підготувала Наталя Ліхновська

Фото автора

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...