«Христос Воскрес!» ‒ в унісон лунатиме цього року всіма мовами, адже християни всього світу святкуватимуть Пасху спільно. Родини, які зазвичай порізно святкують Різдво та Великдень, нарешті разом молитимуться на Святій Літургії та зберуться за святковим столом. Хоча б зважаючи на це, діалог про реформу церковного календаря є виправданим та цілком логічним. Тим паче, що представники найбільших українських Церков відкриті до цих змін.

Календар як шлях єднання християнської спільноти

Як відомо, сьогодні Церкви послуговуються юліанським, григоріанським та новоюліанським календарями (останній майже ідентичний до григоріанського). Уперше питання про необхідність спільного святкування Святої Пасхи порушив Перший Нікейський собор.

Рух до календарної єдності почав набувати нових сил із ХХ ст. З ініціативи Ради Близькосхідних Церков в Алеппо 1997 року було прийнято унікальне за своїм значенням рішення – необхідність встановлення спільної дати святкування Пасхи. Попри таке історично значуще досягнення, працівник Духовно-пасторального відділу Українського католицького університету Роман Хмизюк зауважує, що насправді сьогодні ще дуже мало людей знають про консенсус, якого християни досягли у питанні спільного святкування Пасхи. Тому він наголошує: «Важливо у різний спосіб доносити інформацію до вірних, щоб створити підґрунтя до об’єднання християн у цій справі.

 Кожна християнська спільнота, яка прагне до єднання, повинна обговорити цю проблему на рівні вірних та єпархій. Якщо вже розуміємо, що ми дозріли до фіксованої дати Пасхи для цілого світу, то є надія, що ми зможемо святкувати і Різдво разом. Тоді ми виконаємо заповідь Христа: “Щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав” (Йн. 17 : 21).

 Не догматична, але канонічна, традиційно-культурна площина реформи

Оскільки питання календаря не належить до догматичної площини, о. Роман Фігас зазначає: «Це є канонічна, більшою мірою навіть традиційно-культурна, проблематика, яку, якщо є пасторальна потреба, можна змінювати і пристосовувати до нових умов.Сьогодні все більше з’являється знаків, які свідчать нам про незворотність упровадження нового, точнішого календаря. І причина навіть не у тому, що у 2100 році Різдво доведеться святкувати вже не 7-го, а 8-го січня. Світ стає більш глобалізований, а тому Церквам потрібно шукати нової мови, щоб промовляти до нього про старі та незмінні істини. Питання календаря повинно нам допомагати, а не заважати у цьому діалозі. Важливо, щоб ми мудро і виважено ставилися до календаря чи його зміни, оскільки це питання традиції та звички, які не так легко змінюються. Люди роками звикли жити в певному ритмі, а тому повинні бути свідомими і самі розуміти, чому потрібно щось змінювати. Якщо частіше аргументовано дискутувати, порушувати це питання на різних рівнях церковного життя, якщо залучати більше коло співрозмовників та експертів, то календарна проблематика вийде на рівень природного розвитку Церкви у сучасному світі».

Реформа церковного календаря в Україні є глибшою за своєю суттю, аніж просто данина вимогам часу з акцентом, наприклад, на «комерціалізованому Різдві» чи відірвання України від «цивілізаційного протекторату Росії». Служителі найбільших Церков України також покладають великі надії на поповнення календаря новими іменами святих і мучеників, що дасть змогу виробити власну українську церковну традицію з гідним її пошануванням.

Календарна реформа лише паралельно із реформою Пасхалії

Магістр богослов’я Страсбурзького університету Марка Блока, відповідальний секретар Українського християнського академічного товариства Тарас Дмитрик так окреслює проблему щодо реформи церковного календаря: «Щодо календарної реформи, то вона мала би проводитися паралельно із реформою Пасхалії, оскільки більшість Православних Церков живуть за новоюліанським календарем, а дату Пасхи обчислюють за старим юліанським, (за винятком Фінляндської Православної Церкви, котра святкує Великдень за новостильною Пасхалією). Через те у цих новокалендарних Церквах бувають роки, коли з церковного літургійного календаря випадає Апостольський піст (Петрівка). Це пов’язано із пізнім святкуванням Пасхи, коли відповідно свято П’ятдесятниці припадає наприкінці червня, а Петрівка починається через тиждень, у понеділок після неділі Всіх Святих. Тому реформу календаря й обчислення Пасхалії потрібно проводити одночасно, для цього необхідний консенсус серед усіх Православних Церков. Деякі Східні Католицькі Церкви (зокрема УГКЦ) Пасхалію вираховують за юліанським календарем, інші святкують Пасху з римо-католиками. Тож проблема єдності календаря і Пасхалії залишається актуальною для усіх християн незалежно від конфесійної належності».

«…Христос то один і «Отче наш» молимо однаково»

Для українців календарні зміни відіграватимуть особливу роль. Наприклад, пані Іванна, заробітчанка в Італії, зазвичай приїжджає до сім’ї лише тоді, коли там Різдво чи Великдень. Лише цього року вона проведе Великодні свята у сімейному колі. Вона не раз висловлювала жаль з того, що ми так нарізно святкуємо, кажучи: «І там люди, і тут люди, а Христос то один і «Отче наш» молимо однаково».

Вона православна, він римо-католик – це подружжя Богдана та Мар’яни Маєвських. Обоє радіють можливим змінам, адже усі християнські свята завжди святкують, як то кажуть, «на два фронти». Але світський календар, за словами Мар’яни, дає змогу святкувати лише раз гідно чи то Різдво, чи то Пасху, і тому приходилось не раз перепрошувати чоловікову родину. Водночас бабуся Мар’яни зі щирим подивом запитує: «Як то Різдво не у січні?..»

 Варто зауважити, що сьогодні не лише Церкви можуть вести діалог про необхідність введення єдиного церковного календаря. Роль християн у цьому процесі також вирішальна, аніж здається на перший погляд.

 Оксана Гоцур

Додати коментар


Захисний код
Оновити

lorem

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...