Людина, сила характеру якої не знає меж. Особистість, для якої важкі питання сучасності викликають не сором’язливий рум’янець, а змушують писати нові статті та дискутувати на ці теми. Журналістка, яку не лякає критика довкола її статей. Жінка, прикладом духовності та гідності для якої завжди був і є її батько. Вона – це Жан Емануель Ютен, спеціально запрошений гість на Х Екуменічному соціальному тижні у Львові. Напередодні дискусії «ЗМІ як інструмент формування громадської думки»ми вирішили дізнатись у провідної французької журналістки, що робить її сильнішою, за що вона бореться та якою буде її наступна стаття, яка вийде невдовзі. А найголовнішим завданням для мене як ініціатора інтерв’ю було привідкрити завісу таємничості навколо цієї постаті та спростувати чутки навколо неї.

 – Чому ви вирішили взяти участь у Х Екуменічному екуменічному соціальному тижні у Львові?

– Я вже вдруге беру участь у такому заході. Минулого року я була дуже вражена силою українського суспільства, прагненням свободи та солідарності. Ваше палке бажання та постійна відбудова нового суспільства можуть стати гарним прикладом для Франції. Екуменічні форуми дуже важливі тому, що саме під час них народжуються та генеруються нові ідеї розвитку, гідності, служіння та солідарності. Я пишаюсь тим, що вже вдруге змогла бути частинкою цього заходу.

 – Про що буде Ваша доповідь, яку підготували для дискусії «ЗМІ як інструмент формування громадської думки»?

– На дискусії відповідатиму на запитання, які виникнуть. Основне, що б хотіла донести – це те, що між медіа та громадською думкою завжди була і є взаємодія. Медіа може якнайкраще рефлексувати ініціативи про те, що таке жити у суспільстві, про солідарність, наприклад. Першим правилом медіа має бути допомагати людям та в результаті бачити позитивний вплив на розвиток свобод і людяності. Але не слід також забувати, що саме громадська думка і надає форму медіа. Крім того, зі мною дискутуватимуть цікаві спікери, лідери громадської думки не лише Львова, а й України, тому я переконана, що розмова буде цікавою.

– Ваш батько – провідний французький журналіст, з яким Ви працюєте над власною газетою. Чому Ви вирішили продовжити його справу та як він вплинув на Ваше становлення як особистості у журналістиці?

–Він дуже сильно вплинув на мене. Передовсім на моє становлення не тільки у професії, а й у житті загалом, адже це мій тато. Я завжди бачила його як журналіста, який хоче розвивати читачів. Коли я була дитиною та підлітком, він їздив до країн зі складним політичним становищем, він ризикував життям багато разів просто для того, щоб відвідати людей, які цього потребували. Він був у Ефіопії під час великого голоду. Він багато трудився і врешті йому вдалось допомогти їм. Для мене і мого батька журналістика – це шлях допомоги людям та спосіб їх почути. Він дуже вплинув на мій вибір професії і я дуже вдячна йому за те, що він показав мені правильний шлях розвитку. Журналіст насамперед повинен вміти слухати інших людей. Журналісти ніколи не мають забувати, що те, що ми пишемо, значно впливає на життя людей. Моє кредо – завжди поважати людей та факти. Специфіка газети, над якою працюю разом із татом, у тому, щовона належитьнеприбутковій організації. Наша інформація вільна від політичного та фінансового тиску і спекуляцій.

 – Відомо, що Ви багато дискутуєте на тему евтаназії. Чи вважаєте, що для смертельно хворої людини це вдале вирішення труднощів?

– На мою думку, евтаназія – це не вирішення проблем. Звичайно, може видатись, що це вираження свободи. Але тільки видатись. Коли людина близька до смерті, у неї в голові боротьба. Чи потрібно жити, чи вже час піти. Люди, які переймаються проблемами тих, хто потерпає від смертельної недуги, наполягають, що останні моменти життя – це все ще життя. І ми маємо насолоджуватись кожною секундою. У Франції так сталось, що евтаназію розглядають як спосіб вирішення проблеми. Але є і інший шлях – паліативний догляд пацієнтів. Це вид медицини, коли людині, яка страждає, надають постійну допомогу та підтримку. В певному розумінні паліативний догляд також дає змогу уникати страждань. Не забуватимемо також про комерційні питання евтаназії. Коли французьке суспільство почало ставати дедалі старшим, до людей прийшло розуміння, що доглядати стареньких коштує дорого. Я вважаю, що буде дуже сумно усвідомити одного дня, що «мрію про евтаназію» сформували жорсткі економічні підрахунки. У таких спірних питаннях маємо бути дуже обережними і завжди брати до уваги підводну течію. Повага до найвразливішої частини суспільства має бути в основі нашого життєвого сприйняття.

Продовження в наступному номері.

Даря Кучер

Фото Валентини Євтушок

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...
Ми рекомендуємо
  • Фонтан
  • Зимова школа «Львів – місто діалогу»

    Зимова школа «Львів – місто діалогу»