Розмова з Іриною Бекешкіною, провідним українським соціологом, директором фонду «Демократичні ініціативи» про те, що єднає українців та про те, ким ми є на геополітичній карті світу. А також чи є країна, яку охрестив князь Володимир, досі християнською. І про те, чи правдива теза доктора Хауза – усі брешуть!

– Чи не здаються Вам дискусії про європейський вибір України трохи демагогією, адже з геополітичного погляду наша країна є буферною територією між Росією і Європою. І жодному з цих політичних гігантів не вигідно, щоб їхні кордони сходились так близько один до одного?

Зрештою, як і про «Руський мір»! Якщо Україна стане сателітом Росії, то кордон посунеться до Європи. Україна завжди залишатиметься незалежною країною, інша річ під чиєю сферою впливу вона перебуватиме. В обох випадках кордон, не лише географічний, посуватиметься як в одну, так в іншу сторону. Тому вигода від того, щоб мати Україну в сфері свого впливу, очевидна!

– Політики часто спекулюють на відмінностях Сходу і Заходу. Якщо ми вже такі різні, то чи не створені ми як держава штучно?

А чому всі вважають аксіомою, що ми різні? Перед кожними виборами ми проводимо соціологічні дослідження, у яких простежуємо 10 топ-проблем, що турбують сучасного українця, і вони, як не дивно, для всієї країни однакові. Всі хочуть жити нормально: все таки, як європейці, а не китайці, чи, навіть, не так, як росіяни, хоч матеріальне становище у них краще. Усі хочуть жити, маючи свободу, у справедливому суспільстві. Щодо матеріального, то кожен хоче мати добру роботу, заробітну плату. Усі хочуть вільно пересуватися по світу та мати якісну медицину. В чому між нами відмінність? Питання в мові? Так, мова різна! Нещодавно ми проводили шестигодинний україномовний тренінг у Донецьку, в нас не виникло жодних проблем з розумінням один одного.

– Якщо соціологи підтверджують, що українців турбують не проблеми мови, а все-таки більш приземлені питання, але від того не менш термінові. Чому у передвиборній кампанії політики не говорять власне про програми дій, а йдеться насамперед про мову?

У згадуваному дослідженні статус російської мови знаходився на 31 місці з 33 можливих, а розвиток російської мови і культури був пріоритетом для 3,7 % українців. Натомість статус української мови також не входив у десятку найвагоміших проблем, а займав 26 місце з 33, оскільки розвиток культури був пріоритетом для 15 % опитаних. Чому політики порушують ці теми? Тому, що мова – це маркер, який визначає «своїх» і «чужих». Кучма цих речей не заторкував, адже розумів небезпеку, що існує загроза розколу. А після президентських виборів 2004 р. питання мови перестало бути табу. Для того, щоб максимально мобілізувати своїх виборців, ця тема знову закидається в інформаційний простір. Телеканал «Інтер» знову запрошує в ефір Ірину Фаріон, щоб налякати Східну Україну, мовляв, невже ви хочете, аби вони давали вам вказівки, як називати ваших дітей. До речі, серед наших питань було й таке: що об’єднає усю Україну? Схід і Захід вибрав одне – уявлення про краще майбутнє України! А коли запитували, що роз’єднує, то спільна відповідь була – політики.

– Ви – один із ініціаторів руху «Чесно». Сама назва наштовхує на відомі слова доктора Хауса: «Усі брешуть!»  Виглядає, що це відчуття турбує не лише мене!

Так, а ще полюбляють казати – усі продажні!

– Дуже часто кажуть, що медіа брешуть. Як мені видається, що це також залежить від природи медіа віртуально викривлювати інформацію.

Що це означає природа медіа така? Ні, бо, наприклад, завдання ковбасної фабрики виготовляти якісну ковбасу, так само місія медіа полягає в тому, аби подавати якісну інформацію. Тому, що це їхня робота, якщо інформація не якісна, то це означає, що вони не виконують свою місію.

– До речі, щодо медіа. Як ви ставитесь, до закону про наклеп, нещодавно прийнятий Верховною Радою?

Він жахливий! Він  фактично знищує усі підвалини свободи слова в Україні. І навіть не тому, що будуть садити усіх незгідних. Насправді він матиме великий вплив на внутрішнє самопочуття журналістів і на їх самоцензуру. Якщо ми бачимо скажену собаку, яка на нас заричить, то звісно, що ми її обійдемо десятою дорогою!

– Чи в суспільстві з подвійною мораллю може вирости молодий лідер?

Вони з’являються час до часу! Суспільство з подвійною мораллю – це було радянське суспільство. Саме через цю двоїстість якраз вижили нормальні люди. Адже була мораль назовні, і була мораль для себе. Тому, що мораль виховує культура, передовсім сім’я, а суспільство так-сяк! Адже воно впливає вже на дорослих. Наприклад, кожен знав, що здавати людей не можна! Щоби хто не казав, але не можна! Таких людей просто зневажали. Хоч і була офіційна мораль, якої дотримувалось дуже мало людей, але панували також загальнолюдські принципи. А сьогодні офіційної моралі немає. Хіба що публічні люди мають свою «фасадну» мораль, так би мовити, для камер. З одного боку, у сьогоднішньому світі набагато легше бути моральною людиною, хоча з іншого бути аморальним набагато вигідніше. Тому нині існує вибір між вигодою і мораллю.

– Україна – християнська держава, але одночасно й корупційна.

–  Вона показова! Згідно з опитуваннями, майже 70 (66) % людей ідентифікують себе як християни. Треба мати якусь ідентифікацію, адже релігійною людиною сьогодні модно бути. Якщо ти не християнин, тоді хто ти? Розкажу вам одну маленьку деталь, яка свідчить про те, які ми християни. Кілька років тому ми проводили дослідження, в якому брали участь 26 європейських країн. В анкеті було також питання релігійної ідентифікації, а серед варіантів відповіді було все можливе для такої кількості країн. Одного разу в Нікополі я проводила в старших класах школи це опитування, і один хлопець підносить руку. «Що тобі?» запитав. – «Я себе тут не знайшов!» «А ти хто?» – «Я християнин!». Дівчата йому: «Запам’ятай раз і назавжди, що ти православний!» Тож він і поставив галочку, де його попросили. Ось такі ми християни! Тобто це прийнято бути таким, яким нас хочуть бачити інші! Здебільшого люди не читають Біблію, хоча її легко знайти. Тому повсякденно порушувати 10 заповідей, для них – це норма. І це дуже небезпечно. Тому що в Західному світі дикий капіталізм компенсувався тим, що люди були релігійні. А у нас таких компенсаторів немає. Люди, які щоденно займаються рейдерством, корупцією, їм видається, що якщо вони дадуть гроші на храм, то зможуть цим відкупити свій гріх. Щось подібне до середньовічної індульгенції.

– Якщо б все-таки з’явився молодий християнин, яку він може принести лепту в сьогоднішнє суспільство?

Я не заперечую, що людей, які зберігають справжні християнські цінності є немало! Але, щоб вони почали змінювати суспільство, вони повинні бути соціально активними. Зазвичай вони залишаються в тіні. Згадаймо, що перші християни проповідували абсолютно всім і так змогли переконати весь світ.

Розмовляла Софія Кочмар

Фото: 1. Архів ІЕС

2. http://www.liveinternet.ru

3.  http://uareview.com/

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

dalibor
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
dalibor
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
dalibor
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
dalibor
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...