Продовження матеріалу, опублікованого в попередньому номері. Спогади
вірян, які попри погрози і арешти, були відданими своїй Церкві до кінця.

У нашій хаті хрестили дітей

Жінка розповідає, що після 80-х років священики та миряни УГКЦ ставали відважнішими та переховуватись усе ще доводилось. У липні 1980 р. у хаті Пальчикевичів охрещували їхню внучку. О. Роман Єсип зі своїм помічником приїхали зі Львова, щоби відслужити Літургію. Зібралось до 30-ти людей. Наприкінці Служби Божої до хати прийшов голова сільради, запідозрив щось, бо побачив біля хати багато пар взуття. П. Марія встигла заховати священиків у ліжку і накрити периною та покривалом.

8–10 березня згадуватимемо сумну річницю для усіх вірних Української Греко-Католицької Церкви. Саме тоді у 1946 році відбувся Львівський псевдособор, після якого УГКЦ змушена була діяти у підпіллі аж до початку 90-х років. 

 Що пережили у ті часи віряни, які попри погрози і арешти були відданими своїй Церкві до кінця? Пропонуємо розповідь людини, яка брала активну участь у житті підпільної Церкви.   

«Пливе червоний змій, який зруйнує наші церкви»

 89-річна п. Марія Пальчикевич згадує пророчі слова блаженного Василя Величковського, який проводив місії у її рідному селі Завадові на Стрийщині у 1938 році. 

Пам’ятаю,як у дитинстві моя бабуся завжди запалювала стрітенську свічку перед молитвою. Вона також ставила свічку на підвіконня, коли розпочиналася гроза.

Уже скоро, 15 лютого, відзначають Стрітення Господнє. У цей день у церквах освячують свічки та воду. Стрітенська свічка, як і вода, зберігається в кожній родині, бо має надзвичайну здатність допомагати у найскладніші періоди життя. Ми вирішили дізнатись більше про належне  використання стрітенської свічки.

Продовження інтерв’ю, опублікованого в попередньому номері, з Жан Емануель Ютен, спеціально запрошеним гостем на Х Екуменічному соціальному тижні у Львові.

–  Також багато дискусій точиться навколо Ваших міркувань про мігрантів. Недоброзичливці приписують Вам завелику опіку над ними. Ми б хотіли почути вашу думку. Ви підтримуєте мігрантів у Європі?

–  Це дуже складне питання. Я вважаю, що ми маємо підтримувати людей, які були змушені покинути власну країну. Особливо якщо їх переслідують. Нам необхідно простягнути руку допомоги їм. Люди тікають тому, що не бачать сенсу свого існування вдома, не мають надії на майбутнє. І вони сподіваються, що якщо вони переїдуть в Європу – це буде певним філіалом раю для них. Але таким способом проблеми не завжди будуть вирішені. Тому вважаю, що ми маємо приймати людей, які у безвиході, але також маємо зобов’язувати їх розвивати себе.

Людина, сила характеру якої не знає меж. Особистість, для якої важкі питання сучасності викликають не сором’язливий рум’янець, а змушують писати нові статті та дискутувати на ці теми. Журналістка, яку не лякає критика довкола її статей. Жінка, прикладом духовності та гідності для якої завжди був і є її батько. Вона – це Жан Емануель Ютен, спеціально запрошений гість на Х Екуменічному соціальному тижні у Львові. Напередодні дискусії «ЗМІ як інструмент формування громадської думки»ми вирішили дізнатись у провідної французької журналістки, що робить її сильнішою, за що вона бореться та якою буде її наступна стаття, яка вийде невдовзі. А найголовнішим завданням для мене як ініціатора інтерв’ю було привідкрити завісу таємничості навколо цієї постаті та спростувати чутки навколо неї.

 – Чому ви вирішили взяти участь у Х Екуменічному екуменічному соціальному тижні у Львові?

– Я вже вдруге беру участь у такому заході. Минулого року я була дуже вражена силою українського суспільства, прагненням свободи та солідарності. Ваше палке бажання та постійна відбудова нового суспільства можуть стати гарним прикладом для Франції. Екуменічні форуми дуже важливі тому, що саме під час них народжуються та генеруються нові ідеї розвитку, гідності, служіння та солідарності. Я пишаюсь тим, що вже вдруге змогла бути частинкою цього заходу.

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...