Чи вмієте ви покладатись на Господа? Адже християнство – не просто віра в те, що Бог існує. Це ще й впевненість, що Він поруч за будь-яких обставин, може творити дива і в нашому житті. Легко довіряти, коли все добре. Але коли маємо труднощі, хворіємо – наскільки просто тоді покладатись на Небесного Батька? Для мене це надскладне завдання. Серце прагне віддатись Його волі, а розум нашіптує зовсім інше. Тому далі поговоримо про те, чи можна навчитись довіряти Господу; про небесних святих та земних людей, які навчать нас цього.

 «З кожним падінням я Йому більше довіряю», – Юля Крутяк

Юля Крутяк – незвичайна дівчина, яка своїм прикладом вчить покладатись на Господа. Понад 3 роки тому в неї виявили злоякісну пухлину навколо аорти та біля спинного мозку. Через рак паралізувало ноги. Наші лікарі ставили неправильні діагнози, відмовлялись від лікування. Проте Юля не зневірилась через хворобу, а навпаки почала ще більше довіряти Богу. На щастя, в Угорщині погодились її лікувати, і хоча поки що пухлина не повністю знищена, але вона не росте, а дівчина проходить реабілітацію та мріє знову ходити. Мріє про це не лише вона, а й майже тисяча її підписників. Бо ж Юля створила сторінку у Facebook, де розповідає про своє життя та лікування, продає намиста та проводить благодійні аукціони, щоб допомогти дітям, які не можуть ходити. І просто неможливо не захоплюватись нею. У її постах – стільки життєрадісності та довіри Господу.

«Моя довіра до Бога ніколи не була стабільною, – розповідає Юлія. – На початку хвороби я надіялася лише на себе і на лікарів. Звісно, до хвороби вірила у Бога, але це було не так, як зараз. Молилась, ходила до церкви, але здавалося, що насамперед усе залежить від мене й людей, які навколо. З такими думками потрапила до лікарні, де розпочалося ламання мого самостійного світу і світогляду. Вперше довірилася Богу перед операцією. Саме тоді подумала, що зараз нічого не можу зробити: лише в руках Божих. Або виживу, або ні, і це зовсім не залежить від мене. Тоді прийшов абсолютний спокій. Я хотіла б, щоб усі люди відчували ту благодать, що була в мені».

Влітку 2016 року після обстеження всі раділи, що пухлина мертва, проте через півроку в Юлі стався рецидив. «Я була розбита повністю. Чому рецидив? Що я роблю не так? Чого Ти хочеш від мене? Якщо вперше, коли дізналася про хворобу, я не сварилася з Богом, не звинувачувала, то саме тоді почала злитися. І так було після кожної невдачі з обстеженням. Але з кожним разом це не

задоволення тривало все менше. Бо саме після того, як дізналася, що ця хвороба може повертатися, почала абсолютно довіряти Богу. Зрозуміла, що нічого від мене не залежить. Повірте, нічого. Навіть, якщо вам здається, що саме це ви зробили, то це не так. Тільки з Божою допомогою це вдалося».

Як каже Юля, інколи здається, що Господь дає випробування, аби зробити її віру сильнішою, глибшою. «З кожним упадком я Йому більше довіряю. Довіра допомагає жити».

 

Довіра, як м’язи, які тренуємо

«Насправді, багато людей вірять у Бога, але далеко не всі вірять Йому, – пояснює о. Андрій Березівський, священнослужитель Храму Воскресіння УГКЦ. – Вірять, що Він існує, що Ісус робив чуда, але не вірять, що Він є в їхньому житті, може робити дива в їхній сьогоденності – тут і зараз. Часто своїм розумом немовби обмежуємо Бога, але Він – Всемогутній, може довершити все».

Священик каже, що немає якогось моментального рецепта: «Щоб довіряти, потрібно довіряти. Це як м’язи, які ми тренуємо. Щодня в житті в нас є моменти, які вчать цього».

Не без нашої участі, або Притча про канатохідця

Отець Андрій розповів промовисту притчу. Коли в цирку були проблеми, директор попросив канатохідця придумати номер, який вразив би глядачів. «Я зроблю фантастичний номер, – сказав артист. – Протягнемо канат біля Ніагарського водоспаду і перейду по ньому. Але перед цим хочу зустрітись з працівниками цирку, аби спитати, чи вірять у мене». Під час зустрічі всі запевняли, що вірять у його сили. Тоді він запропонував зробити номер ще цікавішим: перейде не сам, а з візком, у якому сидітиме хтось з працівників. Охочих не було. «Віра для людини дуже часто може бути таким «хотілося б», але сама вона не бере участі, – пояснює священик. – Але вона ж мусить робити цей крок, тоді віра стає реальністю нашого життя».

Святі – це люди віри

Чи не кожен святий вчить нас довіряти Богу. О. Андрій розповів, що в житті його улюбленого святого Івана Боско було дуже багато таких моментів. Один з найдивовижніших – про диво в час холери. У 1854 році в Турині, де жив святий, занедужало 800 людей і 500 померло. Паніка. Немає кому доглядати за хворими. І тоді святий Іван Боско попросив своїх вихованців: «Хто б з вас погодився опікуватись хворими, я обіцяю, що якщо перебуватимете в стані ласки, не матимете важкого гріха, то ніхто з вас не захворіє». Усі хлопці зголосились допомагати, ніхто з них не заразився холерою. Це конкретний знак довіри Богу. Він не може це якось по-людськи пояснити, гарантувати, але настільки сильно вірить, тому Бог не допустив, аби щось трапилось.

Я ж не вмію довіряти Богу в час випробувань. І одна стаття моментально не навчить цього. Але приклади, які навів отець, історія Юлі свідчать про те, що довіра – це не просто дар, а наше рішення. Оглядаючись назад, розумію, як часто марними були мої хвилювання, якими смішними були ілюзії, що сама зможу все вирішити. Тому прошу, Господи, навчи мене покладатись на Тебе, щодня робити маленькі кроки довіри, допоможи у кожній ситуації відчувати, що моя рука в Твоїй долоні.

Анна Гуменюк

Фото коментаторів

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...