Продовження інтерв’ю, опублікованого в попередньому номері, про інклюзію, яка є ключовим аспектом практичного богослов’я у постмодерному світі, із Ілоною Норд, директором Інституту євангелічного богослов’я (Вюрцбурзький університет).

 – Чи може інклюзія допомогти об’єднатись для спільного міжрелігійного діалогу в наш час? Якими повинні бути кроки різних релігійних лідерів задля досягнення цієї мети?

 – Думаю, є два різні аспекти щодо цього питання. Знову ж таки аналізую досвід своєї країни. Якщо подивитись на процеси міжрелігійного діалогу, існує певний порив до зближення, який опирається на те, що ми, представники різних культур та релігійних традицій, маємо разом ділитись своїми релігійними практиками. Але в реальності такий практичний діалог відбувається дуже рідко. На жаль, Церкви та різні релігійні спільноти не достатньо працюють, щоб допомагати мирянам різних релігій комунікувати на щоденному рівні та створювати спільні проекти. Ви зрозумієте цю прикру закономірність, якщо подивитесь на міжрелігійні шлюби.

Ми не робимо багато речей разом. Було б чудово, якби закохана пара – наприклад, мусульманин і християнка – (це дуже звично у німецькому контексті) йшли до церкви чи мечеті, просячи про міжрелігійне святкування та благословення їхнього шлюбу, могли б сподіватись на підтримку та розуміння з боку релігійний лідерів. Ми в Німеччині маємо так звані «пілотні проекти» цих речей, які поки не надто розвинені. Але якщо сім’ї святкуватимуть такі важливі події разом, то це вже трансформація з розумах та душах. Цього нам не вистачає у межах розвитку міжрелігійного діалогу та розуміння інклюзивних процесів.

– На жаль, часто мігранти або внутрішньо переселені особи не можуть інтегруватись у нове суспільство, вони створюють свої усамітнені гетто. Як комплексне вивчення явища інклюзії може допомогти протистояти цьому процесові?

– Так, звісно, це велика проблема. Важливе завдання для процесу інклюзії – змінити сприйняття людей, подолати різке негативне розуміння «свій» і «чужий», насамперед у межах міжрелігійної комунікації. Було б чудово розробити курси, тренінги про сприйняття світу довкола нас, зокрема релігії як його важливої частини. На жаль, релігію найчастіше розглядають як фактор, яка спричиняє конфлікти. Однак релігії можуть показати, що вони здатні співпрацювати в іншому позитивному ракурсі. Якщо ділитимемось своїми переживаннями та страхами і вирішуватимемо ці питання, то зможемо дати усім людям Дім. Релігійні практики мають велике емоційне підґрунтя, яке показує нам, що в певній атмосфері можемо почуватись комфортно та безпечно, бути прийнятими іншими. Тому ніколи не втратимо своєї ідентичності та збережемо своє людське обличчя й принципи моралі.

– Яким має бути головний месидж ЗМІ у цій ситуації, що порадите журналістам, які працюють з тематикою інклюзії та міжрелігійного діалогу?

– Я думаю, що варто робити більше сюжетів, репортажів, писати більше статей у локальному контексті про те, як люди комунікують одні з одними на практичному рівні, у повсякденних обставинах. Я християнка і протестантський теолог. У своїй країні я відчуваю себе протестантом, коли зустрічаю католика. Конфесійна належність стає актуально важливою, коли ти спілкуєшся із людьми різних традицій. Те саме й стосовно релігійної ідентичності. Це дуже правильний спосіб життя у глобалізованому світі – не критикувати одні одних, а ділитись позитивним досвідом. Якщо ви, наприклад, робитимете сюжет про юдеїв, і покажете святкування Шабату, то продемонструєте незвичність їхнього життя, їхню екстраординарність. Але спробуйте зробити матеріал про звичне повсякденне життя цієї спільноти. Це проблема, що медія демонструють незвичні речі, а звичних уникають, бо вони не містять сенсаційності. Незвичні речі цікаві та унікальні, а звичні – потрібніші для налагодження миротворчих процесів. Показати щоденне життя і практикування релігійних традицій – перший крок до започаткування інклюзії у суспільстві та налагодження міжрелігійного діалогу між різними категоріями людей.

 Підготувала Лідія Батіг

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...